Волосся у неї було мало, і вони були зібрані ззаду в пучок. На ній була синя-серва куртка, яка була їй маловата і не за розміром, а на ногах - чорні матерчаті туфлі з сильно потертою підошвою.
Вона сперлася на прилавк і заглянула в шафу позаду них. Очі в неї були яскравими, але в них поблискував хитрий, пронизливий вогник. Це був знак чоловіка, який довго пробивався в міському сутолку і набув такої форми.
Хлопчик-приказник, який стояв за прилавком побачив, що це маленька дівчинка, та ще й в рваному одязі, і не виявив до неї особливого інтересу.
Він байдуже відповів:
— Принимаємо. У тебе є срібна шпилька?
Дівчинка змінила положення пози, сперлася на прилавки по-іншому, витягла шию і запитала:
— А у вас ціни чесні? Не обманите маленьку дівчинку?
Приказчик посміхнувся:
— Я тебе обманю. Давай подивимося, що там у тебе.
Тільки тоді дівчинка дістала шпильку, яку ховала за пазухою. Це була звичайна срібна шпилька. Молодший наказник взяв її, подивився і сказав:
- Це мідь з срібним покриттям. Багато за неї не дадуть.
Дівчинка не очікувала такого. Вона витримала очі і тихо вилазила:
- Бідолашний! Прикидається багатим, а дарує мідну шпильку! - Невідомо, про кого вона це говорила.
Вона була явно незадоволена, тому що вихопила шпильку з прилавку, розвернулась і втекла.
Шуй Інь сиділа поруч і вела рахунки. Спочатку вона не звертала уваги на цю дівчинку, але коли молодший наказник і хлопчик-приказчик заговорили про її ім'я, воно здалося їй знайомим.
- Знаєш, звідки ця дівчина, яка щойно приходила? - Посміхнувся молодший наказник з особливим виразом. - Я раніше бачив її в переулці Нунцзе, у мами Сі.
Хлопчик-приказник дав "а-а" і на його обличчі з'явився вираз, зрозумілий всім чоловікам.
Перевулок Нунцзе, якщо називати речі своїми іменами, був кварталом червоних ліхтарів. Там було багато публічних будинків.
- Хе-хе, я ще пам'ятаю, що та дівчинка, здається, звали Лайцзінь*. Дивне ім’я для дівчинки, — сказав молодший командувач, притулившись до прилавок і похитаючи головою. — Їй, здається, навіть дванадцяти немає. Напевно, її почнуть продавати лише через пару років. У неї досить гарненьке личко. Коли вона трохи підросте, буде ще краще.
П. П.: Дослівно, що « дає багатство»
Вони говорили тут, ці кілька дорослих чоловіків не соромлячись у виразах. Молодший командувач з гордістю розповідав про свої походи в публічні будинки, а хлопчик-приказник, у якого не було грошей на такі "розлучення", із заздрослистю слухав і питав, чи хтось із дівчат був найкрасивішим.
Почувши ім’я Лайцзінь, Шуй Інь на мить замерла і тримала кисть у руці.
Рідну дочку Лі Ланчжі, яку свекруху Сунь-ши кинула на дорозі, звали Лайцзінь. Невже це було просто збіг, і вона випадково зустріла саме її?
Лі Ланчжі вийшла заміж за сім'ю Лю в вісімнадцять років. Якщо рахувати за часом, то вік приблизно збігав.
І в цей момент у її свідомості раптово з'явився уривок сюжету:
Це був сюжет тієї дівчинки Лайцзінь. Через кілька років вона розцвіла і стала відомою красунею з гострим язиком у Нунцзі. Пізніше вона привернула увагу багатого чоловіка по прозвищу Дев’ятий пан. Дев’ятий пан був великим торговцем, який вів справи з загарбниками і підтримував їх. У військових драмах їх називають зрадниками.
Лайцзінь пішла за ним і теж стала зрадником. Вона з дитинства жила в публічному домі і добре розуміла, наскільки важливі гроші, тому вона була особливо жадібна і витягла багато грошей із Дев’ятого пана. Пізніше, коли загарбники покинули Мейші, дев’ятий пан поїхав з ними, але він втомився від ненаситної пожадливості Лайцзінь і кинув її.
Коли сили опору зайняли Мейші, всіх тих, хто колись гнобив народ і нажився на його стражданнях, витягли на вулицю, щоб витягнути на них гнів. Лайцзінь була однією з них.
Найцікавіше, що тоді Лі Ланчжі, Сунь-ши і Лю Гуйкен жили в Мейші. Лі Ланчжі знала, що це її донька, але не визнала. Вона вважала, що її вчинки засоромлюють її як матір і їй було соромно. Тільки коли юрба збиралася вбити Лайцзінь, вона встала перед спозорою дочкою, назвала себе її матір’ю і з болем у серці вимовила протверезну промову « Як ти могла стати такою, я розчарована тобою».
А потім вона разом з іншими людьми забила дочку до смерті. Люди хвалили її за те, що вона пожертвувала заради справедливості свою сім’ю. При цьому Лі Ланчжі зовсім забула, що її пасинок Лю Гуйкен, якого вона колись відчайдушно рятувала, був таким же зрадником, який заслуговував смерті.
Читаючи в оригінальному сюжеті про те, як Лі Ланчжі вбила свою доньку-попередницю, а потім всі захоплювалися і хвалили її, Шуй Інь відчувала одночасно безглуздість цього фільму та огиду.
— Який чоловік не любить ходити в публічні доми? Якщо він не ходить, то це не тому, що любить дружину, а тому що немає грошей. Подивіться на нашого господаря: він теж час від часу ходить в Нунцзі спробувати щось нове. Хоч би як смачно було вдома, їсти ту саму страву понад десять років набридло. Адже так? - Молодший наказник говорив з запалом, розбризкуючи слину. Він побачив, що новий рахівник мовчить і не втримався, похитнувши його.
ти ж нещодавно у Мейші. Ти ще не знайомий з Нунцзе? Наступного разу сходимо разом. Я покажу тобі, де що.
Шуй Інь, яка взяла собі ім'я Лі Іню, почувши це, посміхнулася і відповіла:
— Я краще не піду. Мені потрібно збирати гроші, щоб обзавестися господарством, та й дружину хочу знайти. На публічні будинки у мене немає грошей.
По дорозі додому після роботи вона проходила повз ринок овочів. Вона не могла пригадати сюжет, який з'явився у неї в голові сьогодні. Саме тут через кілька років натовп буде забитий Лайцзінь.
Коли вона думала про це, то побачила Лайцзінь, який виходить з базару із кошиком у руці. Напевно, вона ходила за продуктами. На узбіччі деякі діти, мабуть, знали її, кинули в неї камінці і закричали щось на місцевій мови. Товстий сенс зрозуміти було важко, але явно щось образливе.
Лайцзінь відразу зупинилася, озирнулась і раптом поклала кошик на землю, яка стояла зовні чийсь нічний горщик з сечею і кинулась до двох хлопців, які її дражнили, щоб викопати їх смердючою рідиною від голови до ніг.
Потім вона швидко відкинула горщик і втекла, обертаючись та голосно сміючись показуючи хлопцям мову. Вона була надзвичайно голою, навіть утримуючи такий важкий кошик в руках.
Шуй Інь, яка стала свідком цієї сцени мовчки моргнула.
https://literna.net/uk/books/115-aktrisa-potraplyaye-v-melodramu-strazhdannya-zaversheno