— Чому вони досі не повернулися після того, як погналися всього за кількома людьми? — запитав командир загону загарбників.
Він не міг відрізнити те, що відбувається за пліснявою.
Чоловік поряд з ним поспішно сказав:
- Дощ занадто сильний. Вони побігли до лісу, можливо, не знають доріг...
Командир нетерпеливо цокнув мовою і сказав:
— Швидко візьми двох чоловіків і йди на допомогу! Непотрібні тварюки!
Солдат, якого він відчитав, з переляканим виразом відповів « есть», а потім вибрав двох людей і вибігли під проливний дощ.
У той час у сусідньому будинку було тихо. Головоломець Ґаолін одним ударом заколов загарбника, який хотів кричати, а другий ватажок підійшов розв’язувати мотузки на двох полонених з шайки.
- Ви двоє надто необережні. Як ви їх знайшли? Ви зможете йти?
- Звичайно ж зможу! Лише кілька ударів, я ще не помер. Ці виродки посміли вдарити лаоцзи! Ми підемо і вб'ємо кількох з них у відметку! І того маленького гаденіша, який був причиною того, що ми потрапили! — Сказав чоловік з розбитим носом і опухлим обличчям. Він заговорив занадто голосно, і його товариш відразу ж заспівав йому ляпас.
- Тихіше!
Гаілон почав стаскітувати одяг з вбитих загарбників і носити на себе. Він сказав іншим:
— Швидко, переодягайтеся. Тож, послуговуючись цією допомогою у Всесвіті — проливним дощем, — і нападімо на них!
Пан Лі сказав, що ці загарбники можуть обманювати людей, надаючи форму опору. Тоді, мовляв, і ми застосовуємо їх же метод проти них.
« Люди, які мають здатність говорити, плетуть словаса, слухати їх так стомливо» — бормотів про себе Ґаілон переодягаючись.
У лісі Шуй Інь разом з іншими розібралася ще з трьома загарбниками. Вона також веліла їм переодягнутися у їхню форму.
Це був сильний дощ, а одяг Шуй Їнь неминуче промокла. Але вона була одягнена в кілька шарів, і намокша тканина щільно прилягала до тіла, не видаючи її фігуру. Правда, ходити стало важко. Коли вона наклала ще одну куртку поверх, її силует став зовсім не помітний.
— Ви четверо, одягайте цей одяг зі мною. Ми вдаємо, що ми з їх підрозділу і повернемося. Мабуть, у головуючого вже почалася метушня. Ми піділлємо масла у вогонь і захопимо їх зненацька.
Кілька молодих людей трохи посперечалися між собою і обрали чотирьох.
— Небо допомагає нам! Подивіться на цей дощ і похмуру погоду. Поки ми не підійдемо зовсім близько, вони нас не роздивлять — нервово говорили молоді люди. Шуй Інь плескнула в долоні, і вони замовкли. Потім вони вибігли з лісу, йдучи за нею.
Шуй Інь побачила, що в тих трьох домах вже почався хаос. Вона вирішила діяти негайно і наказала іншим заходити з тила та поєднуватись із ними.
У загоні загарбників було близько вісімнадцяти чоловік. На горі Машаньган було майже вдвічі більше людей. Хоча в історії бували битви, де менше сили перемагали великі, очевидно, що цей загін загарбників не зміг зламати ситуацію у бою з гірськими розбійниками.
Коли командира загону схопили і вбили, його очі вилізли з орбіт, і він в останній момент закричав, що це неможливо. Вони ж були армією! Як їх могли знищити деякі селяни? Зрештою, прості люди розбігалися через усю дорогу і ніхто не наважувався чинити їм опір. Навіть невеликі групи опору, з якими вони стикалися, у паніці втекли.
Коли довго ріжеш свиней і овець, звідки ти дізнаєшся, що навіть безсвісна скотина теж може почати чинити опір?
Ніхто не звертав уваги на тіла на землі. Чоловіки з шайки із захопленням дивилися в ящики, радісно скрикуючи і штовхаючи один одного.
— Порадник! Дивіться, тут же золото і срібло! Чорт забирай, звідки у них стільки скарбів?
— Ого! Це можна конвертувати на стільки зерна, що вистачить на всю нашу шайку!
Грубі голоси раптово затихли і змінилися в тоні:
— Мать твою, та це ж...
- Це гвинтівки! Я вперше тримаю справжню зброю в житті! Дайте подивитись!
— Геть, геть! Будьте обережні, це небезпечна штука. Не кажіть потім, що я не попереджав, якщо випадково застрелитеся.
- Другий ватаж, ви вмієте користуватися зброєю?
— Звичайно, у другого ватажка була рушниця і також відбив їх. Шкода, патронів було мало, так і лежала без справи.
Другий ватажок відштовхнув здоровою долонею стайку молодих хлопців з загребуючими руками і виламався:
— Убирайтесь к черту! Це не ви, гаденші, стягли у мене гвинтівку стріляти фазанів і розстріляли всі патрони? Вінтоловка без набоїв — це лише кочерга!
Поки там йшло весело, в середньому будинку Шуй Інь стояла і витягала через пояс вбитого командира загін загарбників пістолет, яким той не встиг скористатися.
У головуючого Ґаоляна був свій пістолет. Він завжди дбав про нього і дорожив ним. Зараз він не збирався відбирати здобич у Шуй Інь, а тільки озирався тіла в пошуках чогось цінного.
Єдиний, хто залишився в живих з усього загону був Ван Шуе. Він на власні очі бачив цю криваву бійню, яка сталася під проливним дощем. Його обличчя зблідло. Він стояв у кутку під конвоєм і з легкою панікою дивився на них.
Двоє полонених з шайки теж були тут. Один з них лютував, показуючи пальцем на Ван Шуе і кричав:
- Чому б не вбити цього дрібного гадениша? Він не загарбник, але його потрібно вбити швидше, ніж цих тварів!
Інший, старший і спокійніший, пояснив:
- Нас би не спіймали, якби не він. Він сказав, що його схопили японці, і просив врятувати його. Але коли ми його рятували і випадково видали себе, він відразу ж перемітнувся до ворога і видав нас.
На обличчі Гаоліна з’явився вираз огиди, і він почухав свою велику бороду.
— И правда гадениш.
Він повернувся до Шуй Їнь, яка стояла поруч і сказав:
— Пане Лі, я передаю його у ваші руки!
Чоловік, який говорив раніше, все ще був незадоволений. Він пробурмотів:
- Я б просто прикінчив його одним ударом. — Він боявся, що така освічена людина, як пан Лі, може через необережність передумати і відпустити її.
Гаілон люто глянув на нього, натякаючи замовкнути, але сам мимовільно подивився на Шуй Інь ще кілька разів.
Вона довго стояла під дощем, волосся прилипили до її щоками, і на тлі чорних прядей її обличчя здавалося холодним і блідим. Невідомо, чи було це ілюзією, але Гаоляну все здавалося, що зараз її шкіра була набагато біліше, ніж зазвичай, і виглядала вона значно краще. Хоча в її погляді не було посмішки, від неї виходив якийсь чистий і свіжий шарм.
https://literna.net/uk/books/115-aktrisa-potraplyaye-v-melodramu-strazhdannya-zaversheno