— Якщо можеш, біжи далі! Твій дідусь Коротун не проти погратися з тобою до самої смерті! — бурчав Коротун, накладаючи Світловий Захист: Вал.
Світловий Захист: Вал утворив щось на кшталт клітки, до якої Рогатий Демон, що Перерізає Горло не наважувався наблизитися. Після того, як Коротун наклав три поспіль Світлові Вали, справу було вирішено.
Ю Цінсу, переповнена ненавистю, негайно вкинула в клітку Удар Блискавки, який влучив прямо в Горлоріза.
Його захист виявився ще слабшим, ніж у Обмотаного Тканиною Трупного Генерала. Лише один Удар Блискавки завдав йому серйозних ушкоджень. Тепер він лежав майже мертвий у пастці, втративши будь-яку надію на порятунок.
— Дозволь мені допомогти цій тварюці знайти спокій! — Коротун слідом кинув у клітку Сяйво Світла, Очищення!.
Маг повинен завжди економити енергію, особливо коли базове закляття світла більш ніж достатньо, щоб закінчити справу.
Промені світла, що виходили від сяючої кулі, були наче безліч надзвичайно гострих мечів для Горлоріза. Вони миттєво пронизали його тіньову подобу, залишаючи безліч отворів у тілі.
Демон не протримався й кількох хвилин. Його тіло швидко розсипалося на чорні шматки. І зрештою на землю впав лише шматок чорного полотна... Виявилося, що фантом володів саме ним!
Очі Коротуна блиснули, коли він побачив Примарне Полотно. Однак Коротун не виказав хвилювання на обличчі. Він просто підняв шматок тканини з байдужим виглядом і пробурмотів:
— От халепа, випало лише якесь ганчір’я. Що з ним робити? Хіба що хтось захоче купити...
Тим часом він непомітно сховав Полотно до кишені.
На жаль, у ту ж мить його зап’ястя міцно стиснула величезна долоня. Коротун підняв голову й побачив чоловіка зі шрамом, що посміхався, показуючи свої тютюнові, жовті зуби.
— Брате, ця річ насправді коштовна. Якщо ти вже знаєш, хто такий Рогатий Демон, що Перерізає Горло, то знаєш і ціну його Примарного Полотна, — сказав чоловік зі шрамом.
Коротун скривився.
Цей громила, схожий на кремезного Кенсіна, ледь не загинув кілька хвилин тому, а вже думає про Полотно! Якби Коротун залишив його собі, заробив би купу грошей навіть без урахування іншої здобичі!
— Хех, та ні, я не зовсім певен, скільки воно варте. Ось що — я продам його за гарною ціною. Я заберу, а вам компенсую іншим. Як вам? — пробурмотів Коротун.
— Залежить від того, що ти пропонуєш. І нас тут троє, — холодно втрутилася Ю Цінсу.
— Один уламок Насіння? — ризикнув він.
— За ідіотів нас тримаєш? Віддай зараз же... — розлютився чоловік зі шрамом.
— Добре, добре! П’ять мільйонів! Кожному дам по п’ять мільйонів. Все одно більше ніж за двадцять його не продаси. Тож я дам кожному по п’ять. Чесна угода! — здався Коротун.
— Оце вже більше схоже на правду.
Коротун відчув, що в нього «ниє душа». Краще б він його не рятував... Після поділу прибуток виявився не таким солодким.
Проте Коротун був людиною слова. Він відразу видав кожному уламки Насіння і магічні руди, щоб загальна вартість сягала п’яти мільйонів за ринком.
— Ось ця Есенція Душі рядового класу для тебе. Вона коштує приблизно п’ять мільйонів, — Коротун простягнув Есенцію Душі Мо Фаню.
Мо Фань на мить остовпів. Звідки цей тип знає, що йому потрібні Есенції?
Зазвичай Мо Фань ніколи б не витрачав такі Есенції на посилення Зірок, якщо їх можна продати. Але тепер, коли він так близький до завершення... Він рішуче використав її, щоб підсилити наступну Зірку.
Лишалося десять Зірок до того, щоб він зміг викликати Вогняний Кулак четвертого рівня!
Вийшовши з гробниці, він збирався працювати ще активніше над збором залишків душ нежиті. Їх легше здобувати, коли знищуєш цілі зграї...
Після поділу здобичі група рушила з похмурого підземелля.
Усіх накрила хвиля жаху, щойно вони вибралися з печери.
Уся місцевість була оточена суцільною чорною масою фігур. Територію повністю заполонили зомбі, поки вони боролися з хитрими Трупним Генералом та Фантомним Генералом. Вони мимоволі вдихнули на повні груди, коли все поле зору заповнили обличчя, тіла та кінцівки нежиті.
— Швидко, тікаємо звідси! — вигукнув Коротун, забувши про Примарне Полотно, щойно усвідомив небезпеку.
— Маленька Полум’яна Белль, розчисти шлях! — негайно наказав Мо Фань.
Маленька Полум’яна Белль ширяла на висоті трьох-чотирьох метрів над землею. Вона надула щічки й виплюнула палаюче полум’я перед собою.
Полум’я ринуло згори, немов річка. Воно розкатистою хвилею прокотилося вперед, стелилося червоним килимом по землі. Рядова нежить, що потрапила в зону дії вогню, або згоріла до невпізнання, або в паніці розбіглася в різні боки.
Полум’я Лиха було набагато грізнішим за Трояндове Полум’я. І це при тому, що Полум'яна Белль досі перебувала в юній фазі й не могла повністю розкрити його силу!
— Вражає! Твій контрактний звір дорівнює чотирьом-п’яти магам вогняного елементу середнього рівня! — Коротун підняв великий палець Мо Фаню.
— Досить лестощів! Швидше використовуй своє Сяйво Світла, щоб засліпити зомбі позаду! Вони, блін, бігають швидше за нас! — вилаявся Мо Фань.
Поки полум’я прочищало шлях, Мо Фань і Ю Цінсу, обидва маги Блискавки, паралізували величезну кількість зомбі Ударами Блискавки.
Слід зауважити, що лише закляття Мо Фаня могло паралізувати одразу натовп зомбі. Його Удар Блискавки четвертого рівня був набагато потужнішим за закляття Ю Цінсу. Зомбі, які любили збиватися в людські «піраміди», не мали шансів наблизитися до групи.
— Бачу! Армія зовсім поруч! — вигукнув чоловік зі шрамом.
Стискаючи в руках по льодяному ланцюгу, він із силою розмахнув ними вбік, збиваючи зомбі з обох сторін!
Вони були більш ніж за кілометр від війська. Четвірка магів не гаяла часу й активувала магічні чоботи, мчачи до армії через землю чорного піску, безперервно креслячи Зоряні Візерунки.
З-під землі вирвалася Магічна Лоза, обвивши ноги двох зомбі. Але часу зупинятися щоб добити цих двох не було: вони просто стрімко промчали повз істот, які все одно намагалися дотягнутись до них руками.
На іншому боці спалахнуло Сяйво Світла Коротуна. Воно було настільки яскравим, що ще чотири-п’ять зомбі не змогли наблизитися, затуливши очі. Коли світло поступово згасло й зомбі відновили зір, четверо магів уже були за сотню метрів від них — у самому центрі нової зграї нежиті!
— Моя черга! Вітровий Диск: Небесна Пастка! — владно вигукнув чоловік зі шрамом, керуючи потоками повітря навколо.
Вітер закрутився навколо групи, що стояла в центрі. Легкий подих миттєво перетворився на вітряні стіни Небесної Пастки, достатньо сильні, щоб розчавити все на шматки!