Низькі хмари, важкі, наче чорний шовк, закривали сонце.
Дощу не було, та небо лишалося темним. Сірі й зів’ялі від сезону рослини робили місцевість схожою на мертву.
Коли останній літак повільно вийшов із хмар і пішов на посадку, серед пасажирів переважно були останні туристи, які наважилися прилетіти до Стародавньої Столиці посеред хаосу, що здійняла Нежить.
— Навіть авіарейси припинилися, добре хоч ми встигли на останній, — з полегшенням зітхнула Лю Жу, виходячи з літака.
Її привабливі очі роззирнулися навколо аеропорту Сяньян.
Якщо чесно, це була її перша далека поїздка, і її пункт призначення — Стародавня Столиця, місто, яке мало зовсім іншу репутацію, ніж Місто Магії, Шанхай!
На виході їх зупинив чоловік у формі й суворо мовив:
— Вибачте, але кожен пасажир зобов’язаний підтвердити свою особу й пояснити мету прибуття.
— Що я, за кордон вилетів? — невдоволено буркнув Мо Фань. Він і гадки не мав, що тут існує така перевірка.
— Надзвичайний стан. Прошу співпраці, — сказав чоловік.
— Ми подорожуємо. Вона — моя юна коханка, тому я не хочу, щоб хтось дізнався, хто вона, — відрізав Мо Фань.
Лю Жу аж почервоніла від його слів.
Невже не можна було вигадати кращу брехню? Юна коханка!?
Обличчя чоловіка в формі теж знітилося — він ще не бачив, щоб хтось так упевнено прикривався коханкою.
У Лю Жу й справді не було жодного офіційного документа. Офіційно її вже оголосили померлою — усе завдяки судмедексперту Не Дуну.
Після того, як вона стала вампіром, їй довелося лишити минуле життя. Нових документів вони так і не зробили.
А щоб сісти на літак... Лю Жу скористалася старим посвідченням особи. Найсмішніше, що в авіакомпанії, схоже, була якась дірка в системі — мертва людина змогла купити квиток і спокійно полетіти.
Хоча вампірів і зараховували до Нежиті, Мо Фань давно помітив, що поруч із ним Лю Жу зовсім не відчувалася як мертва. Вона була такою ж живою, як і люди, хіба що могла перетравлювати лише кров. Навіть юнацький запал і свіжість у неї залишилися!
Був ще день, і Нежить спала у своїх могилах.
Від Сяньяна до Стародавньої Столиці було чимало кілометрів. Мо Фань із Лю Жу не стали ловити таксі — вони просто викликали Стрімкого Зоряного Вовка й поскакали до Сіаня вздовж шосе.
Вони легко помітили, що Стародавня Столиця перебувала в стані тривоги: навіть зовнішні міські стіни патрулювали, і на них велися роботи.
Стародавня Столиця Сіань мала старі міські стіни. Усередині стін розташовувався центр міста, а поза ними — райони Яньта, Бейлінь тощо. Все всередині старих стін переважно було туристичною зоною...
Зараз же зовні старих стін будували ще більшу зовнішню стіну. Її периметр був уп’ятеро більший за стару, адже більшість жителів околиць уже переселилися сюди.
— Вперше бачу таку гігантську зону безпеки, — Лю Жу підняла голову, розглядаючи стіну, що здіймалася, наче гора.
— Не знаю, скільки Земних магів треба, щоб таке звести... Видовище вражає. Та водночас це говорить, наскільки тут усе серйозно. Скоріше за все, територія за стінами тепер під забороною для мешканців, — сказав Мо Фань.
Зовнішня стіна була справді грандіозним проєктом. З місця, де стояв Мо Фань, він навіть не бачив її кінця — ні праворуч, ні ліворуч.
Він пам’ятав, що периметр старої стіни був близько чотирнадцяти кілометрів, але про периметр нової він навіть гадки не мав — тепер вона мала повністю охопити все місто.
Вхід охороняли люди з Магічної Асоціації, а на контрольно-пропускних пунктах стояли бойові маги.
