Вони почали падати, входячи у повітряний простір над акваторією. Тут панувала дивна, майже жахлива атмосфера: вітер повністю вірш і поверхня води нагадували дзеркало, а навколо стояла абсолютна тиша. Жодних острівок, ніяких ознак органічного життя. Генрі мимовільно насупився — цей район здавався мертвим буквально. Будь-яке море зазвичай наповнене шумом хвиль і міріадами істот, тут же не було ні морських водоростей, ані дрібної рибки. Тільки первісна, стерильна порожнеча.
- І де ж він? — Роздивившись пустий горизонт, вона запитала Королева Павок.
У очах Прародителя тисячі Око раптово спалахнула холодна, блискуча слава.
- Більше не потрібно шукати. Ми вже на місці.
- Тобто... — Королева Павів повільно обвела поглядом водну гладкь, і в її очах відбивалось несподіване усвідомлення.
Ця велетенська морська зона, що простяглася під ними до горизонту, була Зоряна Колодця.
Перед Генрі постало складне завдання: як витягти цей Зоряний Колодець і, що важливіше, забрати його з собою.
Величезна акваторія, що простягається до горизонту, майже не піддавалася стандартним виємкам і навіть у теорії було важко уявити інструмент, який міг би пересувати подібний об’єкт.
У Королеви Павки і Прародителя тисячі Око ще не було готових рішень на цей рахунок. Поки вони мовчки оцінюють масштаби майбутньої роботи, Прародитель тисячі Глазів порушив тишу і звернувся до Генрі:
- Спочатку я допоможу тобі витягти малу частину сили Рекі-Матері.
Генрі лише коротко кивнув у відповідь, хоча всередині він був скепсіс. У його сприйняття, інтенсивному чіпі, навколишнє середовище фіксувалося як мертве, статичне море, повністю позбавлений ознак життя або магічних аномалій. Ніякої присутності Зоряного Колод датчики не реєстрували.
Прародитель тисячі Око плавно завис над обраною морською зоною, і від його фігури почали використовуватися потужні імпульси.
Під дією води він рухався, і внизу почали формуватися велетенські лійки.
Її діаметр був настільки великий, що обурення поверхні, ймовірно, можна було зафіксувати навіть з орбіти.
Незважаючи на масштаби повороту, було дуже повільно і безшумно сюрреалістичне відчуття неминучої катастрофи.
Води, що виходять з Прародителя, наростали в експоненті. Вони прошивали струмок води, ніби вступають у мовчанні діалоги з водоворотом, що формувався.
— Той, хто наважиться опоганити Святу землю своїм вторгненням, матиме лише смерть!
Ярочий крик, повний первісної злості, розірвав тишу і гуковий луг відбивання води. Могутній ауре, який обкутав простір, що наближався противник мав винятково сильну силу.
Генрі різко обернувся. На них наближався вершник - абсолютно прозорий лицар на примарному коні, чиє тіло випускало холодне синє сяйво. Чіп миттєво ідентифікував загрозу: вершник та його скакуни були зоряними духами рівня Владик восьмого рангу.
Прародитель тисячі Око навіть не привів до себе бровів, повністю ігноруючи гостя. Він продовжував систематично витягувати силу Річки-Матері з глибин Зоряного Колоду.
Королева Павук лише зверхньо посміхнулася. Вона зробила вишуканий крок вперед, ступаючи босими ногами прямо в порожнечу, і недбало кинула:
— Давай пограємо в гру--
Її голос, мелодійний і текучий, наповнив простір, несучи в собі ледь уловиме, але неодолімовий магічний тиск. Хоча королева не цілилася в Генелі і намагалася контролювати свою ауру, навіть збитого від неї розуму мага на короткий час пошкодився мутній співі.
Усередині Генрі похолодив від усвідомлення небезпеки. Навіть секундна втрата концентрації тіла була рівносильна смертному вироку. Розрив у силі між ним і Прародителями, які він намагався оцінити раніше, не був просто великим.
Рицар, який щойно витерпів лють, раптово помер. Незважаючи на свій високий ранг, він виглядав абсолютно дезорієнтованим і втративши будь - яку волю до дії. Генрі помітив, що навколо морської зони розкинувся велетенський фіолетовий купол і відрізав їх із зовнішнього світу.
І вершник, і його примарний кінь занурилися в глибоке заціпеніння у коконі ілюстраційної реальності.
Королева Павів повільно розвернулася, похитаючи стегнами, і задоволена помітила:
— Тепер можна працювати в тиші. Ці набридливі гості є один за одним, це починає стомлювати.
- Що з ним сталося? — Посушливо запитав Генрі, переводячи погляд на замеркого противника.
Королева Павів подарувала йому багатозначні усмішки:
— Нічого страшного. Він просто переїхав у світ, який я смоктала спеціально для нього.
З цими словами вона пильно подивилася на Генрі і повільно оббилася губами кінчиком язика:
- Хочеш скласти йому компанію? У моєму світі життя кожного стає ідеальним. Лише мрії, які ми з нетерпінням чекаємо, ніколи не зігріли.
— Ні, — відрізав Генрі інстинктивно нахмурився.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu