Вийшовши з будки, Лінь Вейся дістала з кишені серветку, витерла бруд з пальто і пішла вперед. Через десять хвилин вона добралася до місця, яке вказувала Цю Янь. Поглянувши на вивіску, вона зрозуміла, що це відомий нічний клуб у Філадельфії.
Вона не стала заходити, а залишилася чекати зовні, засунувши руки в кишені пальто. Дощ вже закінчився, асфальт був мокрим. Лінь Вейся стояла біля стовпа, дивлячись на нескінченні вулиці і думаючи, скільки рекламних щитів висить на цій вулиці.
Коли вона вже вважала щит перед цим клубом, поруч службовець шанобливо відчинив червоні двері і звідти вийшов хлопець в чорній куртці. Його характерні риси обличчя були різкими, а в темних очах змішалися гострота і холод.
Він тримав у роті цигарку, дим виривався з губ і розсіявся.
Їхні погляди зустрілися.
І ніхто не відводив очей.
Але тепер Лінь Вейся не могла прочитати його погляд. Раніше Бенй Шен був передбачуваний - він ніколи не приховував своїх почуттів, його погляд був чесним і чистим.
А тепер в його очах була порожнеча, під темними зірочками немов застигла мертва вода, і тільки тінь залучила під блідими століттями.
Бань Шен підійшов до неї і простягнув її сумку.
Лін Вейся мала здогадатися, хто ще міг бути тим « відомим другом» Цю Янь.
— Дякую, — сказала вона.
Бань Шен вийняв цигарку з рота і сухо відповів:
— Не за що. Ти ж подруга Цю Янь.
Одного разу він провів чітку межу між ними.
Він опустив голову, нахилився і сильно закашнувся. Лін Вейся помітила, як блідо-блакитні вени на його шиї виливалися кров'ю і пульсували.
Дивлячись на його холодне обличчя, вона стиснула в кишені пальто кулак і проковтнула готовий зірватися запитання: « Ти як? »
Вона хотіла ще щось сказати, як раптом хтось ззаду обійняв її за шию. Цю Янь весело затаворила:
— Дорогая, я не опоздала? Мене Джеймс привіз. Ты не пострадала? — Цю Янь гримнула себе по грудях і, глянувши на сумку в руках Ліня Вейся, зітхнулась із полегшенням: - Я ж казала, Бань все знайде, у нього скрізь зв'язки.
Лін Вейся через силу посміхнулась і сказала, що з нею все гаразд. Янь, не помітивши дивної напруженості між ними, штовхнула друга ліктем і сказала:
— Гей, Баню тобі так допоміг, ти зобов'язана залишити номер і запросити його на обід.
Лін Вейся дістала з сумки телефон і простягла йому. Бань Шен знову затиснув цигарку в зубах, взяв телефон і, тримаючи великим пальцем на екрані, набрав номер.
Коли вона забирала телефон назад, її пальці випадково торкнулися його - і ті були крижаними.
Від холоду у неї рефлекторно стиснуто серце.
У полі зору затулив екран телефону в його руці з парками пальців — на екрані висвітлювався вхідний дзвінок, судячи по імені: жіноче, але вона не була впевнена.
Бань Шен мигцем глянув, швидко відповів, тихо сказавши "м-му" і жестом показав Цю Янь, що у нього справи, і йому пора. Цю Янь з радістю помахала йому.
Бань Шен пройшов повз Лін Вейся, зачепивши плечима, і в повітрі повис його холодний запах, але сам він вже пішов.
Зрештою разом з Лінею Вейся піймали таксі і поїхали додому. Дівчата сиділи на задньому сидінні, відгороджували їх від вітру.
Яня обняла її за руку, притягнула до плеча і сказала:
— Вейся, знаєш чому я попросила тебе запросити Баня на обід? Ех, він мені відмовив. Ну добре, за ним все одно натовп дівчат тікають. Так що ми з тобою просто собутильники. Цього разу повечеряємо разом - я з тобою, я теж хочу пожерти!
— Ладно.
Ввечері о восьмій вечора, коли мене призначили на зустріч у мексиканському ресторані, що порекомендувала Цю Янь. Коли вони прийшли, всередині було повно народу, а відкрита тераса через дощ пустила.
Цю Янь потягла Ліню Вейся всередину. Всередині було схоже на бар: посередині стояла ударна установка, поруч лежала гітара.
По телевізору транслювали чемпіонат світу з футболу, у стійкі хтось пив і робив ставки. Вони вибрали столик, до них підійшла офіціантка з меню.
