Асуна і Шатія вже офіційно закріпилися у статусі чарів третього рангу. Решта поки відстали, але Генрі не форсував події. Хоча його статус дозволяв їм негайно просуватися, він наполягав на глибокому й свідомому вивченні сили правил. Міцний фундамент був гарантією довголіття в їх магічному шляху. З використанням Безкінченного зілля Рекі-Матері будь-які перешкоди при підвищення рангу ставали лише питанням часу.
Генрі навіть дозволив, щоб з часом Рейс та інші могли застосовувати удосконалену медитацію Рекі-Матері Андреса. Їхні тіла поступово пристосовувалися до рис первобутньої сили, і це ставало дедалі чутливішим до складних технічних візуалізації.
Проте, незважаючи на феноменальну силу, Нескінченне зілля Річки-Матері не могло стати масовим продуктом. Його виробництво вимагало двох компонентів, які були недоступні абсолютному більшості магів: крові самого Генрі і прямого доступу до Реке-Матерії. Останнє під силу лише тваринам сьомого, Легендарного рангу, яким подібні стимулятори були вже ні до чого. Крім того, потреба ювелірної підгонки пропорцій для кожної конкретної людини робила процес надзвичайно трудомістким.
Генрі зрозумів, що неможливо масштабувати виробництво, тому припинив спроби універсалізації формули. Він вважав, що і так зробив для процвітання Плану Чарівників достатньо.
Окрім своїх жінок, Генрі приготував запаси зілля для старих співтовариств: Ларрі, Приз, Давида, Ліліан та інших. Особливу увагу він приділяв сім’ям Еміля та Мелісса. Завдяки соку світового Дерева вони набули магічних здібностей, але їхній природний дар залишався вкрай слабким.
Генрі продовжував методично працювати над їх фізіологією. Прогрес повільно йшов, і це означало, що навчання починалося буквально з чистого аркуша.
Він визначив їх у шестикульцеву високу вежу для того, щоб пройти курс навчання.
Низька швидкість вивчення матеріалу не була критичною проблемою: статус сім’ї Еміля гарантував їм принаймні триста років життя, навіть якщо вони вже були без поліпшення рангу. Щоб закласти основу, було більше ніж достатньо.
Останні тижні Генрі майже без залишку жертвував тим, хто був йому дорогий або колись простягнув руку допомоги.
У глибині душі він відчував легкий укол жалю від того, що милість Безкінченого зілля Річки-Марері не було неможливо виливати на кожного зустрічного.
Процес варіння вимагав такої надзвичайної концентрації та емоційних витрат, що ледве вистачало сил для забезпечення сім’ю і не залишав часу на інших.
Ліліан також отримала свою частку дорогоцінного еліксиру.
Поки Генрі чарував котлами, вона постійно знаходилась поруч і жадібно вбирала знання та допомагала йому виконувати свою роботу.
Давно досягнувши рівня чарівниці третьої ранги, вона тепер з головою пішла в розробку теорії власного Домена.
Загорнувши цю титанічну працю, Ліліан планувала кристалізувати свій власний звід правил і остаточно спресовувати простір Домена.
Хоча вони й досі не зв’язали своїх долі, однак вже давно вважали себе його дружиною. Їхня спільна подорож у мистецтво магії стала дедалі популярнішою. У народі були десятки романтичних версій їхньої історії, одна неймовірна інша.
Стосунки між ними застигли в дивному, сигарському рівновазі, балансуючи на межі глибокої прихильності і щирої дружби. У багатьох відношеннях вони мали разючу подібність: обидва були одержимі духовною практикою і фанатично відтяли все, що могло відволікти їх від вдосконалення. Генрі лягав на плечі подвійної ноші, окрім особистого росту, і він постійно підтягував своїх товаришів до рівня. Вони обоє знали, що мають вічність і не можуть поспішати.
Ліліан жила в Північному замку, задовольняючись скромним подвір’ям замість повноцінних володінь, і у рідкісні вільні хвилини Генрі постійно приходила до нього для обговорення магічних матерій. Довгі години на самоті зблизили їх настільки, що вони замерли в крок від останнього і остаточного зближення.
Розправившись з іщею партією зеленого, Генрі, крім обов'язкових занурень в Реку-Мати, зосередив увагу на моніторингу свого малого плану. Він показав дивовижний динаміку: рівень енергії піднявся на понад 20 сантиметрів від початкової позначки, залишивши далеко позаду всі прогнозні розрахунки. З кожним новим зануренням в Реку-Мати Генрі відчував приплив сил; наступне сходження давалося легше попереднього, а швидкість сходу за ієрархією планів постійно зростала.
У той день, закінчивши наступну сесію занурення, Генрі перемістився в межі малого плану. Перед ним відкрилася велична картина: колись маленький світок став повноцінним всесвітом, який кишить міріадами мерехтливих зірок.
Вихідний клочок безжиттєвої землі виріс у величинській планеті, оточеній відповідною для життя системою. Поверхня вже покрилася килимом рослинності, але з’явилася перша фауна. Незважаючи на відсутність цивілізації, за своїми базовими фундаментальними законами цей план вже класифікувався як вищий світ.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu