Лю Сицзя взяла палички, з радістю відкрила контейнер, надихнула аромат і почала їсти. Нін Чао спостерігав за нею, і побачивши, що вона з'їла більшу частину, простягнув їй серветку із подивом:
— Непогано, ти сьогодні молодець.
У палаті було тихо. Нін Чао включив телевізор, але через деякий час пролунав телефонний дзвінок. Хоча він стояв спиною до її вікна, але не міг стриматися від розмови - очевидно, дзвонила його мама і звала додому.
Закінчивши розмову, він повернувся в палату. Лю Сицзя, удавано звиваючись, вимкнула планшет і сонним голосом сказала:
— Я устала, вали уже.
— Ладно.
Хлопець поклав руки в кишені куртки, опустивши погляд, попрямував до дверей і вже взявся за ручку.
Серце стисалося. Лю Сицзя гукнула його:
— Эй, с Новим роком.
Нін Чао на секунду завмер, змочливо потир короткий їдик на голові і тихо відповів:
- Так, і тебе теж.
Як тільки він пішов, Лю Сицзя не витримала - її вирвало. Вона кинулася в туалет, схилилася над унітазом і, звичайним рухом засунувши пальці до рота, викликала блювання. Щойно з'їдена їжа вийшла назовні разом зі сльозами.
Вона вийшла, підійшла до вікна і подивилася вниз. Побачила, як Нін Чао затиснув цигарку в пальцях і йшов по вулиці та побачив порожній банк з розмахом її ногою в урну.
— Дитина, - тихо пробурмотіла Лю Сіцзя.
Вона стояла біля вікна і дивилася, поки фігура Нін Чао не сховалася за кутом дерева.
***
Машина їхала через місто Нанцзян, що в затоці Цінчжоу. Лінь Вейся дивилася у вікно — на найвищій будівлі Піні, що стояла на площі Пін'є, були поздоровлені з Новим роком.
Вони піднялися на середину гори Ін’є. Бань Шен вибрав порожнє місце і зупинився.
Лінь Вейся стояла на горі, милуючись панорамою міста і безкраєм морем далеко. Вітер підвів її, і вона з власної ініціативи поїжлася.
Вони сіли на землю пліч - о - пліч. Бань Шен зняв свою куртку і вкутав її. Потім дістав з пакета гарячий напій « Амвах», куплений в кругло-складній крамниці.
Напій був гарячішим. Лінь Вейся зробила ковток і відчула, як тепло розливається по всьому тілу.
Вона згадала про зелений термос, відкрила його і тихо запитала:
— Хочеш спробувати домашню пельмені?
Його рука з парками лягає на її зап'ястку, і він ліниво посміхнувся:
— Давай, нагодуй мене.
Лін Вейся взяла палички, спробувала підчепити пельмінь, але в неї ніяк не виходило. Тоді він накрив її руку своєю, нахилив голову і з'їв пельмінь. Повільно прожвавши, він підвів брови:
— С гівядиною?
— Ага, вдома якраз такі наліпили, — відповіла Лінь Вейся.
Вона не знала, чи вечеряв він удома в канун Нового року.
Але він з'їв весь контейнер із пельменами, який вона крадькома принесла з дому.
Вони просиділи так близько півгодини, дув прохолодний вітер. Лін Вейся не розуміла, чому він привів її сюди.
- Навіщо ми тут?
Бань Шен опустив голову, то й справа поглядаючи на телефон. Вона помітила на екрані карту зоряного неба, де з'являлися якісь координати.
— Зараз дізнаєшся, — відповів він.
Він встав, постояльець, потім знову сів.
Лін Вейся дала йому напій:
- Хочеш пити?
Але, сказавши це, вона раптом згадала, що вже пила з нього, і хотіла відсунути руку. Але Бань Шен перехопив її і забрав напій собі.
Він тримав склянку з напоєм, покрутив його, потім приклався губами до того ж місця, де залишився ледь помітний слід від її помад.
Туди, куди вона щойно торкалася губами.
У ту ж мить вуха Ліні Вейся спалахнули і стали гарячими. Вона вигукнула:
Агов!
Але було вже пізно - він уже зробив ковток, і його кадик повільно рушив вгору-вниз.
Він ніби нічого не зробив, але все зробив.
У гірському вітрі, у їх диханні, їхні погляди звисали атмосфера близькості.
Роздався тихий бавовник, який зруйнував тишу, в якій вони дивилися один на одного. Бань Шен першим відвернув погляд, підняв очі до неба і повільно вимовив:
— Ти глянь.
Лінь Вейся вчасно повернула голову і завмерла від розкритих перед нею краси. Все небо було вкрите зірками, а перед ними, дуже близько, наче на відстані видовженої руки, сяяли тьмяні туманності, схожі на троянди. Зірки переливалися, здавалося б, їх можна було доторкнутися.
Це було рідкісне видовище, але він зробив так, щоб вона його побачила.
« Одне бажання вже здійснилося », — сказав Бен Шен, дивлячись вгору.
- Яке? — запитала Лінь Вэйся.
- Зустрінь новий рік з тобою.
Він повернув голову і подивився на неї. Його чорні очі були зосередженими і яскравими. Серце Ліни Вейся стиснуло, і вона немов потонула в його погляді.
У цей момент вона хотіла лише одного, щоб час сповільнився.
Здалеку розкинулися бавовни, і в небі з’явилися вогні феєрверків — вогняні дерева та срібні квіти. Настав новий рік.
— З Новим роком.
— З Новим роком.
Вони сказали це одночасно і, побачивши свої погляди, усміхнулися. Бань Шен вказав на небо вдалеці і запропонував:
— Давай загадаймо один одного по одному раз на Новий рік. Як тобі?
— Добре, ти перший, — сказала Лінь Вейся.
Він на мить задумався, дивлячись в небо, потім, з легкою усмішкою, вимовив приглушено:
- Я, здається, ніколи не розповідав тобі про свою сім'ю. Моя мама пішла, коли я був маленьким. Вона була талановитою танцівницею, мабуть, їй набридла сімейне життя і пішла за своєю мрією. Вона пішла раптово, просто кинула мене і пішла.
Лінь Вейся поклала руку на його долоню, відчуваючи тепло, і тихо запитала:
- А де твоя мама?
— Не знаю. Я шукав, але ніяких слідів не знайшов. Можливо, в Англії... А може, в Китаї, Пекіні чи Гонконгу Бань Шен повернувся до неї і вперше у його очах з’явилася така туга. Він помедлив і додав: " Потім ти зможеш поїхати зі мною шукати її?
Ліній Вейся замерла, потім кивнула:
— Да.
Він посміхнувся, наче намагався розрядити сумну атмосферу, стиснув її пальці і знову став собою - таким собі безсилим та зухвалим.
- А ти що хочеш? — запитав він.
— Після екзаменів я хочу зробити пірсинг. Прямо тут, на ключці - серйозно сказала Лінь Вэйся.
Бань Шен здивував брову - він не очікував, що його дівчина виявиться такою зухвалою і посміхнувся:
— Ти боїшся болю, чи хочеш, щоб я склав компанію?
— Ні, я хочу зробити парні, — помедлив, сказала Лінь Вейся, дивлячись йому в очі.
Їхні погляди зустрілися. Бань Шен на мить поспішав, потім, прийшовши в себе, знову прийняв свій ледачий і самовдоволений вигляд, і на його губах заграла усмішка:
— Що ж, з превеликим задоволенням.
https://literna.net/uk/books/105-chi-chuyesh-ti-mene-zaversheno