Останні кілька днів вона все думала, як знайти можливість вибачитися перед Бань Шеном, але тепер застала його з іншою дівчиною.
У душі з’являлися почуття образи і вини.
Але коли між ними ще не виникла незгода, Лінь Вейся з'ясувала, що за історія із тією старшою студенткою.
Поки що вона зберігала розум.
Тільки ось Лін Вейся не вміла миритися.
І цього разу, здається, одному леденцеві зі смаком було необхідною справою.
Лін Вейся штовхнула двері магазинчика, на неї пахнуло холодом, в голові відразу прояснилося, і думки стали свіжіше. Вона замовила локшину чецзаймінь, рибні кульки з кальмаром і морську капсту.
Поки чекала замовлення, Лінь Вейся сиділа біля стійки і відправила повідомлення Чен Всюань.
[Xia: Старша, а ти знаєш, що любить Бань Шен?]
Невдовзі після того, як він засвітився на екрані телефону, Чен Всюань відповіла і була здивована: [Більше всього він любить тебе.]
Лінія Вейя розгубилася — і сміх, і гріх. Пам'ятаючи про цю сцену, вона зрозуміла, що це її дійсно зачепило, і одна з них розповіла Чен Всюань як застава Бань Шена з іншою, додавши: [Вряд чи] І взагалі, це я винна.]
Чен Вусань відповіла: [Повірь мені, для А-Шена ти - його єдине правило і остання межа.]
Продавець у магазині натиснув на дзвінок — Лінь Вейся, тримаючи в руці телефон, пішла за покупками. Зробивши пару ковтків лапші, вона раптом подумала і написала Цю Мінхуа.
[Xia: Цю Мінхуа, а ти знаєш, що любить Бань Шен?]
Цю Мінхуа відповів майже відразу: [Плавати, а ще він любить супи. У Бань-е зі сном погано, тому він любить всякі заспокійливі бульйони. Та що там, він по всім супам в Нацзяне — справжній знавець, я тобі скажу...]
У Ліні Вейся дрнула брова, вона вхопилася за головне і запитала: [А чому у нього погано зі сном?]
[Цю Минхуа: Я не знаю, навіть якщо я запитаю - Бань-е не скаже. А якщо ви запитаєте - є надія на відповідь, хе-хе.]
Лін Вейся більше не стала відповідати Цю Мінхуа, доїла лапшу і пішла на вечірню самопідготування.
Наступного ранку, о п'ятій годині, коли небо тільки починало сереть, Лінь Вейся стояла біля вбудованої плити, вічно злипалися, вона то й справа позіхала, сльози текли зі кутків очей.
На мить їй здалося, що вона збожеволіла лише для того, щоб помиритися з Баням Шеном. Вона встала ні світло ні заряка і почала варити йому заспокійливий суп.
На варку супу йшло багато часу, плюс треба було помитися і зібратися так що до того моменту, як вона перелила суп у термос та поспішила в школу, вже досить пізно — якраз годину пік.
Охоронець у школі біг за велосипедами, які їхали по території і лаявся:
— Не дозволяється їздити велосипедом по школі! Злазь! Веди його, йди пішки!
Лінь Вейся піднялась з термосом на четвертий поверх, запихаючись і саме в цей момент Бань Шен йшов назустріч - мабуть тільки що спустився із обсерваторії та прямував до класу.
Бань Шен теж помітив її і не став відводити погляд.
Коли між ними залишалося всього кілька метрів, Лінь Вейся вже відкрила рот, щоб покликати його, як раптом якийсь хлопець з третього класу ззаду налетів на неї.
Він поспішав увійти в клас.
Плече Лінь Вейся проколола гострий біль, вона втратила рівновагу і з синім термосом в руці впала прямо вперед — всім тілом на Бань Шена.
Бань Шен правою рукою підхопив її, повіяло холодним тютюновим запахом. Лінь Вейся вдарила лобом про його ключицю, було боляче, але він навіть не видав жодного звуку.
У той же час Бань Шен миттєво схопив того хлопця, який вже хотів втекти, — на його обличчі дригнувся м'язи, а вираз був не з приємних: явно готовий підірватися.
— Вибачте, — прошепотів хлопець.
Він смертельно боявся Бань Шена, і тепер проклинав себе за те, що так погано вискочив прямо на його шляху.
Ліній Вейся підняла голову і подивилася на Бань Шена, а потім тихо сказала:
— Я в порядке.
