Зимові канікули пролетіли швидко, і ось настав Новий рік.
Тітка вирішила приготувати пельмені у Новий рік і пішла за мукою та фаршем, але Лінь Вейся зупинила її:
— Тётея, давайте с Гао Ханом сходим.
— Добре, якщо хочете щось перекусити по дорозі, купите, - тітка дістала з гаманця пачку грошей.
Ґао Хан полює на Лінь Вейся. На вулицях було багатолюдно, всюди висіли червоні ліхтарі, погода стояла ясна, а на клумбах в палисадниках розкинулися маленькі жовті квіти.
Вони прийшли на ринок. Гао Хан, бурчучи, що в руках важко переносити різні продукти, скаржився:
— Сестра, до того ми в нашій сім’ї завжди ліпили пельмені зі свининою. А ти зараз і яловичину, і свинину купиш. Я помітив, що ти змінилася - навіщо стільки всього?
У цей час Лін Вейся зважувала в руці круглу білу редьку. Почувши ж се, то доторкнулась до него; і Гао Хан перелякав ся втягнув шию, противно хихия:
Ти можеш купити все, що захочеш.
Повернувшись додому, вони цілою сім’єю сіли за стіл ліпити пельмені, а дядько почав готувати святкову вечерю. Непомітно спустився вечір. Перед вечерею Лінь Вейся отримала повідомлення від Бань Шена.
[Ban: Вийдеш через хвилину?]
Лінь Вейся відповіла: [Добре, як співаємо.]
Після новорічної вечері тітка дала обом дітям червоний конверт. Гао Хан з гострим поглядом помітив, що конверт його сестри був товстіший ніж минулого року, і тут же із обуренням заявив:
— Мама, ну ти теж! Нечесно!
Тітка миттєво відвісила йому два підзатильника і знехтувала:
— Тебе не соромно? Сам взуття купуєш, то ігрове спорядження. Може, кинеш учебу і підеш працювати на завод з виробництва комп'ютерних деталей? Твоя сестра навіть нового одягу на свято не купила, скоро в університет ходити, їй же треба щось собі закупити!
Лінь Вейся з усмішкою дивилася на ображену фізіономію Гао Хана, і йому дуже подобалося отримувати в канун Новий року серпанку. Після того як всі отримали червоні конверти, за традицією вона повинна була подивитися новий концерт по телевізору разом з тіткою.
Подивилася вона приблизно половину, коли в кишені зажжав телефон. Діставши його, вона побачила повідомлення від Бань Шена: [Закінчила?]
[Ban: Я внизу, біля твого дому.]
Лін Вейся, загорзавши, подивилася на тітку - та відкинулась на спинку дивана і вже зевала. Вона почала набирати відповідь.
[Xia: Скоро, коли цей скетч закінчиться, тітка, напевно, піде спати.]
Вона листувалася з Баню Шеном про те, що сталося: [У вас дома шумно в Новий рік? У сусідів повно народу, діти весь час топчуть по підлозі.]
Бань Шен відповів не відразу, в його тоні відчувалася втомленість: [Нормально. Багато людей. Але ніхто не хоче мене бачити, напевно.]
Лін Вейся замерла на мить, не знаючи, що відповісти, і відправила йому стикер з заступником, який обіймає іншого кролика.
Коли скетч закінчився, тітка пішла до своєї кімнати. Лінь Вейся полегшено видихнула, швидко пішла на кухню, дістала термос, поповнила його їжею і поставила в мікрохвильовку.
Вона чекала з нетерпінням, бо Бань Шен вже годину чекав її внизу і жодного разу не поквапив.
Роздався сигнал мікрохвильовки. Лін Вейся дістала контейнер, прибрала його в сумку і раптом помітила чиєсь відображення у чистій мийці.
- Хе-хе.
Серце у неї пішло в п'ятки. Оглянувшись, вона побачила біля Ґао Хана обличчя і здригнулася:
- Ти чого?
— Сестра, підемо петарди вибухати?
Лінь Вейся не відповіла, взяла зелену сумку і спокійно проходячи повз нього сказала:
— Я вже п'ять років не грала в це.
Гао Хан відчув себе знудженим.
Спустившись з термосом, Лінь Вейся відразу побачила Бань Шена, який стояв на самоті і курив. Він відкинувся на стіну, з його губ струмився дим, піднімаючись вгору, а мерехтливий вогник сигарет вимальовував його ліниве і трохи недбале обличчя.
У ньому знову відчувалася та важка, давня аура.
Бань Шен відірвався від стіни і встав на дорозі, очікуючи її.
Лінь Вейся помітила його пригнічений настрій і хотіла підбадьорити. Вона поставила термос в сторону і, тихо підкравшись ззаду, стала навшпиньки та зачинила йому очі долонею, намагаючись говорити спокійно:
— Вгадай, хто це?
Бань Шен підвів брову і низьким голосом сказав:
— Вейвей?
Лінь Вейся нахмурилась, розтиснула руку і зібралась йти. Але він схопив її за руку і покликав:
— Сяся, я пошутил.
Лінь Вейся хотіла відповісти, але Бань Шен так сильно стиснув її зап'ястя, що вона, втративши рівновагу, відступила на два кроки назад.
Вона виявилася притисненою до стіни.
Погляд Бен Шена був гарячим, і Лінь Вейся, відчуваючи жар на обличчі, відвернулась. Але він нахилився до неї, і його обличчя, повне хуліганської зухвалості, виявилося зовсім близько.
Її вії здригнулися.
Однак Бань Шен лише поклав їй голову на плече. Він, здавалося, дуже втомився, і його обличчя м'яко торкнеться її ніжної білої шиї. Лінь Вейся відчула щолотку і хотіла відімститись.
— Дай мені трохи постояти так, — низько гучно попросив Бань Шен.
Лін Вейся замерла і трохи погладила його потилицю, заспокоюючи. Він заткнувся обличчям в її плече і тихо посміхнувся, голос його звучав ніжно:
- Я відразу зрозумів, що це ти.
- Чому? — запитала вона.
Бань Шен тихо розсміявся, але не відповів. Він надихнув солодкий персиковий запах, який походив від неї, і його занепокоєння трохи успокоїлося.
Чому він відразу впізнав її, коли вона закривала йому очі? Тому що тільки Лін Вейся завжди торкалася його потилиці, там, де волосся коротко обстрижене.
Він любив, коли вона чіпала його там.
Вони постояли так небагато, поки Бань Шен нарешті не відпустив її. Він викликав таксі.
***
Тим часом у лікарні Нін Чао стояв в коридорі на сквозі, викурив дві цигарки, ретельно помив руки і увійшов до палати. Як тільки він відчинив двері, почувся незадоволений голос:
— Ти так довго курив, що я вже не палю руки.
Лю Сицзя була у лікарняній піжамі найменшого розміру, волосся зібрані в пучок, обличчя чисте і в ньому стало набагато менше агресії.
Нін Чао фиркнув, підійшов до неї, дістав складний столик, поклав його поруч з ліжком і простягнув їй їжу:
- Моя мама приготувала тобі поїсти, я приніс.
— Вау, пощастило мені, — сказала Лю Сіцзя.
https://literna.net/uk/books/105-chi-chuyesh-ti-mene-zaversheno