Він біг по майданчику у формі з номером 25, це означало, що сьогодні її день народження. Бань Шен змінив форму лише для того, щоб привітати її.
Він ніколи не брав участі в жодних змаганнях, але порушив своє правило - теж заради неї.
- Звідки ти дізнався про мій день народження? — підняла на нього очі Лінь Вейся.
Бань Шен посміхнувся, і на його обличчі з'явився той самий вираз, коли він шукає, куди б докласти свою хуліганську натуру:
- Простіше простого. У перший же день навчання я отримав твою заяву про прийом.
Він знав про неї все.
Ззовні доносився шум, в щілину пробивалося світло.
Бань Шен швидко випустив її, і Лін Вейся вийшла, а через деякий час слідом з'явився і він.
Ніхто не знав про те, що сталося у підмозі.
Друга половина матчу почалася швидко.
Лінь Вейся знову сіла на своє місце, її серце все ще билося. Фан Мо, наче відкривши новий світ, широко розплющила очі:
— Вейся, що з тобою? Ти червона як яблуко!
Лінь Вейся розгублена і похитала головою:
— Нічого.
Матч досяг кульмінації, і глядачі теж не могли стримати хвилювання. Лін Вейся уважно дивилася на гру. Хлопець у чорно-білій формі з яскраво-червоним номером 25 на спині бігав по майданчику з м'ячем, пригинався, вичікуючи момент для броска, рухався він із неймовірною спритністю.
Неначе блискавка.
Вільна форма робила його фігуру більш високою, плечі - широкими. Татуування у вигляді чорного лілії на щиколотці кидало в очі. Коли він опускав оком трибуни — лінивий, але зухвалий погляд чіпляв і навіть маленька родимка в носа здавалася виразною.
Він і так був найславетнішою фігурою в натовпі.
Лінь Вейся не розуміла, чому Бань Шен уникає шкільних заходів і ні з ким не спілкується. Вона задумалася, і раптом дівчата ззаду пронизливо закричали.
Вона подивилася вниз: Нін Чао здалека передав м'яч Бань Шену. Той підстрибнув, схопився за кільце і без найменших зусиль побив триночковий!
Суддя голосно свиснув. Коли на табло загорілися додаткові окуляри, весь зал схопився з криками і голосіннями. Школа Шаньчжень зі своїми обмеженнями обрала Третью школу.
Бань Шен стояв на майданчику, крапельки поту блищать на його високому лобі. Його чорні очі шарили по трибунам - він когось шукав.
— А-а-А! Він на мене дивиться?
Подруга штовхнула одержиму на ньому дівчину:
— Ясно. Схоже, королева Лю дійсно зіхне по ньому в односторонній порядку. Та, що йому подобається, напевно сидить серед глядачів.
Кілька людей озирнулися. Вираз обличчя Лю Сицзя, що стоїть попереду групи підтримки, був не найприємнішим.
- Цікаво, кого він шукає? Хотілося б подивитися, яка дівчина змогла пригорожити Бань Шена.
Його чорні очі ковзали по трибунам, зупинилися на комусь - погляд зафіксувався. Він зустрівся з нею очима. Все тіло Лінь Вейся ніби заніміло, вона не могла вдихнути, хоч би як намагалася. Бань Шен тихо посміхнувся і підвів одну брову - зухвало, різко, зухвало.
У вухах Лін Вейся все ще гриміли крики і оплески. Серце билося все швидше. У лівому вусі звучали його слова з підсобки: « Це буде матч я виграю для тебе».
У другого класу "А" нещодавно були хороші успіхи у навчанні, а тепер і в спорті. Лао Лю був настільки задоволений, що помахав рукою і замовив великий кабінет у міському ресторані, щоб відзначити перемогу.
Учні почули цю новину і почали співати.
Те, що лао - Лю вирішив пригоститися до такої скряги — це була чудова подія!
Хлопці розійшлися по домах, переодягалися і зустрілися в ресторані "Баолай". Лінь Вейся сиділа за столом і базікала з Фан Мо. Дівчата обговорювали плітки, а хлопці товпилися — хто говорив про м'яча, що труїв байки.
Бань Шен з'явився із запізненням. Коли він вийшов, весь клас загудів і засвистів:
- Гей, чемпіон прийшов!
