Кінець натовпу поступово дістався середини вулиці. Залишатися на височині для Мо Фаня вже не мало сенсу. Та й, якщо подумати, вони взагалі не встигли виставити загін для прикриття тилу — усе планували похапцем.
Не маючи вибору, Мо Фань зіскочив униз і став прикривати відхід.
Правда була в тому, що нікого конкретно на це не призначали, адже Маги теж люди. Це була найнебезпечніша позиція — кожен, хто хотів вижити, волів уникати місця, яке в будь-яку мить могла оточити нежить.
Тил був і справді найризикованішим — втрати там були більші, ніж з боків. Якби не Мо Фань і Стрімкий Зоряний Вовк, які тримали оборону, тих, хто йшов позаду, вже б давно перетворили на фарш скелети та фантоми, що кишіли посеред вулиці.
Коли хтось відривався від натовпу — шансів вижити не лишалося.
Мо Фань розчавив ще один Кристал Нежиті, але той відновив лише шістнадцяту частину його енергії — майже нічого.
Цього навіть не вистачало на формування середнього заклинання — лише на один Удар Блискавки, щоб хоч трохи сповільнити наближення мертв’яків.
На щастя, поруч був Стрімкий Зоряний Вовк, який знищував тих, хто проривався занадто близько, даючи Мо Фаню можливість формувати закляття без надмірного ризику.
Вниз по вулиці, не так далеко, пролунав потужний рев.
За ним — дикий чорний порив вітру, що накотив у бік, куди прямував натовп. Автівки з обох боків вулиці були знесені цим поривом вітру.
І щойно машини змело геть, утворився широкий прохід для когось величезних розмірів. Мо Фань озирнувся й побачив, як чорний вітер почався ще за сотню метрів звідси. Його обличчя одразу спохмурніло.
— Трупний Чиновник Гори Плоті!
— Це його подих!
— Чорт, невже ті двоє Магів Високого рівня не змогли його стримати?!
Якщо істота рівня Воїна дістанеться натовпу — це буде різанина, мов жнива. А якщо істота командирського рівня — то загинуть не лише кілька сотень тих, хто ще перебігав вулицю, а й ті, хто вже встиг дістатися іншого боку.
Згадавши, як цей Трупний Чиновник перетворював поглинуті тіла на скелетів, Мо Фань відчув, як волосся стає дибки.
— Маг тіні, негайно евакуюй людей! Нас двох знерухомили. Цей Трупний Чиновник знищить їх усіх! — голос Цзо Фена пролунав у свідомості Мо Фаня, сповнений страху й докорів сумління.
— Чорт, не треба було відправляти напарника! — вилаявся Мо Фань.
— Якби ми не доставили цю інформацію, загинуло б ще більше! — відповів Цзо Фен.
— Він іде! — закричав Мо Фань.
Чорний подих зупинився приблизно за п’ятдесят метрів від натовпу. Чиновник явно не збирався атакувати ним напряму — лише розчищав шлях від машин.
Він випростав потужні задні лапи й, попри величезну масу, почав пересуватись стрибками, мов жаба. Кожен стрибок долав п’ятдесят-шістдесят метрів. Так він міг подолати сотні метрів лише кількома рухами!
— Тікай, не варто ризикувати життям! — Цзо Фен, імперський маг, гнався позаду, але не мав заклять, здатних зупинити чудовисько.
Кожен стрибок Трупного Чиновника змушував тремтіти вулицю й будівлі обабіч.
Його розміри й швидкість стрибків змушували Мо Фаня відчути, ніби на нього мчить гора зі швидкістю формули 1. Видовище було таким, що серце мало не вискочило з грудей!
— Бігти! — залишилась лише думка в його голові. Це не був супротивник, якого він міг подолати в такому стані.
Але на вулиці ще залишалося понад три сотні людей!
Трупний Чиновник Гори Плоті міг проковтнути більше сотні людей за раз, а одним лише подихом темряви вбити ще сотню. Решта шістсот навіть не змогли б уповільнити його хоч на мить!
— Біжи, життя краще за все інше, не вагайся, біжи! — голосом розуму вигукнув у свідомості Мо Фаня Цзо Фен.
Усе інше втрачало сенс, якщо вони загинуть. Цзо Фен усвідомлював, що частково винен у ситуації, але він не хотів, щоб маги, які добровільно супроводжували мирних жителів, теж загинули.
Якщо маги розбіжаться, їхні шанси вижити будуть вищими. Трупний Чиновник Гори Плоті цілився саме в натовп — він збирався перетворити сім сотень людей на скелетів. Магам же не було потреби гинути!
Юний підліток із стихією зцілення дивився на те, як Трупний Чиновник Гори Плоті стрибає до натовпу, і серце його охоплював відчай.
Чи може людина взагалі протистояти такій нежиті?
Яким би могутнім не був маг, нічого не можна було вдіяти проти істоти таких розмірів!
Натовп був повністю паралізований страхом. Усі вже помітили наближення Трупного Чиновника Гори Плоті.
Неможливо було не помітити цю величезну постать. Порівняно з нею зомбі, фантоми та скелети більше не здавалися жахливими. Зазвичай, побачивши нежить, люди хоча б інстинктивно тікали, але при вигляді Трупного Чиновника Гори Плоті їхній розум порожнів, а відчай накривав настільки, що вони відчували себе вже мертвими.
Крики натовпу стихли, запанувала гнітюча тиша.
Люди з передніх рядів перестали захищатися. Їхні горла розривали навпіл ще до того, як вони встигали збагнути, що відбувається. І коли життя залишало їхні тіла, вони навіть відчували полегшення — адже так померти було легше, ніж пройти через жах, що насувався!
— Кричати, кричати, кричати — ти тільки й умієш, що, бл*ть, кричати! Невже ви, шановні Імператорські Маги, не можете хоч раз бути надійними?! — Мо Фань вибухнув, чуючи у вухах, як Цзо Фен знову й знову закликає його рятуватися втечею.
— Що… що ти сказав? — Імператорський маг Цзо Фен застиг від несподіванки, почувши звинувачення.
Він не почув цього через ментальний голос — Мо Фань кричав так гучно, що навіть на такій відстані його було добре чути.
Мо Фань повністю проігнорував поради Цзо Фена. Коли він вигукнув, маленька Полум'яна Белль уже вискочила з контрактного простору. Вона миттєво відчула, як у серці її батька спалахує лютий гнів!
— Злиття! — наказав він.
Хоч маленька Полум'яна Белль була виснажена, вона все ж огорнула себе Полум'ям Лиха й увірвалася в груди Мо Фаня.
Полум'я Лиха вибухнуло, охопивши Мо Фаня шаленим полум’ям.
Вогонь вирував, а сам Мо Фань із заплющеними очима занурився думками у простір Маленького Кулона-Вугра.
Він вихопив нещодавно очищену есенцію душі й блискавично ввів її у вогняну туманність свого духовного світу.
Вогняна туманність тьмяніла від нестачі енергії, але сорок вісім посилених зірок палали червоним, немов вогняні кристали!
Як тільки Мо Фань ввів есенцію в останню зірку, вся туманність спалахнула сліпучим червоним світлом. Усі сорок дев’ять зірок запалали, виблискуючи могутньою вогняною силою, яку жадали б багато хто!
У духовному світі всі сорок дев’ять зірок палали…
Ззовні ж фігура Мо Фаня, схожа на вогняного демона, була повністю охоплена диким полум’ям. Лівою рукою він стиснув праве зап’ястя — енергія ось-ось мала вирватися з його тіла!
(ПП: Ban Kai)