Пролистав меню, Цю Янь замовила смажену курку і літрову чашку пива «Лінкольне», Лінь Вейся - тако з говядною та газировкою.
Вона якраз вивчала меню, як у полі зору з'явилися чорні штани карго, а вище — край куртки зі зміїним орнаментом - зухвало і недбало. Це був Бань Шен.
Він сів поряд з Цю Янь, тобто навпроти неї. На столі лежали його срібна запальничка, червона пачка « Мольборо » і телефон.
Рука з парочками лежала на столі, пофарбувавши від холоду.
Лін Вейся відволікалася. Офіціантка посміхнулась:
- Що-небудь ще, міс?
— Ні, дякую. Запитайте його, що він хоче.
Бань Шен бігло заговорив до офіціантки англійською, замовив тако, кукурудзяні чіпси і ще одну чашку пива.
В основному, Це Янь, Бань Шен час від часу вставляв кілька слів. Коли випили, до них підійшов знайомий.
Це був худий іноземець з поганим, спустошеним видом. Лін Вейся відчула від нього запах розкладення - такі люди їй зустрічалися на темних вулицях, які опустились до стану порожній оболонки.
Хлопець нахилився і щось шепнув Бань Шену на вухо. Вона вловила уривки: « Брат... Хочеш... розважитися?»
Бань Шен посміхнувся і кинув на нього погляд. Лінь Вейся не зрозуміла, що це означало. Хлопець усміхнувся, перекинув склянку і, грюкнувши Бань Шена по плечу, пішов.
Через хвилину Бань Шен взяв сигарети і запальницю і тихо сказав:
- Вибачте.
Цю Янь якраз листувалась з хлопцем, якого щойно зустріла в Tinder. Вона повернулася до Ліна Вейся і з тривогою запитала:
- Як гадаєш, його фото з пресою — теперішнє чи фотографічне?
— Не знаю, — поглянула Лінь Вейсь на фігуру, яка виходить з неї, помеділа і додала: — Яні, я хочу в туалет.
Цю Янь кивнула:
— Иди.
Лінь Вейся встала. Вона помітила, що Бань Шен, здається, пішов у ліву сторону і попрямувала за ним вузьким коридором.
Світло було тьмяним, оранжевим і падало на підлогу. Вона заглядала в кабінки з обох боків: хтось обіймався, святкуючи річницю, хтось цілувався, десь сиділи галасливі підлітки.
Вона пройшла до кінця.
Але його не було.
Раптом мілина худна висока фігура. Схоже, він. Серце Лінь Вейся шалено забилося.
Вона згадала, що минулого разу в барі голубокий хлопець говорив про Баня Шена: « У нього багато інших місць, з нами він не ходить».
« Що ж він робить? »
"Не скажу, боюся, тобі це не сподобається".
Лінь Вейся повернула праворуч і підняла очі — це були пожежні сходи. Довкола було темно.
Він зник, а вона виявилася в глухому куті.
Навколо чорнота. У Лін Вейся була нічна сліпота, вона боялася йти далі і притулилася спиною до холодної бетонної стіни, важко дихаючи.
Раптом поруч з'явилася небезпека, тепле дихання торкнулося її обличчя - як від холодного, вологого тварини. Ліній Вейся зі страху розхвилювалась.
У той же момент пролунав клацання запальнички - тертя коліщатка висіло вогонь, і оранжево-червоне полум'я на мить осяяло все навколо.
Бань Шен стояв перед нею. Він ступив вперед, і Лінь Вейся інстинктивно притиснулася спиною до стіни, горло стисалося. Його довга нога доторкнулася її стегна, і крізь тканину вона відчула тепло, наче електричний розряд.
Він притиснув її до стіни, підвів повіки і подивився прямо на неї. Огоньо спалахував і гас, вихоплюючи з темряви чуже, незнайоме обличчя.
— Немає сміливості, нічого й йти за мною, — посміхнувся Бань Шен, у голосі звучала насмішка. Його темні очі впилися у Лін Вейся, не пропускаючи жодних емоцій на її обличчі: - Боїшся, що я робитиму щось погане?
Його погляд був дуже насторожений, наче нічний звір. У глибині очей було написано: якщо вона знову обманює його, він не вагаючись задушить її.
— Так, — відповіла Лінь Вейся.
Її очі завжди були ясними і зворушливими. Полум'я у його пальців погасло, і вони знову занурилися в темряву, де чутно тільки їх дихання.
Через мить пролунав його голос — низький, з відтінком висміювання, холодний, як іржавий метал:
- Але що ти хочеш, щоб я зробив?
https://literna.net/uk/books/105-chi-chuyesh-ti-mene-zaversheno