Вітряна стіна не лише захищала їх, а й підхоплювала зграї зомбі, що кидалися на них, і піднімала у повітря.
Чим швидше обертався вітер, тим потужніша була сила розриву. Маючи стільки рядових зомбі, що стрибали на цю вітряну стіну, вона з легкістю перемелювала всю цю нежить на криваве місиво, наче гігантська м’ясорубка. Незабаром шматки плоті та тіла були розкидані зовні стіни...
— Ходімо, ми не можемо тут затримуватися! — швидко зібрав обривки душ Мо Фань і покликав усіх далі.
Вітряний Диск поступово розсіявся, лишаючи по собі свіже місиво й розкидані рештки. Він очистив просторий шлях уперед, та команда не встигла пробігти й п’ятдесяти метрів, як опинилася серед нових зграй зомбі!
Кожна зграя налічувала понад двадцять зомбі. Їхня швидкість перевищувала людську у два-три рази. Деякі особини з іншими властивостями бігли ще швидше, мелькаючи, наче чорні тіні!
— Чорт, їх занадто багато! — вилаявся Коротун.
— Зупинятися не можна! Зомбі несуться на нас, наче шаленний прилив. Якщо вони перекриють шлях між нами та армією, ми більше не зможемо приєднатися! Зрештою, армія зачищає їх швидше, ніж нас четверо! — рішуче вигукнув Мо Фань.
Ситуація була надто серйозною, тож Мо Фань більше не збирався берегти сили.
Він глянув у три напрямки, звідки мчали зомбі, й оцінив, що їх одночасно атакують шістдесят-сімдесят тварюк. Ще кілька секунд — і додасться понад сотня!
— Ставайте ближче до мене! Я зітру їх усіх разом! — люто вигукнув Мо Фань.
— Я прикрию! — одразу відповів Коротун.
Під ногами Мо Фаня спалахнув Зоряний Візерунок. Його палаюче червоне сяйво, як завжди, привертало увагу, наче він стояв у вогняному кільці, що шалено горіло...
— Вогняний Кулак, Дев’ять Палаців! — Мо Фань ударив кулаком об землю, впускаючи розпечене тепло в чорний ґрунт.
Команда була оточена суцільною пітьмою, але саме в цю мить дев’ять вогняних стовпів вирвалися із землі, утворивши форму Дев’яти Палаців.
Шалене полум’я танцювало між стовпами: вибухи, хвилі спеки й вогняні язики охопили все в радіусі сотні метрів!
Зграї зомбі, які ступили в зону закляття, одразу зустріли вогняні стовпи, що випаровували їх дотла — навіть попелу не лишалося!
Вогняні стовпи були приголомшливими. Побачивши, як уся площа залилася скаженим полум’ям, а силует Мо Фаня став яскраво-червоним, чоловік зі шрамом і Ю Цінсу зрозуміли, чому Яо Нань призначив його заступником капітана...
Лютість! Шалена лють!
Небесна Пастка чоловіка зі шрамом раніше знищила лише двадцять зомбі, тоді як один Вогняний Кулак: Дев’ять Палаців Мо Фаня спопелив понад п’ятдесят істот за раз. Закляття миттєво вирішило проблему оточення. Ті, що вціліли, вижили лише тому, що бігли повільніше й не встигли потрапити в зону дії закляття.
— Вперед! — вигукнув Мо Фань, сповнений бойового духу, глянувши на обвуглену землю навколо.
Маленький Кулон-Вугор теж не гаяв часу. Знищені Мо Фанем зомбі перетворилися на синьо-зелені вогники, що попливли в його Потойбічну Ріку.
Близько вісімдесяти решток душ нежиті достатньо, щоб перетворити їх на одну Есенцію Душі. По суті, знищені чоловіком зі шрамом і Мо Фанем істоти вже гарантували ще одну есенцію!
