— Восьмою тайфун «Лювинна гора»* 5 вересня вийде на узбережжя у Віденьчана, Цюнхаю і Ванена в тропічному штормі. Сьогодні місто лежить за 56 кілометрів від нього. До ночі тайфун досягне Тонкської затоки. Чекати на зливи чи сильні дощі...
Бах!
Лінь Вейся вимкнула радіо, потім поставила надто гарячу кашу на стіл, машина швидко піднесла руку до мочки вуха і сіла на стілець.
Це уявний тайфун. Однак тайфуни з такими назвами були. "Львіна гора" (Lionrock, ✔) У 2005 році було запропоновано Гонконг. Воно походить від гори в Гонконгу.✔) Висота 495 метрів, символ витривалості та працьовитості мешканців міста.
Загалом у списку країн-учасниць метеорологічної організації 140 назв, які по колу використовують для позначення тропічних циклонів в Тихому океані. З того часу, його привласнили три різні шторми і два з них (в 2016 та 2021 роках) були особливо запам'ятовованими через руйнування. У серпні 2016 року тайфун з такою назвою обрушився на Японію і Північну Корею, спричинив катастрофічні повені. Тоді вітер досяг 165 км/год. У 2021 році тайфун з цією ж назвою обрушився на південь Китаю в жовтні (з 8 по 10 число), тоді швидкість вітру становила 65 км/год.
Прозорий рис димився.
Жінка середнього віку зробила пару ковток супу і, згадавши щось, запитала:
— Вейся, сьогодні ж ти переходиш до старшої школи Шенчженья?
— Так, — налила Лінь Вейся супу з лотоса зі свиними пазурами.
— Старша школа Шанчжень - це прекрасно, Вейся. Ти робиш честь нашій сім'ї Ліні.
У голосі пані Лінь несхвально закликала гордість.
Основний дохід господині Лінь — оптова торгівля фруктами. Останні кілька років завдяки своєму зичому голосу і вмінням говорити вона міцно тримає місце на фруктовому ринку в районі Шуйвей.
Хоча конкуренція на ринку за останні роки велика, вона навіть відкрила фруктовий магазин завдяки багаторічним зусиллям і зосередженню уваги.
У Наньцзяне немає нікого, хто б не знав про старшу школу « Темно-сія зірка». Це приватна школа з висококваліфікованим викладачем і навчальними методами, де основною метою є академічні предмети, мистецтво та спорт. Відсоток високих вузи досягає 80 відсотків.
Дехто навіть каже, що ходити до школи — це те саме, ніби одна нога вже всередині відомого університету.
Багато батьків у Наньцзані готові на все, щоб відправити своїх дітей до цієї школи, але вона не тільки обмежує набір, а й вимагає суворого письмових та вустних іспитів, і висока плата за навчання відлякує більшість.
Ті, хто там залишається - народжені з срібною ложкою в роті.
Ще кажуть, що вступ до старшої школи Шенчжень означає стрибок в інший соціальний шар.
Щоб отримати найкращих учнів, школа щороку набирає кілька видатних студентів з особливої квості. І найголовніше, школа сама простягнула руку Лінь Вейся, звільнивши її від плати за навчання та інших зборів.
Школа, про яку всі мріють, але не можуть поступити, а її дитина потрапила туди з легкістю. Пані Лін, як батько вже давно з гордістю рознесла цю новину.
Тепер усі в переулці Шуйвей знають, що Лінь Вейся поступила до старшої школи Шенчжаня.
— Але, Вейся, коли займалися першокурсниками, школа вже запрошувала тебе, і ти тоді відмовилася. Чому тепер вирішила перекладатися? — запитала пані Линь.
Лін Вейся вже зібралась відповісти, як раптом двері відчинилися, і довга тінь впала на край столу.
Гао Хан, протираючи заспані очі, позіхнув і окинув поглядом стіл:
— Та годі, ну хіба не можна погуще? Сестрёнка, могла б хоч трохи фарша в кашу додати.
Він щойно пішов до середньої школи, у нього ранкова самостійна починається пізніше, ніж Лінь Вейся, тому він і встає потім.
— Хочу кашу с морепродуктами. Мам, дай грошей я схожу перекусити.
Ґао Хан повернувся до матері.
Та відразу дала йому кілька купюр. Гао Хан взяв їх, у два кроки виявився біля дверей, присів і почав зашнуровувати кросовки, збираючись виходити.
Лінь Вейся взяла з тарілки варене яйце і тепер акуратно очищала його від шкаралупи. Її голос звучав м'яко, але в ньому відчувалася загроза:
- Тоді більше не їж те, що я готую.
Рука Гао Хана, що простяглася до задніх черевиків, завмерла. Він відразу повернувся, віддав гроші матері, слухняно сів і посміхнувся сказав:
- Так як можна, сестричка, ти так смачно готуєш!
