Чорна Церква хотіла забрати Салана живим!
Вони погодилися вказати місце розташування імператорської гробниці. Справжня загроза для міста крилася не в тих мерцях, що лишалися активними під дощем, а в інших істотах рівня володаря, які пробудяться, щойно предок усієї нежиті — Їн Чжен — повністю прокинеться...
Їхнім останнім проблиском надії було знайти імператорську гробницю й зупинити пробудження Стародавнього Короля. Це відразу ж відкинуло б океан нежиті геть!
— Відпустіть їх! — холодно віддав наказ Хань Цзі.
Спершу група Імператорських Магів вивела з-під варти радника Чжу Мена. Той виглядав досить спокійним, однак у глибині його очей ховалося розчарування: він знав, що верхівка Асоціації Магів вирішила пожертвувати ним разом з іншими — тільки щоб позбутися Салана.
Імператорський Маг зняв закляття, що контролювало радника Чжу Мена. Той пригладив свою дещо розкуйовджену бороду й безпорадно глянув на Мо Фана:
— Ніколи б не подумав, що моє життя рятуватимеш саме ти.
— Думаю, тут ніхто не дочекається доброго кінця — або риба загине, або сітка розірветься, — відповів Мо Фань.
— Хто б міг подумати, що Асоціація Магів буде змушена піти на таке рішення... — зітхнув Чжу Мен, і враз здався значно старшим, ніж був зазвичай.
— Рятувати людей важче, ніж убивати, — мовив Мо Фань.
Чжу Мен завмер, а потім лише гірко всміхнувся.
Після Чжу Мена решту високопосадовців також випустили по одному.
Проте Хань Цзі не робив цього навмання — він навмисне лишав найбільш підозрілих наостанок.
Коли Ду Сяо повільно підійшов до натовпу після того, як з нього зняли обмеження, Хань Цзі підняв руку, наказуючи своїм людям зупинитися.
— Тепер можеш говорити, — у голосі Хань Цзі бринів крижаний намір убивати. Як президент Асоціації Магів, він відповідав за кожне своє рішення. Якби місце імператорської гробниці не було ключем до порятунку мільйонів життів, він давно розірвав би Му Хе на шматки!
Та Му Хе не виказав ані крихти паніки. Спокійно підійшовши до краю балкона, він зупинився біля цементних перил.
Його погляд ковзнув до Чжана Сяохоу, і він задоволено кивнув, побачивши, що з тіла юнака виходить значно менше чорного газу. Потім його очі звернулися на північ у далечінь.
Минуло багато часу, та цей Великий Диякон Ху Цзінь усе ще мовчав. А разом із цим поступово зростала й убивча аура Хань Цзі!
— Терпіння... дуже скоро ти все побачиш, ще до настання ночі... — лише й сказав Великий Диякон Ху Цзінь, незворушно дивлячись на північ.
Його погляд був спрямований не на Північну Браму, а за межі Брами Ань Юань, де вже лютував чорний океан.
Там колись був район Вейян. Тепер вони ледве розрізняли тіні високих будівель, між якими снували натовпи зомбі, скелетів і фантомів. Майже на кожній будівлі вгорі горіли палаючі червоні очі. Власники тих очей мали або тіла, міцніші за сталь, або настільки гігантські, що самою вагою хитали будівлі. Здавалося, навіть маги у найвищих чинах ніколи не бачили стільки істот командирського рівня одночасно!
Ніч уже майже настала. Дощ все не переставав йти і лише вітер його трохи коливав. У міру того як дедалі темнішало, ніхто не знав, скільки ще тварюк ховається за завісою зливи й темряви!
Приблизно за три кілометри від Брами Ань Юань раптом між темною землею й низькими хмарами з’явився темно-синій приплив. Білі хвилі здіймалися високо в повітря, а виття було таким гучним, що його почуло все внутрішнє місто.
Здавалося, неначе між небом і землею раптово виник бурхливий океан. Його велич і грандіозність вражали до глибини душі, немов цунамі завширшки кілька кілометрів накочувалося на берег!
