Якби Лінь Вейся знала заздалегідь, що Фан Мо буде весь день дивитися на неї з хитрим обличчям, вона б ніколи не піддалась на умовляння і не подзвонила йому, щоб потім цілий день слухати глузування Бань Шена.
Бань Шен, сміючись запитав її:
— Що, вирішила змінити свою особистість?
Вона не знала, що відповісти, і зрештою поспішно поклала трубку.
Вечері Бенй Шена затяглася до пізнього вечора. Коли він повернувся додому і прийняв душ, то вийшов у срібному халаті, недбало зав’язав пояс і нагнувся, щоб взяти зі столу телефон.
Нічого.
Бань Шен помітив, що після того дня дзвінка Лінь Вейся більше не писала йому і навіть не поцікавилася, чи він напився.
Він сів на диван, зігнувся над телефоном і почав друкувати великим пальцем. На екран падали краплини води з водних чорних волосин.
Лінь Вейся отримала повідомлення, коли вже збиралася лягати. Вона розблокувала телефон і прочитала. Навіть через екран було видно, як Бань Шен непомітно з’являється на екрані.
Ban: [Чому ти сьогодні ввечері не написала мені?]
Ліня Вейся, лід під ковдрою відповіла.
Xia: [Я ж вдень дзвонила.]
За хвилину екран знову загорівся. Бань Шен відповів на ліниву ухмлилку.
Ban: [Добре, зрозумів.]
І додав не поспішаючи: [Роз отримала - тепер і не боїшся.]
Лін Вейся не знайшла, що відповісти. Це він потребував уваги, а світло екрану висвітлював її обличчя з ледь помітною посмішкою.
Xia: [Який же ти ніжний.]
Бет Шена відповів: [Це ти мене балуєш.]
Усмішка на обличчі Лінь Вейся стала такою широкою, що вона ледве могла стримати її. Вона захлеснулася по щоках.
Після розмови вона написала Лю Сіцзя, підбираючи слова: [Сицзя, завтра вільна? Мені потрібно дещо тобі сказати.]
Вона думала, що Сицзя буде неохоче відповідати, але та відповіла швидко, і тон її був зовсім іншим - теплішим: [Звичайно! Завтра я тебе відведу. Оденься красивіше. [Чокаюсь]
[Добре.]
Ліній Вейся посміхнулась і відчула полегшення.
Наступного дня Лінь Вейся одягнула білий топ на бретельках і синій джинсовий комбінезон, відкривши руки, як у порцелянової ляльки. Ключиці на грудях, як місячний серп, виглядали вишуканими і чіпляли погляд.
Вона вже збиралася виходити, але, подумавши, що Сицзя може бажати піти в кафе і фотографуватися, нанесла персикову помаду на губи.
Губи засяяли вологим блиском, і все обличчя раптом стало яскравим. Лін Вейся була схожа на майже дозрілий персик, який звисав із гілки - від нього походив свіжий солодкий аромат.
О четвертій годині дня сонце все ще стояло високо. Лінь Вейся, чекаючи біля фонтану, встигла.
Невдовзі чорна машина, повернувшись за ріг, зупинилася перед нею.
Дверцята відчинилися, і з машини вистрибнула Лю Сіцзя. На ній був рожево-фіолетовий спортивний костюм, а її довге хвилясте волосся робили її яскравою і веселою.
— Пробач, я спізнилася. Сицзя підбігла і помхала перед нею. - Подивися, що я тобі принесла! Я попросила водія їхати дорогою, тому запізнювалась.
У руці вона тримала два напої з лимоном — один без цукру, інший напівладкий.
— Нічого, — підняла очі Лінь Вейся і спалахнула світло. Дякую.
— Минулого разу в їдальні я посварилася з сім'єю і зірвалася на тобі. Вибач.
Лю Сицзя вперше оправдувалася, голос її злегка затинався.
Лін Вейся встромила трубку у склянку і слабо посміхнулась:
— Я вже й не пам'ятаю, що там було.
- Тоді пішли в ігровий зал.
— Ладно.
Лінь Вейся і Лю Сицзя, кожна з холодним напоєм в руках, балакучи та сміючись попрямувавши до торговельного центру. Коли вони вже майже підійшли, біля входу в центр з'явився хлопець у білій футболці і зелених спортивних шортах. Він почав енергійно махати їм рукою.
Усмішка Лінь Вейся на мить застигла, в очах мигнула подив:
- Хто це?
— Це мій двоюрідний брат. Сьогодні він буде з нами, Лю Сіцзя взяла її під руку. — Ходімо, я вас познайомлю.
Лю Сицзя підвела Лінь Вейся до нього. Хлопець був досить симпатичним, з правильними рисами обличчя і вузькими очима за срібними очками - виглядав вихований, типовий представник заможної сім'ї.
Коли він побачив Лінь Вейся, у його очах зачаровувалося захоплення.
— Це моя подруга Лінь Вейся, — сказала Лю Сіцзя, а потім повернулася до подруги: « Сясайся, це мій двоюрідний брат Лінн Сен. Він дуже простий, можеш не соромитися.
— Привіт, — ласкаво усміхнувся Лінь Сень. — Ми однофамильці, я теж Линь.
Лінь Вей трохи розслабилася і відповіла:
Привіт.
Вони втрьох піднялися на ескалаторі на четвертий поверх торгового центру. За двома рядами автоматів з іграшками був ігровий зал. Там було повно учнів, дорослих і дітей. Усі зібрались у вихідні.
Лінь Сень купив кілька сотень жетонів, поклав їх у кошик і пішов слідом за дівчатами.
- У що хочеш пограти? — запитала Лінь Вэйся.
Лю Сіцзя звернула увагу на танцювальний автомат ось тут:
— Я хочу спробувати. Давно мріяла.
— Добре, але я не зможу довго, — кивнула Лінь Вейся.
Вона носила слуховий апарат, і якби вона сильно поспішала, він міг би минути й гірше приймати звук.
Дівчата встали на платформу і почали танцювати, повторюючи рухи за персонажами на екрані: ноги різь, разом руки злітають вгору. Хоча довге волосся час від часу падало на їхніх молодих обличчях, вони сяяли усміхами.
Невдовзі глядачі почали зупинятися, щоб подивитися на їхній танець, деякі навіть знімали на телефон. Маленька дитина поруч теж почав пританцьовувати і закричав тоненьким голосом:
— Які гарні сестрички!
Танцювали вони недовго.
Лю Сицзя захопилася, схопилася за живіт і зупинилась:
— Все, не можу. Гей, поки пограй, а я в туалет.
— Ладно.
Після того як Лю Сицзя втекла, Лінь Вейся теж зупинилась. Лоб і шия покрилися іспанкою. Вона почала шарити по кишенях комбінезона в пошуках серветки.
Раптом хтось простягнув їй вологу серветку. Це був Линь Сень.
Лінь Вейся на мить засміялася, потім взяла її і тихо сказала:
Дякую.
Лінь Сень тримав у руці склянку коли, пішов за Лінь Вейся і посміхнувся:
— Уже все?
— Ага. Чекаю, коли Сицзя повернеться.
Вони відійшли від натовпу.
Лін Вейся стояла у автомата з іграшками і чекала Сицзя, але та все не поверталася.
Лінь Вейся вирішила пограти в автомат, щоб швидко їхати. Вона відразу помітила всередині фігурку вершника - він сидів на коні з серйозним обличчям, так схожим на Бань Шена.
« Якщо я дістану його, то подарую Бань Шену» — подумала вона.
https://literna.net/uk/books/105-chi-chuyesh-ti-mene-zaversheno