Мо Фань і Мочідзукі Чіхая більше не намагалися торкатися Сферу Есенції.
Та Сфера Есенції, схоже, відчула, що її от-от повернуть до Східної Вартової Вежі. Вона почала котитися сама по собі.
Біля дороги була відкрита решітка зливової каналізації. Сфера Есенції явно планувала скотитися туди й утекти каналами.
Очевидно, що в подобі сфери істота була сильно обмежена у своїх рухах. Для повноцінних можливостей їй треба було паразитувати всередині живих організмів.
Якби вона скотилася в злив і причепилася до щура, цілком могла б обернутися на жахливу щурячу потвору!
Мо Фань не дозволив би такій мерзоті нашкодити світові. Він уп’явся поглядом у сферу — і силою волі змусив її покотитися назад.
— Теле... телекинез? — Мочідзукі Чіхая здригнулася, розширивши очі.
— Який ще телекинез? Тобі здалося, — усміхнувся Мо Фань, удаючи, що нічого не було.
Мочідзукі Чіхая й сама була у напівтрансі. Вона погодилася, що, мабуть, помилилася. Адже Мо Фань був лише Магом Просунутого Рівня — він просто не міг володіти стількома стихіями...
Повернута до початкового місця зла Сфера Есенції шалено розсердилася. Вона почала сильно тремтіти.
Але це вже не мало значення, бо Мочідзукі Кен нарешті прибув із Західної Вартової Вежі.
Старий чоловік із вусами підійшов до Мо Фаня та Мочідзукі Чіхаї. Його очі заблищали — він довго й уважно дивився на чорну сферу на землі.
Сфера Есенції, здавалося, боялася Мочідзукі Кена. Вона завмерла, неначе була просто звичайною чорною кулькою.
Мочідзукі Кен підійшов і накрив її срібним полотнищем.
Мочідзукі Кен, знаний маг Осаки, відпустив поліцію та Мисливців, а потім повернувся до Західної Вартової Вежі разом із Мочідзукі Чіхаєю та Мо Фанем.
Було цілком зрозуміло, що Мочідзукі Кен зумів втримати цю подію в таємниці — щоб нічого не дійшло до командира Такаґі.
Мочідзукі Кен привів Мо Фаня та Мочідзукі Чіхаю до кімнати з відкритим дахом. Світло місяця й зірок лилося зверху, омивало стіни, торкалося прикрас, що висіли навколо. Здавалося, наче вони сидять у величезній зоряній безодні, купаючись у сяйві нічного неба.
Мочідзукі Чіхая стояла на колінах на дерев’яній підлозі. Її волосся спадало з обох боків, голова нахилена — наче у провиненої дівчини, яка не боїться покарання.
Мо Фань теж сидів на підлозі, уважно розглядаючи прикраси на стінах.
Мочідзукі Кен сидів спиною до них, під місячним промінням. Його постать була сувора й непорушна.
— Чіхая, я дуже розчарований, — мовив Мочідзукі Кен.
— Я усвідомлюю свою провину, — тихо відповіла Мочідзукі Чіхая, навіть не наважившись підвищити голос.
— Навіть якщо ти дізналася, що Івата замкнений у Східній Вартовій Вежі, ти мала спочатку розібратися в усьому. Твоя необачна дія, навіть якщо все виявилося саме так, як ти й припускала, лише погіршила ситуацію, — суворо додав Мочідзукі Кен.
— Я не знала, до кого звернутися... якщо навіть вірний Івата раптом опинився ув’язненим у Східній Вартовій Вежі... — прошепотіла Мочідзукі Чіхая, опустивши голову ще нижче.
— То ти вирішила повірити йому? — запитав Мочідзукі Кен.
Мочідзукі Чіхая поглянула на Мо Фаня й замовкла.
— Я тут чужинець, і точно не збираюся встрягати у ваші внутрішні чвари. Але, старий Мочідзукі, чи не поясниш спершу, що це за лихе створіння? Певен, ти давно вже знав про його існування, — сказав Мо Фань.
— У кожної людини є душа, і шлях мага спрямований на її вдосконалення. Чим сильніша душа — тим сильніший маг. Але людська душа не буває чистою. Східна Вартова Вежа поглинає душі злих магів, на яких лежить прокляття, але не очищає їх від ненависті, злоби, жадібності, гніву та бажань… А ще в самій вежі діє темна формація. У такому середовищі лихі думки не зникають — вони проростають і зрештою стають тією сферою, яку ви бачили, — мовив Мочідзукі Кен.
— Японія й справді дивне місце… У вас посудини вирощують демонів, а тепер ще і в’язниця породжує нових демонів! — пробурмотів Мо Фань.
— На щастя, ти встиг зупинити Чіхаю. Інакше в Японії незабаром народився б новий Червоний Демон, — сказав Мочідзукі Кен.
— Червоний Демон? — перепитав Мо Фань, збентежений.
— Ми називаємо їх Червоною Нечистю. Їхні душі відрізняються від душ інших істот — вони темно-червоні. Кожен організм, яким вони керують, після смерті залишає по собі темно-червону мітку, — пояснив Мочідзукі Кен.
Мочідзукі Чіхая кивнула. Під час нападу вона бачила душі перехожих. І коли її рослини захопили їхні тіла, вона помітила, що на їхніх душах з’являвся темно-червоний знак — наче вони уклали угоду з самим дияволом!
Темно-червона мітка душі!
Мо Фань підвівся, і його пройняв холод.
Душа живої істоти — чи то демона, чи привида, чи лихого духа — після смерті завжди була синьою або зеленою. Ніколи — червоною.
Але Мо Фань добре пам’ятав слова Лен Цін щодо дивної темно-червоної мітки в душі батька Лінлін, коли того вбили. Те саме сталося і з вампіром Нє Дуном!
— Старий… Чи був випадок, коли Червоний Демон утік із Східної Вартової Вежі?! — вигукнув Мо Фань, похмуро зиркнувши на Мочідзукі Кена.
Мочідзукі Кен здригнувся. Він різко обернувся і приголомшено втупився в Мо Фаня, який так раптово поставив це питання.
Мочідзукі Чіхая теж підвелася. Вона не розуміла, чому Мо Фань раптом так занервувався.
Обличчя старого закам’яніло. Його карі очі тремтіли від спогадів, яких він волів би не мати.
— Звідки… звідки ти про це дізнався? — Мочідзукі Кен устромив свій погляд у Мо Фаня.
Останній Червоний Демон став прокляттям усього життя Мочідзукі Кена. Після стількох років він досі прокидався в холодному поту, коли йому снилася та ніч.
Так, багато років тому Червоний Демон таки втік зі Східної Вартової Вежі. І досі старі стражі вежі не наважувалися розповісти про це будь-кому.
Старий навіть уявити не міг, що якийсь студент із Китаю розкопає секрет, який вони ховали стільки років.
Мочідзукі Чіхая була приголомшена. Вона на власні очі бачила, наскільки жахливим є Червоний Демон — і тепер дізналася, що Східна Вартова Вежа дозволила такій істоті вислизнути!