Збирати обривки душ таким чином було надзвичайно ефективно, але Мо Фань не хотів бути надто жадібним, адже питання лише часу, коли його енергія вичерпається. До того ж, кількість нежиті постійно зростала, утворюючи ще густіші зграї зомбі, які без кінця кидалися на них. Варто лише помилитися під час створення Проміжного Закляття, і вже за кілька секунд зомбі повалять їх на землю та накриють десятьма шарами власних тіл!
Не маючи часу на підсилення Зорі, Мо Фань повів команду вперед.
— Маленька Полум'яна Белль, виплюнь полум’я!
Маленька Полум'яна Белль знову надула щічки й виплюнула палаючий червоний килим на шлях уперед, що простягнувся більш ніж на сто метрів.
Зомбі, що опинилися в прямій лінії перед нею, миттєво розтанули у вогні, а тоді перетворилися на синьо-зелені вогники, які полетіли до Маленького Кулона-Вугра Мо Фаня.
— Громовий Удар: Шалені Розряди! — очі Ю Цінсу спалахнули пурпурним сяйвом.
Вона вказала пальцем на шлях позаду, створивши вгорі величезну грозову хмару, з якої обрушилися товсті удари блискавок. Зомбі, що гналися за ними, не мали іншого вибору, окрім як перетнути зону блискавок. На щастя, інтелекту в них майже не було. Вони зовсім не розуміли, як обійти небезпечне місце. Варто було їм ступити в цю ділянку — і блискавки розривали їх на криваву мряку, розсіюючи по повітрю.
— Бачу їх, бачу... швидше! — вигукнув Коротун. Він нарешті помітив армію приблизно за триста метрів попереду.
Було схоже, що Чжоу Мінь і Му Бай були відправлені прикривати тил армії та знищувати зомбі, що переслідували колону. Коли Мо Фань, Коротун, Ю Цінсу та чоловік зі шрамом пробивали собі шлях до них, вони раптом відчули, як тиск на плечах спав — зомбі замість того, щоб тиснути на цю четвірку, тепер оточували армію!
— Вони повернулися, прочистіть їм шлях! — закричала Чжоу Мінь, помітивши, як вони наближаються.
Один із мисливців роззявив рота й вирячив очі, побачивши, як позаду армії зомбі гинуть сотнями. Лише за мить він опанував себе й промовив:
— Та ці четверо — мов тигри; їхня вогнева міць як у цілої великої команди!
— Ага, якби я залишився там, мене б нежить зжерла без кісточок за лічені секунди.
— Досить базікати, прочистимо їм дорогу!
— Без проблем, дивіться — Розкатиста Хвиля!
— Кривавожильний Звір, уперед! — сказав викликач, застосовуючи Закляття Контрактного Виклику.
Невдовзі вперед рвонув п’ятиметровий м’язистий звір. Як тільки він з’явився, нежить навколо нього виглядала карликами. Один його удар лапи розчавлював зомбі на смерть, один помах кінцівки відкидав кількох одразу, а одного укусу було достатньо, щоб просто проковтнути зомбі живцем...
Кривавожильний Звір кинувся в купу зомбі. Він був надзвичайно ефективним проти них. Зрештою, маги воліли триматися групами, а не розбиватися на малі загони й опинятися в оточенні. Але створіння рівня Воїна, як Кривавожильний Звір, — це зовсім інша справа. Його плоть була міцною, а кінцівки — потужними. Зомбі, навіть оточивши його, витратили б півдня, щоб убити, якби він просто стояв на місці.
— Місія виконана, усі — повний вперед! — голос Яо Наня долинув із неба.
Вони перебували там рівно двадцять хвилин. Коли Яо Нань побачив, як команда Мо Фаня наближається до армії, він теж усміхнувся. Здавалося, люди, яких він обрав, таки мали кілька тузів у рукаві. Це не жарти — убити Трупного Генерала, а потім прорватися до армії за якихось двадцять хвилин. Ба більше — їм довелося пробивати собі шлях через кілометрове оточення нежиті!