- Я, мабуть, запишуся. Чесно кажучи, за майже три роки у Шенґао я не брав участі в колективних подіях, а це наша остання шкільна спартакада.
— А ти забув, що збирався використати ці змагання для підготовки до олімпідаду?
— Якщо чесно, дуже хочеться, вона мене зачепила.
Серед цього різного шуму атмосфера стала більш вільною, але ніхто так і не зважився виступити першим — немов замерзле озеро під льодом якого вже почало танути й рухатись.
Але хтось повинен був прорубати цю першу зрубу.
Роздалися ледачий низький голос:
- Я запишуся.
Всі обернулися до останнього ряду. Бань Шен выстав. Чи це було зроблено для того, щоб Лінь Вейся не відчувала себе незручно через те, що ніхто не записує, чи він дійсно хотів брати участь - жоден не знав.
Ніхто не знав його мотивів.
Але брухт була пробита.
Нін Чао, роздався гучний бавовняний пластівець — вдарив рукою по столі і повернув на нього погляд.
— Так сказано! Я сам собі король! Запишіть мене на естафету і перетягування канату!
« Все за мною, я вас поведу до перемоги », — з зухвалим виглядом заявив Нін Чао.
Після цих слів у класі пролунав сміх, атмосфера стала легшою, але слова Нін Чао зовсім не здавалися недоречними - він і правда відмінно бігав і взагалі був дуже спортивним, з якоюсь дикою та природною силою.
Коли він тільки - но пішов до старшої школи, класний керівник порадив йому піти по шляху спортивного таланту — підтягнути культурні предмети і поступити в коледж.
Але Нін Чао був тим ще бунтарем. Він відмовлявся, наводячи різні причини: « Я не хочу" - "Мені потрібно буде взяти сімейну закусочну після випуску..."
Лі Шенжань фиркала, але в гулі обговорення пролунав жіночий голос, який застав клас притихнути, і атмосфера на мить відтяла:
- Я теж запишуся.
Це була Лю Сіцзя. Вона сиділа, схрестивши руки з незворушним виглядом. Її вчинок викликав подив і цікавість.
— Тоді і я, - не дуже природним тоном вимовила Лі Шенжань, вставши підборіддя.
— Я теж запишуся, — бо соромко сказала Фан Цзябей.
— И я.
- Я теж.
...
...
Загалом шум був досить дружнім, і з гуркотом почувся гучний гуркіт — Чжен Чжаосин зі ноги обвалив парту й посипалися книжки та зо свистом на підлогу.
Обличчя Чжен Чжаосіна було похмурим і злим. Він вилаявся на весь клас, потім, не зважаючи на те, що йде вечірня самопідготування, вийшов з класу.
На шкільному стадіоні завжди людно бігають дівчата, повторюючи матеріал і тренуючись своїми майбутніми спортсменами.
Закотливі хмари розливалися величним багрянцем, і з відкритого баскетбольного майданчика доносилися крики та оплески.
Лю Сицзя стояла поодаль, заклавши руки за спину, її обличчя було втонким і холодним, але під зовнішнім миром пальці, з'єднані позаду, нервово перебирали один одного, нігті побіліли від напруженості.
Раптом хтось ахнув. Лю Сицзя обернулася - Нін Чао, сильно стрибнувши, схопився за кільце і побив триночковий. Лінія його зігнутої руки в лікті дихала дикою силою.
Натовп вибухнув оплесками. Нін Чао, у чорній майці, попрямував в сторону і підняв край одягу, щоб витерти піт зі лоба.
Лю Сицзя похитнулася, але все ж підійшла. Приятель Нін Чао, побачивши її, поплескав його по плечу і насмішливо свиснув:
— Ого, королева Лю до тебе поскаржилася.
З цими словами він швидко зник. Лю Сицзя підійшла до Нін Чао. Вони обидва мовчали, він задер голову і пив холодну воду.
Ніхто не казав першим.
— Мені потрібно дещо з тобою обговорити, - почала Лю Сіцзя.