На щастя, це цунамі прямувало не до внутрішнього міста. Потоки води, що падали з небес, рухалися просто на нежить. Ще мить тому брама Ань Юань була суцільно заповнена полчищами мерців. Та варто було хвилям накотитися — і тисячі мерців миттєво поглинуло цунамі, що прокочувалося все далі й далі від Брами Ань Юань!
Хоч цунамі й було ще на певній відстані від годинникової вежі, проте коли воно здіймалося в небо й падало, немов десятки гігантських водоспадів, Мо Фанові здавалося, що все це відбувається прямо перед його очима. Його потрясіння від цього величного Водяного Закляття, яке можна було порівняти з цунамі, навіть перевершувало те, яке він відчув, коли побачив закляття світла — Свята Есенція: Меч Суду Демонів!
— Лу Хуань почав діяти, — спокійно сказав Чжу Мен.
— Капітан Імперських Магів? — перепитав Мо Фань.
— Мм, його сила дорівнює силі Хань Цзі. Якби я бився з ним, то програв би жалюгідно менш ніж за десять раундів. Він достатньо сильний, аби самостійно битися з Повелителем Потойбічних Кісток, — відповів Чжу Мен.
Щойно Чжу Мен закінчив, з-за внутрішніх мурів пролунав пронизливий вереск. Люди в місті одразу затулили вуха. Усі скляні шибки будівель усередині бар’єра розсипалися на друзки...
Мо Фань підняв голову й побачив величезне кістяне створіння, що спускалося з-поміж хмар. Опустившись нижче, воно повністю розгорнуло свої зловісні крила. Сила цього руху розметала навколо краплі дощу, немов хтось пробив кулаком завісу з води!
Краплі дощу вдарили в вигнутий золотий бар’єр, мов стріли.
Золотий бар’єр зупиняв лише те, що становило певний рівень загрози для міста. Зазвичай він не перешкоджав дощу, але краплі, зметені Повелителем Потойбічних Кісток падали на нього чітко, з різким звуком!
Наскільки ж потужне це створіння?
— Повелитель Потойбічних Кісток не стане просто дивитися, як Лу Хуань почне атаку. Його верховне заклинання води — Цунамі Імператора Океану — здатне одним ударом знищити дві-три тисячі мерців, коли ті так щільно зібрані, — сказав Чжу Мен.
(ПП: якщо чесно, звучить не дуже. тут описують орду в декілька мільйонів осіб, а Цунамі висотою в 200 м може знищити всього лише 2-3т мерців... це дуже мало. схоже то цунамі не рухалось, а якраз таки просто впалло і все)
— Верховне закляття... — пробурмотів сам до себе Мо Фань.
Небо темнішало. Люди на вежі з годинником ледве бачили, як Лу Хуань кружляє в дощі, б’ючись із Повелителем Потойбічних Кісток.
Більшість заклинань, що накладав Лу Хуань, були верховними. Він майстерно використовував просунуті заклинання, перш ніж сконцентруватися на наступному верховному заклинанні. Сяйво від нього було яскравішим за цілий загін магів на стінах. Його енергії вистачало, щоб розсипати на порох тисячі мерців!
Ті, хто стояв на вежі, теж були високопосадовцями маґами, здатними на верховні заклинання. Але ніхто не наважився битися з повелителем мерців поза золотим бар’єром, як це робив Лу Хуань!
Усе місто споглядало на його відвагу. Вона дарувала промінь надії місту, яке опинилося на краю прірви.
Маг — він був справжнім Магом! Навіть пітьма, принесена лихом, не могла приховати його сяйва!
— Мати такого хороброго Імперського Маґа — велике щастя серед нещасть, шкода лише, що Лу Хуань у нас один... — різко прокоментував Великий Диякон Ху Цзінь.
— Здається, ти лише марнуєш наш час. Але настав і твій час померти, — холодно промовив Хань Цзі.
— Так, мій час померти справді настав, та ти впевнений, що не хочеш почекати ще трохи? Гробниця короля вже наближається, — сказав Великий Диякон Ху Цзінь.
Не встиг він договорити, як затремтів, угледівши щось у далечині. Його голос відлунням прокотився вежeю, перетворюючись із глухого хихотіння на безумний регіт.
«Воно тут, воно тут, ХА-ХА, ХА-ХА-ХА-ХА!»