Бань Шен відпустив хлопця, а потім забрав руку, якою тримав Лінь Вейся за лікоть, і відвернув від неї погляд.
Але перш ніж його хватка зникла повністю, тонка біла рука схопила його за зап'ястку - міцно, так що жар від дотику передався йому, обпече серце, і його холодне обличчя нарешті здригнулося.
Бань Шен нахилив голову і зустрівся поглядом з парою тихих холодних очей.
— Мені треба з тобою поговорити, — сказала Лінь Вейся, дивлячись на нього.
Вони стояли обличчям один до одного, і, почувши, що вона заговорила першої, вираз обличчя Бань Шена пом'якшився. По коридору снували учні, і щоб їх випадково не зачепили, хлопець відвіз її в сторону.
Лінь Вейся простягла йому термос, трохи помеділа і сказала:
— Я сварила тебе суп.
Тонкиї ночі Бань Шена тремтіли, витяг руку з кишені і взяв термос, відсунув кришку — в обличчя вдарив ароматом, пахло жежбою, лілій та заспокійливих трав.
Пар піднімався теплий - щойно зварила вранці.
Угодити його смакам міг би хто завгодно, але це Лінь Вейся намагалася помиритися.
Бань Шен завинив кришку і забрав термос, не повертаючи. Він посміхнувся і запитав:
- Хто тобі підказав?
По його розслабленому тону і увазі Лінь Вейся зрозуміла, що він вже майже охолонув, і видохнула з полегшенням, але, згадавши, як він не зважав на її стільки днів, в її голосі почула образа:
- Я багато питала.
Одного цього нарочито м'якого тона Бань Шену було достатньо, щоб зрозуміти всі її хитрощі - вона, користуючися його незаперечною слабкістю до неї, спеціально вдавала нещасної, аби він пом’якшився.
Зазвичай такого не було.
— Ти три дні зі мною не розмовляв, — викрикувала Лінь Вейся.
Бань Шен мовчки дивився на неї. Під його поглядом Лінь Вейся відчула себе незручно - спочатку він просто не заговорив з нею один урок, а вона зациклившись на образі і зі викликом теж перестала говорити, і в результаті вони обидва замовкли.
Холодна війна - це коли двоє найбільших противників тягнуть час.
— Моя вина більша, — написала Лінь Вейся в молитовному жесті і почала посміхатися.
Бань Шен згадав щось і запитав:
- Сьогодні вранці Цю Мінхуа сказав мені, що вчора ти приходила в баскетбольний зал?
— Мм.
Його обличчя Лінь Вейся зрозуміла, що слова Лі Іжаня про те, щоб Бань Шен не хотів її бачити, були брехнею, але вона його розуміла - він просто застудився за друга.
— Я не думала, що я маю на увазі. Лінь Вейся потягла його за пів одягу, зробила крок ближче, подивилась у бурштині очима - якщо ти ще не охолонув, скажи мені, як зробити це...
Лінь Вейся не встигла договорити, як на неї впала відстійна тінь: Банй Шен, стоячи в коридорі, перед очима біля нескінченного потоку перехожих, нахилився і стиснув її обличчя.
Лінь Вейся помостилася від болю, в очах блищала волога, але Бань Шен не розчавив пальців.
Зовсім не вміє бути ніжним.
Бань Шен тихо усміхнувся, його чорні очі впилися в неї, немов з жалем, ніби з безнадійністю, голос низько пролунав біля самого вуха:
- Здаюся, хіба я дозволю тобі мене принизити?
Не дозволить.
Дивитися, як вона, опустивши обличчя, продовжує його посміхатися, він не міг.
З того часу як на сайті YCH з'явилося фото, де Бань Шен на вулиці витирає сльози дівчині, перегляди сайту тільки росли. Багато людей щодня чекали на нові викриття.
З часом, окрім шкільного форуму YCH став найпопулярнішим веб-сайтом з анонімними повідомленнями у «Шеньчжиньжіньській старшій школі» завдяки анонімності, невтручання модернаторів і свободи мови.
Поступово там почали ділитися щоденними дріб’язковими справами, розповідати про дрібниці.
Атмосфера навіть стала товариською.
Тепер це було як секретний притулок, де можна виговоритися будь-кому.
https://literna.net/uk/books/105-chi-chuyesh-ti-mene-zaversheno