Колосальний Зомбі задер голову, поглянувши на грозові хмари, що клубочилися над ним. Він зробив глибокий вдих, засмоктуючи у свої груди хмари разом із гуркотливими громами.
Груди Колосального Зомбі поступово розбухли. Повітря навколо істоти стало розрідженим від одного лише вдиху.
Дощ, що падав, якимось чином сповільнився. Дерева у внутрішньому місті, які ще хвилину тому хиталися, завмерли. Хмари розсіялися, проте це зовсім не було добрим знаком!
Мо Фань стояв на вершині золотого бар’єра. Відчувши нестерпний тиск, що розпливався в повітрі, він мимохіть зиркнув униз, на внутрішнє місто.
Вулиці, будівлі, провулки були переповнені людьми різного віку. Та в усіх поглядах світилася лише безпорадність після всіх страждань, що випали на їхню долю. Здавалося, окрім золотого бар’єра, який став останньою лінією оборони, їм просто нема на що покладати надію!
Мо Фань глянув на золотий бар’єр. Тепер він вже не сяяв так яскраво, як раніше. Його поверхня рясніла тріщинами. Неможливо було сказати, скільки ще ударів він витримає. Цілком ймовірно, що наступна атака розіб’є його на друзки.
Мо Фань не міг допустити, аби Колосальний Зомбі атакував бар’єр. За такої руйнівної сили, яку видає Колосальний Зомбі, бар’єр довго не витримає!
Стиснувши зуби, Мо Фань злетів у небо над внутрішнім містом. Підступний Колосальний Зомбі хотів, щоб бій відбувався якнайближче до міста, плануючи вбити його й водночас завдати серйозної шкоди бар’єру!
Демонічна форма не надавала Мо Фаню достатньо сили, щоб протистояти Колосальному Зомбі напряму. Але у нього було під контролем шість елементів. І Полум'я Лиха — Вогонь, дарований йому маленькою Полум’яною Белль, був його справжнім козирем!
Величезні очі Колосального Зомбі блиснули зневагою, коли він побачив, як Мо Фань здійнявся у небо.
Він повністю проігнорував Мо Фаня. Його легені вже накопичили достатньо смертоносного газу, щоб стерти внутрішнє місто з лиця землі одним лише видихом. Чорний вітер смерті мав безжально знищити золотий бар’єр, що захищав людей.
Смертельний подих у його легенях досяг межі. Колосальний Зомбі відскочив назад, приземлившись менш ніж за кілометр від Північної Брами. Його роздуті груди затремтіли, горло й паща перетворилися на печеру смерті — і шалений чорний вітер вирвався назовні, з гуркотом врізавшись у бар’єр внутрішнього міста!
Чорний вітер був неймовірно потужним. Він підняв у повітря всі руїни в радіусі двох кілометрів. Навіть армія нежиті перед ним потрапила у цю стихію. Потік смерті котився вперед, наче тисячі шабель, що шалено розтинали простір!
— Сучий виродок!
Високо під хмарами, зависнувши в небі, Мо Фань зрозумів, що Колосальний Зомбі навіть не зважає на його присутність.
Він планував відволікти чудовисько, аби зняти тягар з бар’єра. Та на диво, Колосальний Зомбі взагалі не сприймав його серйозно!
Демонічний Мо Фань і так був надзвичайно запальний. А коли він побачив, як Колосальний Зомбі бездумно видихає смертоносний вітер, аби знищити бар’єр, він негайно зосередив усю силу своєї Вогняної Стихії, стягуючи до себе вогняні частки на відстані кількох кілометрів...
Часточки стихій були надзвичайно дрібними — майже у тисячу разів меншими за порошинку. Побачити їх неозброєним оком було неможливо. Проте варто було зосередити часточки Вогняної Стихії з величезного простору в одній точці — й вони вибухали сліпучим червоним світлом!
Його контракт із Полум’яною Белль дарував йому здатність підкорювати Вогняну Стихію за власною волею. Духи полум’я, що літали в небі, складалися з тисяч чи навіть десятків тисяч крихітних вогняних частинок. Вони ставали червоними світловими цятками, потім — вогняними спалахами. І коли всі ці частки зібралися довкола Мо Фаня, вони відразу ж почали спалювати його тіло до попелу...
Серед шаленого полум’я з’явився силует нового тіла. Вогонь спершу викував тулуб, потім кінцівки й голову. Полум’я, що здіймалося догори, стало йому волоссям — палаючими пасмами, що спадали з голови!
Тінь Вовчої Душі зникла, поступившись місцем витонченому вогняному кільцю на спині. Здавалося, ніби за його спиною сховалися особливі вогняні крила...
Образ Демонічного Елементу Мо Фаня в місті Цзілін нагадував демонічну істоту: за плечима — Тінь Вовчої Душі, руки зігнуті в пазурі, ікла визирали з-під щелепи. Його тіло вкривали шокуючі вовчі руни, а волосся було довгим і сріблястим!
Причиною такого вигляду було те, що єдиним його Призваним Звіром був Стрімкий Зоряний Вовк. Маги, що брали участь у Демонічному Експерименті, зазвичай переймали риси своїх Призваних Звірів!
Та справжнім Контрактним Звіром Мо Фаня був не вовк, а Полум’яна Белль! Вона — унікальне, благословенне створіння, народжене на горі у Палаючій Долині між Зірками. Коли Мо Фань відкинув Тінь Вовчої Душі, справжня сила, пов’язана з його душею, взяла гору. Його попереднє, дике тіло згоріло в попіл, а на його місце постала прозора, кришталева постать Вогняної Чаклунки, охоплена полум’ям!
Маленька Полум’яна Белль була ще занадто юною. Вона не володіла всією міццю, якою мала б бути наділена Вогняна Чаклунка. Проте Демонічний Елемент був своєрідною угодою між Мо Фанем і дияволом: він дарував йому тимчасову, страшну силу в обмін на спалювання його власного життя.
Тепер Мо Фань був наче гігантська вогняна куля, що висіла під сірими хмарами. Його сяйво нагадувало палаюче сонце!
Світло полум’я розривало просторе небо, залишаючи величезний вогняний слід серед тьмяного туману хмар!
Полум’яне сяйво заливало внутрішнє місто. Величезна територія потонула у вогняному світлі. Краплі дощу під дією високої температури миттєво випарувалися, перетворюючись на білу пару...
Полум’я було спрямоване униз, цілком на Колосального Зомбі, який видихав вітер смерті.
Колосальний Зомбі все ще був нахилений уперед. Відчувши нищівну енергію, що спадала на нього, він не встиг вжити жодних дій — чорний газ досі переповнював його легені.
Гігантська вогняна куля зійшла з небес, наче падаючий метеор. Вона з жахливою силою врізалася в Колосального Зомбі. Потвора не змогла витримати удару — її відкинуло потужним вибухом!
Море вогню прокотилося зовнішнім містом. Це грандіозне видовище перехоплювало подих. Люди бачили, як посеред палаючого океану стоїть демонічна постать, що сходила з небес. Вона ступала по тисячах тіл армії зомбі, які в одну мить обернулися на попіл!