Всередині таверни.
Коли група п’яниць у таверні несподівано почерпнулася з насмішкою Е Ю, то в їхніх серцях запалила гнівом.
« Цей хлопець шукає смерті! »
Хоча вони могли сказати, що Е Юй не був слабким, їх тут було так багато.
А втім, у цього хлопця вистачило нахабства висміювати всіх відразу?
Посмівши від свого чисельника, хтось встав і люто закричав:
- Цей хлопець просто наривається!
— Вбийте його!
- Ми повинні змусити його зрозуміти, хто тут справжні чоловіки!
— Все на него!
В одну мить таверна вибухнула.
Близько дюжини розлючених чоловіків закликали свої Інструменти Бойові Духи або Звірені Бійські духи і кинулися на Е Юя з лютим гнівом.
Бармени, тим часом, холодно спостерігали через стійкі.
Зрештою, це маленьке містечко лежало на території міста Убігец.
А як на території міста Убивця, то вбивство було частиною культури.
Коли вона зіткнулась з ордою розлючених нападників, — всього 20 чоловік — то була спокійна і трималася спокійною коп’є Грозоза Адської Тюрми.
Він лише подумав про те, що він покликав свого Бойового Духу Сіне-Срібного Дерева.
Незліченні корені, подібні до гігантських синіх кристалічних плотонів, проросли в повітря.
Дехто зі свистом розсіяв повітря, хлячи п’яниці.
Інші перетворювалися в довгі Сіне-Середяні Копія, пронизуючи натовп зі смертельною точністю.
Здалися крики.
Дехто був задушений корінням, що зів’яли.
Інші були пронизані в серце списами, зроблені з його Сіне-Сребряного Нефритового Дерева.
За лічені хвилини понад двадцять трупів посіяли підлогу таверни.
За баром бармени оніміли.
Вони не сподівалися, що Юй закінчить бій так легко.
И одиноко.
Убивши відвідувачів таверни, Юй прибрав Копея Грозовой Адської в’язниці.
Потім, за допомогою своєї позашкірної духовної Кістки Пух Дияволайської Іви він пожер рештки всіх двадцяти трупів і повністю знищив докази.
Тільки тоді він підійшов до бару.
- Сер, чи не хочете склянку "Корвой Мері"?
Усмішка бармена була натягнутою, він явно був наляканий безжалісним демонстрацією Е Юя.
- Ні, дякую. Я не п'ю цю погань.
— Відкрий мені прохід до міста Убивц.
Ей говорив холодно.
Він чудово знав, що « Кривава Мері» зроблена з людської крові.
Він не був якимось хворим збоченцем - у нього немає бажання пити це.
Влучник Е Юй добре розумів, що́ чекає на нього в місті Убійц.
Він давно запасся чистою водою і пайками у своєму Сине-сіребраному Простірстві, включаючи страви та їжу, насичену духовними силами приготовленої майстрами Духа Еди.
Що стосується таємничої їжі в місті Убивц?
Він би не доторкнувся до неї десятиметровою палицею.
— Сэр, боюсь... Це неможливо.
— Зона під баром зарезервована тільки для персоналу міста Убивц.
— Якщо ви хочете потрапити в місто Убивц, вам спочатку треба піти до Каньйону смерті і взяти участь у Арені Життя та Смерті.
— Несанкціонований доступ до міста Убивц... Це призводить до серйозних наслідків.
Бармени почали панікувати.
Але вона не хотіла слухати.
Навіщо витрачати час на якусь Арену життя і смерті?
Що, той так званий Рицар жаху Скотт?
Я покладу його однією лівою.
— Відкривай.
— Я не люблю повторювати двічі.
- Якщо тільки не хочете закінчити як вони.
Тон Е Юя став крижаним, коли він подивився на трупи, розкидані по підлозі.
Бормени здалися, коли його загрожувала небезпека.
З клацанням прихованим механізмом гучний гул рознісся по бару.
Барна опорка розкололася, відкривши темний прохід, що спускається в невідоме.
