Яскраво-червоне трояндове полум’я змішалося з бурим і багряним Полум’ям Лиха. Полум’я вирвалося вперед по вулиці, перетворюючи краплі дощу, що падали з неба, на білий туман.
Заклинання, яке Мо Фань наклав, перебуваючи під опікою маленької Полум’яної Белль, було нічим іншим, як жахливим Метеоритним Кулаком. Воно змітало все на своєму шляху, немов метеор, розкидаючи яскраві, руйнівні іскри в усі боки. Проте, оскільки всі сорок дев’ять Зірок були посилені, полум’я, що виривалося під час формування Зоряного Візерунка, було набагато дикішим і лютишим!
Це було ні Дев’ять Палаців, ні звичайний Метеоритний Кулак. Руки Мо Фаня обвивали кілька маленьких вогняних драконів, настільки реалістичних і живих, що здавалося, вони ось-ось вирвуться вперед!
— Метеоритний Кулак!
— Дев’ять Драконів!
Полум’я вибухнуло з Мо Фаня, коли він метнув правий кулак у Трупного Чиновника Гори Плоті, накопичена енергія якого досягала межі!
Слідуючи удару з його руки вирвалися дев’ять вогняних драконів, охоплених сліпучим полум’ям. Гучне виття полум’я нагадувало крики драконів, що розкатисто лунали вулицею!
Дракони кинулися вперед, залишаючи за собою палаючий слід. Вогняна ріка прокотилася між будівлями, вибиваючи шибки у вікнах.
Трупний Чиновник у цей час був у повітрі, витріщаючись на натовп, охоплений жагою створювати нові скелети. Але раптом він побачив, як могутнє полум’я — яскраво-червоне з домішками буро-червоного — огортає постать, що здавалася непомітним магом, а за ним у бік чудовиська летять дев’ять вражаючих вогняних драконів!
Полум’яне ричання обернулося на величезний вибух. Усі дев’ять драконів одночасно врізалися в тіло Трупного Чиновника. Потужний удар миттєво відкинув величезну істоту далеко назад!
Полум’я розірвалося навколо, і після зіткнення дракони перетворилися на сотні язиків полум’я, що шалено танцювали по широкій вулиці, перетворюючи її на палаючу ріку довжиною понад сто метрів!
Тим часом Трупний Чиновник полетів у протилежний бік від натовпу, котячись, мов гігантська руйнівна куля, на кілька сотень метрів, трощачи автомобілі на своєму шляху.
Полум'я і далі люто палало на його тілі, особливо в районі живота, куди прийшовся удар. Здавалося, у його товстому панцирі утворилася діра, в якій продовжувало горіти полум’я. Для істоти такого розміру це була дрібна рана, але навіть крізь її товсту шкіру біль був нестерпним!
Імператорський маг Цзо Фен змахнув своїми Крилами Вітру й здивовано озирнувся.
Мить тому Трупний Чиновник пролетів над ним усього за півметра, мало не влучивши в нього. Хіба він не перебував менш ніж за сто метрів від натовпу?
Цзо Фен із недовірою глянув на молодого тіньового мага, чия постать і досі була вкрита диким полум’ям...
Невже він і справді відкинув Трупного Чиновника одним ударом кулака?
Це ж Трупний Чиновник! Навіть заклинання Середнього рівня не здатне пробити його шкіру, то як маг Середнього рівня міг завдати такої серйозної шкоди!?
— Четвертий рівень Вогняного Кулака? — Цзо Фен швидко зібрався з думками, але відкинув цю здогадку.
Хоча Вогняний Кулак четвертого рівня й був досить сильним, він усе одно не міг зрівнятися з дев’ятьма вогняними драконами. Це заклинання було вже на рівні Вогняного Заклинання Просунутого класу!
— Цзо Фен, чого чекаєш? Він поранений, швидко застосуй Ментальний Контроль! — вигукнув інший Імператорський маг.
