— Темна Безодня наближається до міста, — промовив Мо Фань, випередивши Ху Цзіня.
Його слова приголомшили натовп так сильно, що, здавалося, від цього удару ледь не розлетілися внутрішні органи!
Темна Безодня рухалася до внутрішнього міста!
Першим отямився Чжу Мен. Він миттєво згадав усі попередні появи Темної Безодні.
Уперше — в кінці Плинної Піщаної Річки, приблизно за сім сотень кілометрів на захід від Стародавньої Столиці.
Удруге — в Сяньчі, серед селищ!
Утретє — на північ від міста, лише за тридцять кілометрів!
А цього разу вона просто виникла в самому місті. Хоча Північна частина вже була поглинута океаном нежиті, Темна Безодня весь час рухалася до центру!
Якщо Темна Безодня, що здатна без зусиль знищити Повелителя Потойбічних Кісток, з’явиться просто над внутрішнім містом, переповненим мільйонами людей…
Чжу Мена пройняв жах. Його очі так розширилися, що, здавалося, от-от вибухнуть. Він навіть не наважувався уявити це далі!
— Наступний просторовий зсув Темної Безодні стане часом смерті для всіх вас! І для простих жителів, нікчемних, як таргани чи миші, й для вас, високопоставлених магів — усі ви загинете! Ви всі приречені!
— ХА-ХА-ХА! Яке свято! Це найвеличніший час для нашої Церкви, і наш старший Салан ось-ось стане Богом у цей день! Усі схиляться перед Богом Смерті, у ніг Салан, вони підкоряться його мудрості й творінню!
Запал Ху Цзіня контрастував із гнітючою тишею серед магів на годинниковій вежі.
Виявилося, Темна Безодня від самого початку була частиною плану Чорної Церкви!
Недаремно Чжан Сяохоу зіткнувся з Му Хе біля Темної Безодні — вони весь час стояли за цим… Дивлячись на теперішнє, чи міг хтось іще думати, що Салан та його люди — лише зграя самозванців?
Цей Салан і справді був Богом Смерті, божеством темряви, яке жило лише для того, аби творити смерть!
Людські життя для нього були навіть не дешевими — вони були ніщо. Місто, яке існувало тисячі років, стало для нього лише місцем проведення свята. Нежить, що оточила місто, — його почет, що супроводжував під час сходження сходами. Тим часом життя мільйонів людей у місті, розпач і жертва верховних магів — це яскраво-червоний килим, по якому він йтиме, здійснюючи апофеоз серед найбільшого поховання століття, аби змусити весь світ тремтіти й коритися йому!
Свято було насправді Церемонією Апофеозу Салан!
Темна Безодня була страшною, та наскільки жахливішим було серце самого Салан?
Великий диякон Ху Цзінь уже схилився на коліна, молячись на північ. Люди втрачали дар мови, бачачи його таким відданим. Але ще більший тягар лягав на їхні серця від усвідомлення, що сам Салан — зі своїм моторошним серцем — і є справжній жах. Він влаштував свято, аби заявити світові: Салан, Бог Смерті, знаходиться тут, у Стародавній Столиці!
Хань Цзі відчував не лише відчай, що поглинув його серце, а й глибокий жаль.
Якщо все піде за їхнім планом — мільйони людей у місті загинуть. Загине й сам Салан… Він навіть не давав часу, щоб його почали боятися. Безсумнівно, він був достойним називатися Богом Смерті!
Та який сенс у жалкуванні тепер?
Океан нежиті оточив внутрішнє місто, а Темна Безодня, найімовірніше, з’явиться завтра після заходу сонця прямо в його центрі. Це маленьке місто буде пожерте горнилом Пекла разом із мільйонами душ усередині…
Коли сльози скотилися щокою Хань Цзі, він безсило впав на коліна. Надзвичайно талановитий маг у цю мить перетворився на немічного старця.