Е Юй ступнув всередину і стрибнув вниз.
Пролетівши близько десяти метрів, він впевнено приземлився на землю.
Там лежав довгий, похилий прохід, який веде глибоко під землю — до серця міста Убивця.
Хоча довкола була суцільна темрява, Фіолетове фонове Око Е Юя висвітлювало все так само, ніби це був ясний день.
Він легко проминувся по тунелів і зрештою досяг глибини кілька кілометрів.
Нарешті, попереду з'явилася широка вихід.
Коли він ступив крізь нього, перед ним відкрилася сцена величезного підземного світу.
Ззовні тунель лежав засохлий ліс — кожне дерево було вузлом і неплідним, а гілки дерев скручені, наче примарні кігті.
Вдалині стояв піднесене чорне місто.
Місто Убивц.
Над ним, у « Небе» цього підземного світу, висіла багрова повний місяць, що відкидає страшне червоне світання.
Увійшовши в місто Вбивц, І Юй покликав свій Боїв Дух Сіне-Срібного Нефритового Дерева.
Два фіолетових, чотири чорних і два червоних духовні кільця піднялися з-під його ніг, кружляючи навколо тіла.
Але дивно, на відміну від яскравого сяяння його духовних кілець у зовнішньому світі, тут, в місті Убивц, вони здавалися тьмяними і безжиттєвими.
Крім того, вона зрозуміла, що не може активувати свої духовні здібності.
Тільки його Сине-Сребрене Простір залишався доступним.
Це означало, що вони придушені лише здібностями на основі духовних кіл.
Переконаючись, що все інше як і раніше працює, І Юй полетів через сухий ліс до воріт міста Убійц.
Але як тільки він вийшов з лісу на великий поляну, йому перешкоджали шлях.
Рицарський загін, повністю одягнений в чорне озброєння, їхав на високих конях.
Всі носили шоломи і забрала, щоб приховати їхні особистості.
Один з них ступив уперед, направивши списа на Е Юя.
- Ти порушив правила.
Ей перебив його.
— Ты кара?
- Значить, якщо я поб'ю тебе, я зможу увійти до міста Убивц?
Поспішав, коли віщував лицар - Рицар жаху Скотт.
Його обличчя спотворилося від гніву.
Відколи він став командиром Рицарів Настанови міста Убивц, ніхто ніколи не сміявся говорити з ним так.
— Верно!
- Але тільки якщо ти переможеш мене.
Лича, Скотт підняв спис і пришпорив коня вперед.
- Запам'ятай моє ім'я — Лицар жаху Скотт!
Але Ей тільки посміхнувся.
- Який жарт.
- Хочеш повипендритися переді мною?
— Дивись, як я зламаю твою браваду одним ударом!
У мить ока Е Юй рвав вперед, навіть швидше, ніж галопуючий бойовий кінь.
Відскочивши до флангу звіра, він наніс удар.
З нудотворним криштальом і конем, а вершника відправили в політ.
Він видав передсмертний крик, а Річард Скотт пролетів крізь повітря.
Перед тим як він встиг зреагувати, вона підстрибнув у повітря і вдарив його ногою прямо в груди.
Його нагрудник вмився від удару, і Скотт відлетів на десятки метрів назад, зарізавшись у землю окрівленою купкою.
- Капітане!
Інші лицарі закричали в паніці, але ніхто не наважився наблизитись.
І Юй підійшов прогуляним кроком.
— Так... Це значить, я пройшов?
Скотт, розбита купою його шолом і маска були розбиті, відкриваючи обличчя, породжені шрамами та болем.
Кров текла в нього з рота, поки він чіплявся за тріснучий нагрудник.
— Кха... д-да... Ти пройшов...
Його обличчя було блідим від невірства.
Як...?
Цей юник навіть не покликав свого Бойового Духу...
Як він міг бути швидше галопуючого бойового коня?
Як він міг відштовхнути мене — одним ударом?
Скотт не міг цього зрозуміти.
https://literna.net/uk/books/113-boi-ovii-kontinent-verkhnye-zhittya