Цзо Фен, нарешті, отямився. Трупний Чиновник був відкинутий ударом, досі приголомшений зіткненням і страждав від рани на животі. Це був ідеальний момент для Ментального Контролю. Навіть якщо він протримається лише кілька секунд — цього буде достатньо, щоб розчавити Примарних Генералів поруч!
Двоє магів Високого рівня добре знали як використати свій момент. Вони одразу скористалися моментом, аби заволодіти тілом Трупного Чиновника.
Цзо Фен зумів підкорити його. Істота розвернулася в протилежний бік від натовпу й завдала руйнівного удару по Примарних Генералах та скелетах, що йшли за ним. Десятки мерців були миттєво розчавлені масивним тілом!
Коли небезпеку було усунуто, натовп, який щойно завмер від страху, вибухнув радісними вигуками!
Усі, хто відчував полегшення після порятунку, чи ті, кого охопив тремтливий страх після того, як вони ледь уникнули лап смерті, пройшли крізь три етапи: спершу страх, потім відчай, і нарешті — надія, коли зрозуміли, що їх життя врятовано. Після таких ментальних гойдалок вони вже просто не могли стримати емоцій!
Тим часом маги, які вже були готові здатися, дивилися на Мо Фаня, наче на чудовисько!
Хлопець щойно відправив у політ нежить рівня командира одним ударом кулака — ким же ще він міг бути, якщо не монстром?
Полум'яна ріка, що простяглася вулицею, спалила безліч нежиті, повністю знищивши загрозу для натовпу!
Невже він справді був лише магом середнього рівня?!
— Чого... чого ви чекаєте? Хочете здохнути?! Тікайте! — гаркнув Коротун, перший, хто прийшов до тями.
Хоча й сам Коротун лише в цю мить вибрався з обіймів приголомшення.
Він належав до тих магів, що любили збирати всілякі відомості. Він уже не раз чув про видатний талант Мо Фаня — його подвійні вроджені елементи, які самі по собі гарантували йому місце в збірній країни на Світовому турнірі Коледжів. Але він і гадки не мав, що цей хлопець — такий же сильний, як і страшний!
— Господи, нежить рівня командира... Невже істота, яку він відкинув, справді була трупним чиновником? — вигукнув хтось із магів.
Маги розділилися на дві групи. В одній були ті, хто, як і цей, кричав «О Боже!».
Інша група просто застигла. Вони ще не встигли оговтатися від жаху, який викликав Трупний Чиновник, як стали свідками того, як маг середнього рівня відкинув його геть.
Для всіх, хто кричав або занімів, удар Мо Фаня залишив глибокий слід у душі. Їхнє серце ще довго не могло заспокоїтися!
Натовп благополучно перетнув мертву вулицю й ринувся на пішохідну зону з іншого боку.
Маги зводили бар’єри, аби нежить не могла наздогнати з тилу. Тим часом на іншому кінці вулиці інші маги швидко кинулися на допомогу, побачивши такий величезний натовп, що рухався у їхньому напрямку.
Люди йшли вперед, а потім розсипалися по вулицях і провулках. Ця місцевість ще не була зайнята нежиттю, тож евакуація після перетину смертельної вулиці пройшла значно легше. Люди не затримувалися й швидко тікали за внутрішні стіни.
Але ніхто й ніколи не забуде свого потрясіння від удару молодого мага в чорній сорочці!
Тим часом, неподалік від пішохідного переходу, Мо Фань важко дихав. Його обличчя зблідло від надмірної витрати енергії, але на ньому не було й натяку на втому. Навпаки, він хижо посміхався, немов владний генеральний директор!
Він розім’яв руку, яка заніміла від того, що він надто довго тримав позу удару...
Мо Фаню хотілося засміятися вголос, відчуваючи міць «Метеоритного кулака: Дев’яти драконів»!
Нарешті він опанував прийом, якого так довго чекав!