— Круто, Бань Шен! Якщо вже береться, то береться так, що всі ахнуть! — Як завжди, Цю Мінхуа не втомлював його нахвалити.
Побачивши, що Бань Шен не думає хмуритися, інші почали його підколювати. Зазвичай він був холодний і рідко спілкувався з ними.
Бань Шен був у чорній футболці, на ключицях блищать крапельки води. Він сів на кішку від Лінь Вейся, майже не говорив, весь час вів у руках телефон. Іноді, коли хтось звертався до нього, він відкладав телефон і відволікався слухав.
Після третьої зміни страв старістої команди з келихом підійшов до Бань Шену. Він був злегка п'яний, язик заплітався:
- Бань-е, ти просто невірний! Я захоплююся! Цей матч виграний завдяки тобі!
Бань Шен посміхнувся:
— Не завдяки мені. Завдяки щасливому номері.
— Номеру? Ти про 25-й на своїй формі? Що, купив вчора лотерейку з цим номером і виграв? — Усміхнувся Нін Чао.
Лін Вейся сиділа з невтомним виглядом, зосереджено попуючи холодну колу. Раптом вона почула, як Бань Шен неквапно відповів з легкою усмішкою:
- Так, зустріч з 25 номером принесла мені головний виграш.
Вона якраз зробила ковток коли, поперхнулася і закашлялася так, що на очах виступили сльози. Фан Мо поспішно налила їй склянку води і почала поплескати по спині.
Поки Лінь Вейся, припавши до склянки, пила воду, вона через прозоре скло зустріла його поглядом і помітила озорну усмішку, що мілинула на обличчі Бань Шена.
Коли всі наїлися і напились, старости класу піддались умовам однокласників. Лао Лю теж з усмішкою погодився піти з ними.
Бань Шен пішов раніше. Те, що він взагалі з'явився на вечері, вже було добре, і ніхто не посмів його утримати. Однак обличчя дівчат помадні.
Коли Цю Мінхуа опинився в караокі, він відразу схопив мікрофон і Нін Чао сів за музичний автомат. У результаті вони договорились над "Хісімською любов" -- розмахуючи руками, і вояючи так, що їхній спів можна було назвати вражаючим основою буття, неба та землі.
Інші ж їли фрукти та закуски, граючи в кості.
Лю Сицзя, дивлячись на них, обнімаючих і кричущих, не витримала - її зазвичай холодне обличчя тремтіло, і вона прикинулася зі сміху, вткнувшись у плече Лін Вейсі. Її довге хвилясте волосся розсипалися, плечі тряслися.
У кишені Лінь Вейся завибрував телефон. Вона дістала його і подивилася - повідомлення від Бань Шена.
Ban: [Виходь.]
Лінь Вейся не відповіла. Вона почекала, поки Лю Сицзя перестане сміятися і тільки потім вийшла. Як тільки вона ступала за дверима, стало легше: праве вухо більше не боліло від гуркоту колонок.
Вона озиралася, але нікого не побачила. Раптом зліва пролунав голос:
— Тут.
Лінь Вейся повернулася. Бань Шен стояв біля стіни в бейсболці, з-під якої виднілася нижня частина підборіддя. Він опустив голову, прикурюючи цигарку і прикриваючи долонею вогонь. Оранжево-червове полум'я освітлювало його розслаблене, диявольські привабливе обличчя.
Бань Шен повів її по звивистих перетинках, і вони відходили все далі від караоке. Зрештою він привів її в міський парк. Усередині було тихо, зелено і безлюдно. Фонарі ховалися в квітниках, наче зірки, розкидані по землі.
Вони сіли на лавку біля дороги. Підув прохолодний вітер став дуже затишним.
Лін Вейся дивувалася, навіщо вони тут, але Бань Шен, наче фокусник, дістав через спини маленький кремовий бульничний торт.
Лін Вейся поспішала, всередині щось защепило, стисалося, але вона намагалася говорити легко:
— Ах, спасибі.
Бань Шен встромив три свічки, нахилив голову і запалював одну за одною. Оранжеві вогники блималися. Він кивнув Лінь Вейся:
- Давай, загадуй бажання.
Лін Вейся склала руки, щільно зажмурилася і серйозно загадала бажання. Потім задула свічки. Бань Шен відрізав їй шматок і собі.
