Вона знову питала про імена! Мо Фань мимоволі здригнувся, щойно почув запитання дівчини.
Його губи сіпнулися, і він на мить онімів, не знаючи, що відповісти цій, здавалося б, невинній і беззахисній дівчині. Нарешті, через кілька секунд, він силоміць усміхнувся й сказав:
— Її ім’я трохи складне, боюся, ти його не запам’ятаєш. До речі, в мене є друг, який раптово знепритомнів. У нього тіло стало крижаним. Ти ж, мабуть, давно живеш у цих місцях — не знаєш, через що це могло статися?
Мо Фань не став одразу звинувачувати її. Насправді він і сам ще не був певен, чи справді вона винна в тому, що трапилось із Чжао Ман’яном. Навіть якщо це її рук справа — він не бачив сенсу відразу сваритися, якщо вона осмілилася з’явитися знову.
Та головне — він і досі не розумів, що саме відбувається. Він не мав жодного уявлення, як її знешкодити чи як змусити допомогти Чжао Ман’яну.
— Твій друг? А який саме? — запитала Міята, кліпаючи очима, ніби нічого не розуміла.
— Гадаю, ти його не бачила. Золотаве волосся, симпатичний… хоча не такий гарний, як я. Ех, коротше, ти знаєш, що з ним сталося? — Мо Фань удавав дурника.
Му Нінсюе тим часом дивилася на нього з дивним виразом.
Насправді, з боку Мо Фань виглядав так, ніби його причарували: стоїть, усміхається, говорить сам до себе — та ще й наче комусь відповідає.
Вона нічого не сказала.
Хоч у голові в неї й роїлися запитання, Му Нінсюе мала звичку розбиратися з усім самотужки. Якщо вдавалося зрозуміти — питати не було сенсу. Якщо ж ні — вона всеодно просто зберігала мовчання.
Було очевидно, що Мо Фань зіткнувся з тією самою невидимою дівчиною, про яку згадував раніше. Судячи з його слів і реакцій, Му Нінсюе могла приблизно здогадатися, про що вони говорять.
Чому тільки він один може її бачити? — саме це питання не давало Му Нінсюе спокою.
— Не знаю, — м’яко сказала Міята. — Може, твій друг підхопив якусь дивну хворобу. Я чула, що колись тут уже хтось занедужав так само, і ніхто не зміг знайти ліків...
Мо Фань глянув на неї безпорадно. Було важко повірити, що ця мила, чиста дівчина може бути тією страшною «Пожирачкою душ», про яку він думав.
— Скажу тобі чесно, — нарешті промовив він. — Минулого разу я тобі збрехав. Моє ім’я не Чжао Ман’янь, це ім’я мого друга, який зараз без свідомості. Я чув чутки про Пожирача душ у цих горах, і після того, як я назвав тобі його ім’я, мій друг утратив душу.
Побачивши, що дівчина й далі вдає невинність, він вирішив натиснути далі.
Міята відразу зрозуміла, до чого він хилить. Її обличчя змінилося — вона насупилась і подивилася на нього з образою:
— Ти натякаєш, що я до цього причетна?
— Я дуже сподіваюся, що ні, — відповів Мо Фань, киваючи. — І сподіваюся, ти зможеш допомогти моєму другу одужати.
Міята кинула погляд на Му Нінсюе, яка стояла нижче, й із сумною усмішкою промовила:
— Отже, саме тому ти не хочеш називати її ім’я?
— Ем... — Мо Фань розгубився. Ображений вираз на її обличчі здавався таким щирим, що він сам почав сумніватися: може, вона справді невинна? Та водночас інстинкт підказував — ні, ця дівчина пов’язана з усім, що коїться в храмі.
— Ти не довіряв мені від самого початку. Побоявся, що я можу тобі зашкодити, тому й сказав чуже ім’я, правда? — промовила Міята, ніби їй справді було боляче.
— Ні, — коротко відповів Мо Фань.
— Ти боїшся, що я можу нашкодити їй, тому не хочеш сказати її ім’я, так? — запитала Міята.
— І це неправда, — похитав головою Мо Фань, серйозно дивлячись їй у вічі. — Насамперед, у тобі справді є щось дивне. Але я дав ім’я друга не тому, що боявся тебе, а тому, що не бачив у цьому різниці. Якби я вважав тебе небезпечною від самого початку, то назвав би власне ім’я. Я не з тих, хто наражає друзів на небезпеку.
Після пояснень Мо Фаня в очах Міяти поступово зник вираз образи. У її погляді майнула іскорка щирості, яку вона вловила в очах хлопця.
— Гаразд, — сказала вона, — я допоможу твоєму другу одужати. Але я не роблю послуг тим, хто мені не довіряє. Якщо хочеш довести, що довіряєш мені, скажи, як її звати.
Попри наївну зовнішність, Міята була кмітливою дівчиною.
Вона зрозуміла, що Мо Фань побоюється називати імена, бо минулого разу, щойно він вимовив чиєсь ім’я, та людина втратила свідомість. Тож, щоб завоювати її довіру, йому доведеться знову назвати чиєсь ім’я.
Мо Фань відразу занепокоївся цією умовою!
Він глянув на Му Нінсюе, яка, спантеличено, зустріла його погляд.
— Можеш спитати її думку, — промовила Міята.
Мо Фань справді був розгублений. Зазвичай гарячкуватий, він би вже давно як слід «провчив» Міяту, замість витрачати час на балачки. До того ж, швидше за все, саме вона була винна у стані Чжао Ман'яня...
Та розмовляючи з нею, він відчував щось дивне. Він не був певен, чи зможе застосувати проти неї магію. Тому, не маючи вибору, вирішив діяти обережно.
Мо Фань повернувся до Му Нінсюе й переповів їй вимогу Міяти.
— Вона хоче знати моє ім’я? — перепитала Му Нінсюе.
— Так. Думаю, краще просто піти звідси. У цій дівчині є щось дивне... Ми розберемось із нею, коли придумаємо, як це зробити, — Мо Фань одного разу вже потрапив у пастку й не збирався ризикувати життям Му Нінсюе.
— Ти вважаєш, що це вона винна? — серйозно запитала Му Нінсюе.
— Гадаю, так. Вона може хитрістю змусити мене назвати твоє ім’я. Здається, з якоїсь причини вона може діяти лише після того, як хтось озвучить ім’я жертви, — відповів Мо Фань.
— Думаю, ми можемо спробувати, — сказала Му Нінсюе.
— Не роби цього! Ми досі не знаємо, що сталося з Чжао Ман'янем. Якщо з тобою станеться те саме… — вигукнув Мо Фань.
— Думаю, що інші не зможуть дізнатися нічого корисного, аби врятувати Чжао Ман'яня. Використай моє ім’я як приманку. Якщо зі мною нічого не станеться — вона, як обіцяла, допоможе врятувати Чжао Ман'яня. А якщо все ж щось трапиться, ти принаймні знатимеш, хто винен. До того ж, як казала Нань Жунні, ця дивна хвороба не вбиває миттєво, — спокійно промовила Му Нінсюе.
Їхня ситуація й справді була безвихідною. Очевидно, що дізнатися правду від самої дівчини було ефективніше, ніж шукати інші шляхи. Тож Му Нінсюе погодилась ризикнути собою, аби розкрити істину.
— Якщо вже так, то я назву їй своє ім’я! — твердо заявив Мо Фань.
— Ні! Тільки ти можеш бачити й говорити з нею. А це означає, що якщо вона й справді причетна, лише ти зможеш з нею впоратись! — заперечила Му Нінсюе.