«Нежить піднімає хаос навколо Стародавньої Столиці; рятувальна група, в якій був Чжан Сяохоу, зникла безвісти!»
Зникли безвісти!
Ці слова встромилися в серце Мо Фаня холодним мечем — навіть кров у жилах ніби зупинилася.
Мороз пробрав його до самої душі, кинувши в безодню відчаю, з якої не було виходу!
Мо Фань стояв, як неживий. Голос судді, що відлічував секунди до початку бою, лунав десь поряд, але він його не чув. У голові дзвеніли лише ці нестерпні слова.
Чжан Сяохоу мертвий?
Невже він справді мертвий?
Хіба ж цей бовдур не казав, що з Елементом Вітру та Землі навіть якщо всі інші загинуть — він сам лишиться живим?..
Навколо лунали шалені вигуки. Ще до початку бою натовп уже розігрівся, чекаючи видовища битви між найсильнішими студентами.
Кожен мав свою версію того, хто переможе, і всі гаряче сперечалися, доводячи одне одному факти.
Та поки всі з нетерпінням чекали епічного зіткнення кращих із кращих в університеті Перлини — розум одного з учасників уже потонув у порожнечі.
Бай Юйлан першим помітив, що щось не так. Він швидко крикнув головному судді бою:
— Суддя, зачекайте...
— Що трапилось? — суворо перепитав суддя.
— Ха, збираєшся втекти? Я надто довго чекав цього дня! — з холодною усмішкою кинув Дунфан Лє.
Насправді всі вже бачили, що відбувається щось дивне. Учасники мали стояти на своїх місцях посеред арени, а Мо Фань досі стояв на краю, втупившись у телефон, що от-от випаде з його рук.
— Раз вже відлік пішов, нічого більше й говорити. Бій! — кинув Чжоу Шу Мін.
Чжоу Шу Мін не мав особистої ворожнечі з Мо Фанем, але дівчина, яка йому подобалася, жила з тим в одній квартирі. Хай навіть вони просто співмешканці — хто знає, що між ними відбувається, коли вони разом у чотирьох стінах?
Він і попереджати пробував цього «Демона», але Мо Фань ніколи не сприймав цього задираку Шу Міна серйозно.
А Дунфан Лє не цікавився чварами через дівчат — його більше дратувало, чому іншим доводиться битися до останнього за кожен голос, а цей тип має три голоси у кишені. Чим він такий особливий?!
Суддя вже оголосив початок. Якщо вони офіційно розчавлять цього «тимчасового кандидата» — то й сам Дунфан Лє стане гідним виступати за національну збірну...
Та й що там казати — проти такого, як Мо Фань, йому вистачить одного удару кулаком!
— Думаєш, можна робити вигляд? Навіть якщо ти плануєш здатися — я все одно не відпущу тебе без свого удару! — Дунфан Лє давно чекав на цей момент!
Його кулак спалахнув палючим полум’ям. Нестерпна спека миттю поширилася довкола нього на кілька метрів.
Безжально!
Дунфан Лє байдуже було, готовий суперник чи ні. Раз суддя оголосив старт — він зібрався виплеснути всю злість тут і зараз! Він покаже всім, що цей «тимчасовий кандидат» не вартий і його удару!
Зоряний Візерунок перетворився на палаючу формацію під ногами Дунфан Лє. Земля спалахнула скаженими язиками полум’я — він здавався непереможним!
— Чорт забирай, я ж казав зачекати! — вибухнув Бай Юйлан.
— Не лізь! Це між мною і ним! — Дунфан Лє навіть не дивився у його бік. Його очі палали, вп’явшись у Мо Фаня.
— Дурню, що ти робиш!? — вибухнув Бай Юйлан від люті.
Дунфан Лє зовсім втратив розум. Було ж очевидно, що Мо Фань зараз не у стані битися — з ним явно щось трапилося, але цей ідіот усе одно напосівся на нього! Якби Мо Фань не встиг активувати своє захисне спорядження, його просто спалило б дотла ще до того, як він отямився б від шоку!
Цей Дунфан Лє не просто зводив якісь старі рахунки — він справді намагався його вбити!
Навіть Чжоу Шу Мін застиг у подиві. Він, звісно, підливав масла у вогонь, щоб підбурити Дунфан Лє провчити Мо Фаня, але не думав, що у того настільки глибока ненависть. Невже один із голосів, що отримав Мо Фань, спершу мав дістатися йому?
Чжоу Шу Мін здогадався правильно. Член Ради Чжу Мен колись керував Союзом Виконавців, і родина Дунфан, що мала великий вплив у Ханчжоу, завжди трималася з ним близько. Спочатку його голос дійсно був призначений Дунфан Лє!
Шу Мін діяв просто: він хотів підбурити Дунфан Лє, щоб той на його місці провчив Мо Фаня.
Та він і не підозрював, що навіть без його підбурювання Дунфан Лє не пробачив би Мо Фаня!
Полум’я Дунфан Лє вирувало шаленими хвилями. Його природжений талант робив його Вогняний Удар набагато потужнішим, ніж звичайний. Як тільки його кулак розсік повітря, усі одразу побачили дев’ять полум’яних драконів, що обвивали дев’ять вогняних стовпів, що виросли з землі!
Дев’ять драконів відділилися від стовпів і з шаленою швидкістю ринули ареною, переплітаючись одне з одним. Полум’я, що виривалося з їхніх тіл, було настільки лютим, що вся арена, більша за футбольне поле, заходилася ходором.
Вогняний Кулак четвертого рівня!
Зазвичай дев’ять вогняних стовпів виникали на фіксованих місцях, але Вогняний Кулак четвертого рівня перетворював їх на полум’яних драконів, що мчали вперед немов ударна хвиля. Вони миттю накрили піварени й понеслися просто на Мо Фаня!
— Мо Фань!
— Мо Фань!
— Відскоч! — скрикнули Ай Туту, Му Нуцзяо й Чжао Ман’янь, миттю схопившись із місць.
Що він робить?! Полум’я ось-ось розчавить його!
На плечі Мо Фаня досі сиділа маленька Полум’яна Белль. Вона закричала йому просто у вухо, відчувши небезпеку.
Погляд Мо Фаня був порожнім — та це не означало, що він зовсім не усвідомлював, що діється довкола.
Він чув, що суддя дав старт бою. Він чув, як Бай Юйлан просив дати тайм-аут. Він відчував ненависть у нападі Дунфан Лє — і холодну близькість смерті.
Він здавався загубленим у думках, бо не міг прийняти правду. Та ще більше — він більше не мав настрою приховувати свою справжню силу перед суперниками!
— Забирайся до біса! — на його лобі напухли сині жили, і він гаркнув, вивільняючи увесь гнів від поганої звістки.
Маленька Полум’яна Белль одразу зрозуміла намір Мо Фаня і в одну мить увійшла у його тіло, оволодівши ним!
Полум’я спалахнуло скажено, наче на його тілі прокинулися тисячі вогняних демонів. Сила Трояндового Полум’я вирвалася назовні, перевершуючи жар навіть Дунфан Лє!