Вдень перевірка була не дуже сувора, але щойно сутеніло, військові нікого не випускали з міста — звичайні люди за стінами ставали легкою здобиччю для Нежиті.
Після того як вони перетнули ретельно охоронювану зовнішню стіну, ситуація всередині виглядала цілком нормально, нічим не відрізняючись від будь-якого іншого міста. Проте вулиці були досить людні й жваві, адже люди з околиць переселилися сюди.
Із новою зовнішньою стіною, що захищала мирних мешканців, немов величезний дракон, люди вже не так хвилювалися через хаос за мурами. Можливо, вони просто звикли до подібних ситуацій і тому жили своїм життям!
Мо Фань не став довго затримуватися в районах міста. Він одразу попрямував до Магічної Асоціації Біля Годинникової Вежі.
Магічна Асоціація біля Годинникової Вежі та Мисливська Спілка біля Дзвіниці розташовувалися практично в самому центрі міста, стоячи непохитно навіть під штормовими дощами. Спочатку Мо Фань збирався дізнатися більше про ситуацію від штабу Чжана Сяохоу, але вирішив спершу розпитати того, хто йому надіслав звістку про смерть...
Той чоловік повідомив Мо Фаню, що Чжан Сяохоу зник безвісти під час рятувальної операції. Тіло знайти не вдалося, оскільки вирішили не посилати туди більше нікого. Проте він був упевнений, що інцидент стався десь між селами Сонячної Кози і Хуа.
Так звані «чудесні» села були єдиними, що залишилися за стінами. Вони й досі лишалися неушкодженими, проте оскільки не користувалися сучасними засобами зв’язку, передача новин між селами та Стародавньою Столицею займала дуже багато часу...
Звістку про знищення загону передав армії якийсь селянин. Підтвердити це військові так і не змогли.
Мо Фань говорив з інструктором Чжана Сяохоу — Фей Цзяо — досить довго. Інструктор розповів йому практично все. Було видно, що Фей Цзяо теж сильно хвилюється за Чжана Сяохоу, але через важливу місію він не мав можливості піти й особисто все перевірити.
— Куди тепер? — спитала Лю Жу.
— Знайдемо кількох досвідчених Мисливців і підемо з ними в село Сонячної Кози, — відповів Мо Фань.
Мо Фань не знав добре ці місця, та й Нежить здебільшого була страшніша за демонічних звірів. Щоб розслідувати правду чи, можливо, врятувати когось, йому потрібна була надійна команда.
Мо Фань сподівався знайти кількох профі в Магічній Асоціації, але жоден не захотів іти за мури. У підсумку Мо Фаню не залишалося нічого іншого, як шукати людей у Мисливській Спілці біля Дзвіниці...
Там завжди можна було знайти тих, хто нічого не боявся!
В холі було багатолюдно.
Мисливців завжди можна було знайти там, де небезпечно, адже що небезпечніше місце, то більше там скарбів. Мисливська Спілка в Стародавній Столиці працювала дуже активно!
Мо Фань кинув оком на табло з оголошеннями і побачив, що більшість завдань позначені як «рятувальні»...
Відтоді як почався хаос, багато людей досі перебували в небезпеці за межами стін. Тож ті, хто був у безпеці всередині, подавали заявки на їхній порятунок.
— Майже всі завдання — рятувальні. Схоже, багато людей у небезпеці... — промовила Лю Жу.
— Я б не назвав це порятунком. Швидше, це збір трупів, — поправив її хрипкий голос.
Лю Жу озирнулася й побачила поруч низькорослого мисливця з виглядом шукача пригод. Навіть їй довелося опустити погляд, щоб побачити його обличчя.
Коротун прочистив горло й серйозно сказав:
— Ті, хто подає ці заявки, просто сподіваються, що їхні близькі не перетворяться на тих бридких створінь за стінами. Тому наша Мисливська Спілка в Стародавній Столиці скоро перетвориться на Спілку зі збору трупів!