Нін Чао, допивши залишки води, точно кинув пляшку в урну недалеку і тільки тоді підняв очі.
— Ого, і що ж у вас до мене за справу? — запитав він.
Лю Сицзя миттєво загнала від цієї його відрізаної і ввічливої манери.
- Не треба так до мене чіплятися! — Викрикнула вона.
Нін Чао посміхнувся, не кажучи ні слова.
— Скоро змагання, я хотіла запитати... Не міг би ти навчити мене бігати? — Нелегко виговорила Лю Сицзя, відчуваючи сухість в роті.
Вона ніколи не була такою напруженою, і чекала її та боялася. Лю Сицзя навіть не наважувалась зустрітися з ним поглядом і дивилася кудись в сторону.
- Ти точно за адресою звернулася? — запитав Нін Чао.
Атмосфера, наче ковдра озера, пішла брижією. Лю Сицзя раптом щось згадала, плечі її опустилися, і вона більше не здавалася гордою чорною лебідь.
Почувся легкий шорх, і Лю Сіцзя дістала через спини холодний напій юанецьзоу, простягнувши його йому.
— Прости за те, що було раніше. Я забираю всі свої слова назад, — сказала вона помедливою. - Можеш мені відплатити тим же.
Нін Чао, зазвичай байдужий, раптом зацікавився:
— Правда? Хочеш, щоб я вдарив у відповідь? В будь-яке місце?
«?»
Лю Сицзя хотіла заперечити, але врешті кивнула і крізь зуби видала:
— Да.
— Ладно, закрий очі. Тільки попереджаю - я б’ю досить боляче, — серйозно сказав Нін Чао і почав розмивати зап'ястя. Його обличчя було абсолютно серйозним, наче він і не жартував.
— Я починаю.
Серце билося як скажене. Раптом вона відчула сильний поштовх, і Лю Сицзя, злякавшись, зажмурилась. Як би вона не налаштовувала себе, вії її все одно здригнулися від страху.
Але біль не пішов, а в обличчя вдарив порив гарячого вітру. Вона відкрила очі і побачила Нін Чао, який стояв на сонці.
Він світився.
— Лю Сицзя, я не стану тебе ні до чого змушувати, але з Лінь Вейся тобі потрібно розібратися, це від тебе не піде. Далі думай сама, - сказав хлопець, і його очі блищать чорним блиском, були ясними та чистими.
Після того як він повернувся спиною до неї, то був неймовірно крутий жест — і кинув через плече:
— Завтра о п'ятій, після уроків, чекай мене на стадіоні.
Що стосується Лінь Вейся, Лю Сіцзя дійсно хотіла щось зробити, але постійно ухилялася. Слова Нін Чао додали їй сміливості.
Лю Сіцзя стояла там, і в її душі зароджувалося нове незнайоме відчуття.
Тим часом Бань Шен і Ліня Вейся відпочивали в коридорі. Бань Шен ліниво ореться об стіну, і Лінь Вейся, згадавши про щось, запитала:
- А ти як біжиш?
— Нормально. А ты? — запитав він у відповідь.
— Так собі, — відповіла Лінь Вейся. Вона записалася на змагання тільки для виду, скріпляючи серце.
— Ну, тоді ти пропала, — сказав Бань Шен з абсолютно неучуттєвим видом.
Лінія Вейся посміхнулась і спокійно відповіла:
- Але ж є ти? — Вона просто жартувала, на знак примирення трохи стиснула його пальці і почала пропонувати план: « Ти можеш бігти швидше, а я тоді - повільніше?
Вона ще говорила, як раптом її тонкі пальці міцно стиснули - Бань Шен ліниво опустив голову і, зустрівшись з ним поглядом, вона відчула, що серце сильно стискалося.
У його очах читався: « Ти знаєш, чого я хочу ».
Він подивився на неї і сказав:
— Даси поцілувати, тоді домовилися.
https://literna.net/uk/books/105-chi-chuyesh-ti-mene-zaversheno