Зала всередині палацової гробниці...
Дивна лотосова квітка стояла на тому самому місці в мовчанні. Неможливо було сказати, скільки часу вона проіснувала, адже здавалося, ні час, ні мінливість життя не мали над нею влади. Вона просто стояла там, випромінюючи свій аромат у вічності!
Та поки вона залишалася живою, усіх мешканців внутрішнього міста чекало знищення. Серця тих, хто спостерігав за перебігом подій, палали від тривоги!
— Дай я спробую, — сказав Мо Фань до Чжана Сяохоу.
— Це марно. Нашої сили точно недостатньо, щоб знищити цю річ, — похитав головою Фан Ґу з пригніченим виглядом.
— Як дізнаєшся, якщо навіть не спробуєш? — Мо Фань однією рукою схопив лотос.
Він міцно стиснув у долоні Вічний Лотос. Оскільки Маленький Кулон-Вугор був надто особливим, він не хотів нікому його показувати. Після коротких вагань він просто попрямував у глухий кут зали.
Лю Жу, Фан Ґу, Су Сяолоу та Чжан Сяохоу здивовано проводжали його поглядами. Вони гадки не мали, навіщо Мо Фань забрав туди лотос.
Так само й Хань Цзі, Яо Нань, Цзо Фен, Ду Сяо, Лін Сі та інші не розуміли, коли побачили у мідному дзеркалі, як Мо Фань виходить із поля зору.
Хлопець що, справді вважав, що може зламати пазл, що проіснував понад дві тисячі років, просто викинувши лотос?
Мо Фань повільно витягнув Маленький Кулон-Вугор, коли дістався до кута зали.
Він гудів настільки активно, наче це був справжній вібратор. Здавалося, це було маленьке чудовисько, готове вирватися з-під іржавого покриву.
— Бери, бери, краще вже перевари його! — Мо Фань нетерпляче підніс лотос до кулону.
Маленький Кулон-Вугор мав здатність поглинати. Щойно квітку поставили перед ним, вона відразу перетворилася на промінь світла й поступово увібралася в кулон.
Після того як лотос був поглинутий, вібрація нарешті стихла. Але тепер сам кулон засяяв неймовірним світлом!
Світло майже залило всю залу. Місце одразу стало набагато яскравішим...
Мо Фань приголомшено дивився на Маленький Кулон-Вугор, а за кілька секунд швидко занурився у світ усередині ньогої.
Потойбічна ріка, утворена з Підземного Святого Джерела, текла спокійно, як завжди. Над її водами плавали безліч Уламків Душ, і тепер серед них з’явився дивний лотос. Він випромінював кола сяючих хвиль по поверхні ріки.
— Що за біса відбувається? — у голові Мо Фаня спалахували самі знаки питання. Він не розумів, чому кулон помістив Вічний Лотос у Потойбічну ріку.
Але вже за мить Мо Фань помітив, що одна з пелюсток Вічного Лотоса почала в’янути!
Квітка в’янула; ніжні листки спершу пожовкли, а тоді поступово почорніли, доки не зів’яли повністю!
Друга пелюстка слідом пішла тією ж дорогою.
Процес тривав досить довго, та Мо Фань не зводив очей із пелюсток, що в’янули. Він хвилювався, що ті знову оживуть. Ще дорогою він пробував спалити квітку вогнем, але вона швидко відновилася й виглядала навіть жвавішою, ніж раніше.
Після деякого часу він помітив, що вже й четверта пелюстка зів’яла, та ознак відродження не було! Квітка помирала!
— Чудово!
Мо Фань не міг стримати радості. Виявилося, що Потойбічна ріка була справжнім ворогом лотоса. Та що це за отруйна вода така, що навіть безсмертний лотос не витримав її?
