Шуй Інь не збиралася втручатися в справи тієї дівчинки, на ім'я Лайцзінь. Лайцзінь була дочкою Лі Ланчжі, а не її. Шуй Інь не мав перед нею жодних обов’язків. Якщо Лі Ланчжі знімала, то це було б просто добровільним мучеництвом.
Крім того, у цьому світі було так багато нещасних людей, не тільки ця дівчинка. По дорозі з Леньчена в Мейші Шуй Іні бачила занадто багато людей, які продавали своїх дітей тому що не могли їх прогодувати. Бідні сироти були всюди. У світі існували тисячі страждань, і ця дівчинка ще не вигадала їх десятим. Навіщо ж сторонній людині не лізти у свою справу?
Хоча Шуй Інь і не збиралася втручатися, вона все ж знала цю дівчинку, а ювелірна лавка була недалеко від перевулку Нунцзе, тому час від часу бачила Лайцзінь.
Зазвичай проститутки потрапляли туди в 12-три роки. Лайцзінь була ще занадто мала. Вона виконувала різну роботу для господині, теток і старших сестер, які її виховували й карали. Вона робила все, що могла, — готувати, прати, бігати в дорученнях і розважати гостей. З неї видно, що вона вже кілька років жила там і добре пристосувалася до цього середовища.
Одного разу Шуй Інь бачила, як якась жінка тягла Лайцзінь за волосся і за вухо по вулиці й лаяла її. Схоже, дівчинка порвала одяг під прання. Звичайна маленька дівчинка на її місці розплакалась б, але Лайцзінь не плакала. Вона посміхалася, театрально і голосно кричала "давай-яй", вигукувала льстинові слова та створювала смішні пики, поки жінка не розсміялася.
Жінка пнула її ногою в зад, чому Лайцзінь покотилася по землі, але це заспокоїло старшу, і на цьому інциденту був вичерпаний. Шуй Інь бачила, як Лайцзінь спочатку з усмішкою проводила жінку, а потім почала лаяти ту жінку останніми словами при стіні. Вона швидко змінювала вираз обличчя.
Важко сказати, чи виросте така дівчинка в майбутньому « добрим» або "поганим" людиною у загальноприйнятому сенсі, але вона точно була тим, хто вміє робити своє життя краще за будь-яких обставин.
Шуй Інь жила в Мейші більше ніж півгодини і вже назбирала невеликі заощадження. Старий рахівник у ювелірній лавці звільнився і пішов на відпочинок, щоб доживати свій вік. В крамниці не наймали нового рахівника. Господар Тянь декілька разів хвалив Шуй Іню за те, що вона вела рахунки чітко і зрозуміло, і приготував, ніби пам'ять у неї чудова. Він знову підвищив зарплату і сподівався, що вона надовго працюватиме в лавці.
Шуй Інь підозрювала, що він все ще не залишив думок взяти її в зяття. Він вже запрошував її на вечерю до себе додому на малий Новий рік, але вона відмовилася і добровільно зголосилася працювати понаднормово.
Юрирна гавка була особливо заклопотана в святкові дні, а там було багато справ. Шуй Інь допізна засиджувалася в лавці, ведучи рахунки.
Зимові ночі були дуже холодними, темніло рано. У той час люди не мали особливих розваг, вони рано лягали спати і після настання темряви на вулицях майже нікого не було.
Шуй Інь закрила двері ювелірної крамниці і з нічним ліхтарем в руці вирушила у темряві додому. Світло ліхтарика освітлювало лише невеликий простір, тому воно його просто погасло. Тієї ночі було не надто темно, оскільки сніг на землі відобразив світло і його достатньо, щоб роздивитися дорогу.
Коли вона проходила по вулиці недалеко від перевулку Нунцзе, вона почула крики і лайку.
- Ти його вкрала чи ні? Кажи!
— Це не я, сестро! Чесне слово, не я!
— Якщо не ти, то хто? Ти завжди тільки й робиш, що ти п'єш на мої прикраси і на руки! Як побачиш щось хороше, так очей не можеш відвести! Руки у тебе нечисті! Сьогодні ти вкрала мій браслет, а завтра, чи що, мої заощадження вкрадеш?
— Я правда не брала! Я тільки раз заходила до тебе в кімнату сьогодні, і то за брудною білизнам!
- Ти ще брешеш! Негайно поверни те, що украла! А не то будеш стояти на колінах всю ніч!
Дівчина, яка кричала, виглядала зовсім юною, їй було років сімнадцять-всем'ятнадцять. Вона стояла під карнизом з тазом в руках і лаялася. А на снігу перед нею стояла Лайцзінь. Вона була вся мокра, з її волосся капала вода, вона тремтіла, і голос її був тонким і тремтінням.
— Я правда не брала, шоста сестра! Чесне слово! Окрім мене, до тебе в кімнату заходили й інші сестри сьогодні.
— Заткнись! Хтось з інших заритий на мій браслет? Тільки ти у нас така жадібна і оглянута!
Лайцзінь, висхлипуючи, виправдовувалася:
— Але ж я не брала! Якщо я взяла, нехай мене небесний грім вб'є і я згину! Я клянусь Небом і Землею! Повір мені, шоста сестра!
Дівчина з холодом посміхнулася, розвернулась і пішла в будинок:
- Схоже, ти не розкаюєшся. Будеш стояти тут, поки не зізнаєшся!
Вона пішла, залишивши Лайцзінь одну на морозі в темряві.
Шуй Інь поїдала на розі вулиці і подумала: « Це історія про маленьку нещасну дівчину, яка потрапила в біду».
Раптом вона побачила, як Лайцзінь піднялася з колін, наче її вдарило струмом, і почала шалено стрибати на місці, мовчки показуючи неприличні жести в бік будинку. Потім вона потерла руки, пригрозилась і юрхнула в сусідню освітлені двері.
Вона не збиралася слухняно терпіти покарання.
На обличчі Шуй Інь мимовільно з’явилася усмішка.
Наступного ранку, коли вона проходила повз нас, то почула гучну лайку. Лайцзінь бігала по вулиці від тієї дівчини, голосно плачучи і причитуючи, і все це виглядало дуже жваво. Дівчина кричала, що переламає їй ноги.
Пополудні Шуй Інь пішла на ринок купити качку, щоб трохи поліпшити свій раціон. Вона знову зустріла Лайцзінь. Дівчинка знову несла той самий кошик і кульгала - мабуть, її все-таки побили вранці.
Але навіть будучи виснаженою до такого стану, вона не здавалася зухвало. Вона довго продавалась біля одного прилавка і, радіючи, отримала два додаткових пери зеленого цибуля.
Проходячи повз чийсь дім, вона побачила того самого хлопчика, з яким у неї була довга ворожнеча. Вона не втримувалася і скорчила йому пику, провокуючи його на суперечку. Хлопчик, як і очікувалось, схопився і почав кричати на неї. Лайцзінь, незважаючи на кульгавість, не стала йому поступитися, а підбігла і пнула цілу купу снігу прямо йому в обличчя. Побачивши хлопця, який кричав: « Мамо! »
Ця була тоюча мавпка з невисячою енергією.
https://literna.net/uk/books/115-aktrisa-potraplyaye-v-melodramu-strazhdannya-zaversheno