— Са… Салан, бери все, що хочеш… але я, Хань Цзі, благаю тебе… будь ласка, пощади людей цього міста! — його голос тремтів.
Шановний президент Асоціації Магії Годинникової Вежі, грізні заклинання, що він опанував протягом життя, перетворилися на ніщо. Все, що в нього залишилося, — це благаючий голос.
Представники влади дивилися на Хань Цзі в повному подиві. Людина, яка ніколи не корилася впливу зла, тепер благала Чорну Церкву про милість. Він стояв на колінах перед Червоним Кардиналом Салан. Наскільки ж він мав бути зломлений і принижений, щоб зважитися на таке?
Таємничий чоловік застиг з порожнім виразом обличчя.
Виявилося, що він так і не наблизився до розкриття справжньої змови Чорної Церкви. Це була цілковита поразка!
Імператорська гробниця Стародавнього Короля містилася в непереможній Темній Безодні...
Темна Безодня зрештою увірветься у внутрішнє місто. Усе місто буде втягнуте в безодню Пекла.
Так званий проблиск надії насправді відбирав у всіх останню крихту надії, примушуючи їх готуватися до жертви — власного життя — заради грандіозної церемонії Чорної Церкви.
Таємничий чоловік зиркнув на відпущених можновладців. На їхніх обличчях застигли однакові вирази відчаю й спустошеності, та він знав, що серед них є той, хто в душі сміється, мов диявол, що розтоптав місто під ногами, закутими в чорні ланцюги!
— Це марно, президенте, — таємничий чоловік підняв Хань Цзі на ноги.
Якщо справжньою метою Салан було розтоптати авторитет і гідність Асоціації магів, що трималася тисячоліттями, він уже це зробив.
Усе було саме так, як казав Великий Диякон Ху Цзінь: Салан прагнув стати Богом, Богом Смерті, що приголомшить увесь світ. Фестиваль був необхідним — так само, як і знищення всього міста.
Скільки ж років вони готували цей фестиваль?
Чорна Церква розкопала ще більше таємниць, ніж знала сама Асоціація магів.
Вони знали таємниці селищ, знали, що місто Бо пов’язане із ними, знали секрети Темної Безодні й спосіб керувати місцем її появи...
Невже вони справді мають просто чекати смерті?
Таємничий чоловік усе ще підтримував Хань Цзі. Його погляд був прикутий до тих, кого відпустили, намагаючись уловити щось підозріле в їхніх реакціях.
До того ж, якби ті знали, що їх чекає страта ще до взяття під варту, хіба вони так легко здалися б?
Кожен хоче жити. І навіть якщо б він наказав Імператорським Магам схопити й стратити їх, той, хто спробував би чинити опір, зовсім не обов’язково був би Саланом. Обидві сторони лише зазнали б втрат у внутрішній різанині.
У розпачі й гніві таємничий чоловік не зводив погляду з натовпу, аж поки до нього повільно не підійшов один Імператорський Маг і не простягнув листа.
Таємничий чоловік розгорнув його. Його очі блиснули, коли він побачив символи, зрозумілі лише йому...
Нарешті той чоловік приніс звістку!
Він жадібно прочитав послання. Його обличчя поступово змінювалося, чим далі він вчитувався в зміст. Наприкінці навіть руки почали тремтіти.
Надія! Останній рядок був справжньою надією, яку вони так шукали!
Таємничий чоловік відразу зиркнув на Фан Гу, Мо Фаня, Чжана Сяохоу та інших, та, враховуючи, що Салан був серед них, він негайно схилився й прошепотів щось на вухо Хань Цзі.
Порожній погляд Хань Цзі знову набув життя.
— Ти впевнений? Ми можемо довіряти тому чоловікові? — запитав Хань Цзі.
— Безумовно! — упевнено відповів таємничий чоловік.
— Але... чи здатні вони це зробити? — сумнівався Хань Цзі.
— В нас немає іншого вибору. Це єдиний шанс, хай навіть він такий мізерний! — твердо промовив таємничий чоловік.