Лінь Вейся не звернула на нього уваги, допіла соєве молоко, глянула на настільний годинник і лагідно сказала:
— Я йду в школу, тітонька.
Б-бах!
Металічні двері з силою зачинилися. Лінь Вейся підняла очі: пройшов дощ, в повітрі відчувався соломастий запах моря.
Наньцзянь — це місто приморського зиму влітку і короткої. Через тайфуну минулої ночі пройшов зливу, земля була вологою. Великі алікі пелюстки разом з листям, які шумно обсипалися з високих стовбурів королівських діловиків, зміяючись по дорозі.
Все навколо було алим.
По дорозі вона зіткнулася з сусідами із перевулка Шуйвей. Лінь Вейся ввічливо вітається з кожним. З плечей зісковзнула лячка чорного рюкзака, вона взяла його в руку і раптом опустила голову, згадавши, що так і не відповіла на питання тітки.
Чому вона захотіла перевестися до старшої школи Шенчженья?
У глибині очей Лінь Вейся пром'яло легке хвилювання, яке відразу зникло.
« Тепер у мене є заради чого йти туди»
Лінь Вейся прибула до старшої школи Шанчжень, але коли вона зайшла у браму, то ледь не загубилась через величні будинки і заплутані плани. Добре, що вона заздалегідь приготувала карту.
Після того як було створено всі складні вступних процедури, задзвонив дзвінок з першої зміни. Класний керівник — худорлявий чоловік за тридцять років, а в старій білій сорочці з довгими рукавами. Позаду було важко побачити, що під нею надета майка; він був настільки худий, щоб проступали кістки.
— У тебе дуже високі загальні бали. Вчитель чекає на твій успіх.
Вчитель усміхнувся і почав озиратися в пошуках чогось, щоб витерти піт з лоба, як перед ним виникла серветка. Він здивований посміхнувся і взяв її.
У відповідь на похвалу вчителя Ліна Вейся залишилася спокійна:
- Дякую, вчитель. Я постараюся.
— Ти щойно прийшла, це оточення для тебе нове, напевно будуть моменти, коли буде важко. Якщо щось знадобиться, звертайся до вчителя, - сказав Лю Сіпін.
— Ладно.
Ці слова не були простою формальністю. Якщо чесно, коли Лю Сіпін побачив Лінь Вейся, у нього, як і вчителі, з’явилося почуття до учня.
Особливо після того, як він ознайомився з її академічною історією. Всі її оцінки і кредити були вищими, хоча гуманітарні предмети давали їй трохи складніше, загальні результати все одно залишалися в перших рядах. Минулого року вона отримала перше місце на Національному конкурсі творів китайською мовою.
У збірці творів, яку виготовила для учнів школа для студентів, було написано, що найпопулярнішим його твіром був ессе Лінь Вейся.
До того ж Лінь Вейся відчувала майже дорослу спокій: гордість і суєту — те, чого так бракує учням у важкому підлітковому віці.
Лю Сіпін провів Лінь Вейся в клас. У той момент, коли вона увійшла, вона відчула сильне магнітне поле, що обкутує все навколо. Схоже, воно існувало тут давно і ніхто не міг його змінити.
На перерві в класі було шумно. Учні на задніх рядах сиділи на стільцях, відкинувшись назад, балансуючи на двох ніжках, і оживлено базікали.
Кілька дівчат, які мали чудові манери, шкільні форми та чорних гольфів до колін, збившись в кучку, розмовляли, підперши підборіддя, і час від часу дзвонико сміялися.
Хтось спокійно сидів за партою і робив уроки, вираз обличчя залишався неважним.
Лю Сіпін постукав лінійкою по столі:
- Тиша в класі! У нас новий учень. Саме на початку другого року навчання. Уявися.
— Доброго дня, мене звати Лін Вейся. Прошу вас подбати про мене, - сказала Лінь Вейсь.
Клас затих по команді класного керівника, але ніхто не звернув уваги на кафедру. Усі займалися своїми справами, ніхто не реагував на появи Лінь Вейся.
Лінь Вейся не додала цього значення і вже хотіла спуститися з кафедри, щоб запитати у класного керівника, де її місце. У надто тихій атмосфері клас почув голос — величезний, але повний глузування:
— Ха, напевно F-студентка.
Тут же, наче мурашник, який впав, почувся сміх, що почав розповзатися по всіх напрямках і охопило все більше людей. Лю Сіпін, очевидно, теж помітив це і хотів утрутитися.
Але Лінь Вейся, здавалося, це не дуже вплинуло. Її голос залишався м'яким:
- Учителю, де моє місце?
— Можеш сісти на будь-яке вільне місце, потім пересадимо, — увагу Лю Сіпіна повернулося до неї. - Список підручників попросиш у старости класу.
Саме в цей момент у передній двері з'явилася чиясь голова:
— Лао Лю, завуч тебе кличе, - і він поспішно пішов.
https://literna.net/uk/books/105-chi-chuyesh-ti-mene-zaversheno