У міру того як Маленький Кулон-Вугор шалено поглинав енергію лотоса, Мо Фань із подивом виявив, що простір усередині підвіски раптом значно розширився. Навіть Потойбічна ріка стала ширшою, і на ній з'явились хвилі. Вона виглядала набагато живішою, ніж раніше!
— Підвищення рівня? — з недовірою оглянувся Мо Фань у просторі кулону.
Відтоді як Маленький Кулон-Вугор випив Підземне Святе Джерело, він більше не проявляв жодного інтересу до есенцій душ рядових звірів чи навіть воїнів, залишаючи їх Мо Фаню для посилення його Зірок. Кулон, що колись поглинав будь-яке джерело енергії для власного вдосконалення, тепер мав високі стандарти. Він обирав лише те, що відповідало його смаку!
І ось Маленький Кулон-Вугор нарешті знайшов їжу, яка припала йому до душі. Він тремтів від захвату, щойно відчув присутність лотоса.
Мо Фань, відверто кажучи, не мав великих очікувань, коли віддав квітку кулону. Адже після того, як він еволюціонував у магічний інструмент вищого рівня, його зростання зупинилося, а швидкість культивації Мо Фаня вже давно залишалася незмінною. Маючи чотири елементи йому стало ще складніше. Тепер він міг швидко просуватися лише у Пагоді Трьох Кроків.
Він давно сподівався, що кулон зможе розвиватися далі, та навіть коли він годував його есенцією душі рівня воїна вартістю понад двадцять мільйонів юанів, він не виявив жодного апетиту. Що ще можна було йому дати?
І ось кулон нарешті знайшов здобич, яка його зацікавила. Він одним ковтком проковтнув цей дивний лотос.
Більше того — він і справді піднявся на новий рівень, як він і мріяв!
Чорт забирай, скільки ж років минуло з останнього підвищення рівня? Мо Фань мало не розплакався, коли побачив сяючий кулон. Здавалося, що всі його роки піклування про Маленький Кулон-Вугор нарешті дали плоди!
Зворотний зв’язок від кулона був ще однією причиною для шаленого захвату. Він згадав, як колись, коли Маленький Кулон-Вугор випустив приголомшливу енергію після поглинання Підземного Святого Джерела, це допомогло йому прорвати межу Початкового рівня й досягти Середнього!
Нещодавно Яо Нань теж казав, що його стихія Вогню вже сягнула межі. Йому потрібен був потужний поштовх, аби перейти на Високий рівень.
А щодо енергії — ніщо не могло зрівнятися з тією, яку дарував Маленький Кулон-Вугор. Мо Фань був у захваті, адже вже відчував хвилі неймовірної сили, що надходили з внутрішнього світу кулона!
Здавалося, цей невеликий лотос містив нескінченний запас таємничої енергії. У міру того як Маленький Кулон-Вугор переварював його, потужний потік увірвався прямо у Духовний Світ Мо Фаня!
Мо Фань не був новачком. Він одразу скористався цим рідкісним шансом і спрямував енергію, що надходила від Маленького Кулона-Вугора, у свою Вогняну Туманність.
Саме Вогняна Туманність зараз мала найбільші шанси на прорив. Мо Фань зосередив усю увагу на процесі, намагаючись зламати фортецю, що оточувала туманність, і розширити її далі!
— Ще, ще, цього недостатньо! — бурмотів Мо Фань.
Бар’єр навколо Туманності був надто товстим і високим. Потрібно було ще більше збудити сорок дев’ять Зірок, аби вони разом змели стіну й вирвалися у ширший світ. Йому потрібна була ще енергія!
Оскільки він володів чотирма елементами, його душа могла витримати в рази більший тиск, ніж у інших магів.
Нагода, як ця, могла більше не повторитися. Розрив між Середнім і Високим рівнями був величезним проваллям. Як мовиться, хто не ризикує — той не перемагає! Якби він не зважився й не стрибнув у Темну Безодню на пошуки гробниці імператора Цінь, то ніколи б не здобув рідкісний Вічний Лотос...