Він не любив солодке, але з ввічливості з'їв кілька шматочків. Дивлячись, як Лінь Вейся їсть торт, наче маленька кішка, він посміхнувся, неперервно граючи запальничкою, і запитав:
- Гей, яке бажання загадало? Розкажи.
«...»
Ліній Вейся промовчала, кинувши на нього виразний погляд, і Бань Шен продовжив важливим тоном:
- Може, я зможу його виконати.
Лін Вейся відклала торт, підняла очі сумніви:
- Навіть небо не може, а ти зможеш?
Бань Шен випустив з губ струмочку білого диму, яка повільно піднялася вгору. У його очах тавалася тінь, але голос говорив зухвало:
— Я не вірю в небо, не можу повірити у богів і духів. Але ти можеш вірити мені.
Лінь Вейся мовчала. Їхні погляди зустрілися, і вона здалася першою:
— Ладно, скажу одне. Я люблю собак. Моє бажання - завести собаку. У дитинстві у мене була маленька собачка, але батьки віддали її...
Вона ще бурмотіла, як раптом відчула небезпечну близькість. Горло стисалося, голос орвався.
Бань Шен раптово підійшов, повільно провів пальцем по її носі, стираючи крем, і його очі зловили її погляд.
Їхні губи були на відстані одного подиху. Лін Вейся від хвилювання стиснула спідницю так, що та пом'ялася. Бань Шен дивився на неї, його голос вібрував у самого вуха, тому по тілу пробігав тремтіння. Він посміхався, але говорив з абсолютною серйозністю:
Коли я стану твоїм собакою?
Знову.
Якщо Бань Шен за щось брався, він не відступав. Він знав свій ритм, знав, які слова примушують Лінь Вейся повірити в його щирість.
У справі омани він був неподражний.
Серце Лінь Вейся було готове вистрибнути з грудей. Повітря не було легким. Вона перестала відчувати себе - не чула вітру, не почула цикад.
Вона чула тільки дихання людини перед собою. Вона бачила тільки цього хлопця.
Вона насилу ковтнула. Коли Лінь Вейся вже не знала, що сказати, Бань Шен дістав через спину синю шкатулку, перев'язану бантом, і жестом запропонував їй відкрити.
Лін Вейся розв'язала стрічку. Коли вона побачила подарунок, очі защипували і накочувала хвилі тепла, то ніколи не плакала через дрібниці.
Перед нею була прекрасна музична скринька. Бань Шен сказав їй натиснути на кнопку. Це була приємна мелодія. У центрі метелик змахує крилами, і вони посипалися великими кришталевими сніжинками. Внизу був мініатюрний синій океан, перевулок Шуйвей — найстарша школа Шеньчжень.
Недалеко виднілася зупинка з табличкою аеропорту. Метелик летів через море в напрямку столиці — на північ.
Сніг кружляв, наче пелюстки.
Мабуть, йому було важко уявити собі ці місця. Лінь Вейся згадала, що коли він подивився у вічі, то рішуче відкинув його і поставив умову: « Ти хочеш бути зі мною — нехай в Нанцзяни випаде сніг».
І ось сніг випав у Наньцзені.
У голові Лінь Вейся було сумбурно, ніби два голоси сперечалися один з одним.
Один голос розуму нагадав їй, що деякі речі не слід забувати, як вона веде себе і що Лю Сіцзя - її подруга, яка не може ігнорувати її почуття.
Інший голос шепотів: « Хіба ти нічого не відчуваєш? »
Бань Шен говорив чітко і логічно:
— Не поспішай відмовляти мені. Ти можеш взяти три дні на роздуми. Можеш бути примхливою, можеш злитися - зі мною ти можеш робити що хочеш. Лінь Вейся, ти моя мета.
Ліній Вейся повільно підняла на нього погляд. У Бань Шена було обличчя, яке могло обманути будь-яку - справжній спокусник, а сім'я біля носа робила його ще привабливішим. Але його очі були серйозними, а серце - щирим.
Бань Шен затушив сигарету і, дивлячись на неї, повільно вимовив:
- Подумай гарненько. Це другий раз. Більше такої можливості не буде. Я не з тих, хто буде двічі потрапляти на одну людину.
Він не був обділений увагою. Він лише хотів його купити, і скільки дівчат збуджується в чергу, мріючи отримати.
Він теж був гордим.
Вона це знала.
https://literna.net/uk/books/105-chi-chuyesh-ti-mene-zaversheno