Меліса хотіла підтримати свого чоловіка, але слова застрягли в горлі. Стара рана від втрати дому ще кровоточила, але сім’я була для неї вищою за будь - які землі. Сцена розправи над сім'єю барона Бака, яку вона бачила в дитинстві, залишила на душі глибокий відбиток.
Перейнявши її погляд, Генрі додав ревим голосом:
- Це не буде важко для мене, ризику тут немає. Більше того, я вже вчинив правосуддя.
- Ти маєш на увазі... — Еміль і Мелісса здригнулися, напивалися в нього погляди.
Ця застара біль роками палала їх серця, але через свою безсилля вони навіть не могли думати про помсту, не бажаючи наражати Генрі на небезпеку. У своїй розповіді він свідомо відійшов від цієї події.
— Марко був знищений мною особисто, — повільно промовив Генрі. — Я привернув його в попіл.
Він не хотів залишати жодної загрози, тому стер Марко з цього світу і не залишив ані сліду його тіла чи душі.
Еміль і Меліса застили, занурившись у важкі спогади. Невдовзі тишу поламали ридання Меліси. Ерік і молодші поспішили оточити її турботою, щиро не розуміючи причини раптового зриву - для них та трагедія була лише далеким від минулого. Очі Еміля налилися кров'ю, він важко видихнув і нарешті подивився на Генрі:
Дякую.
У цьому короткому слові зосереджені роки пригнічення. Зрештою він розв’язався.
Коли Меліса трохи заспокоїлася, Генрі переклав тему:
Емілю.
- З моїм здоров'ям? — Здивована, вона запитала Меліса, окинувши свого чоловіка дивним поглядом. Вона навіть не здогадувалася про приховані хвороби.
Обличчя Еміля напружилося, і він негативно хитнув головою:
- Зі мною все гаразд. Не потрібно цього робити.
Генрі пильно вдивився у обличчя Еміля, наче читаючи його долю по ледь помітних зморшках і тінями під очима, і сказав гладким, без сумнівів голосом:
— Я - чарівник, і ти не зможеш приховати свій справжній стан. Ваше тіло буквально виспещено застарілих шрамами, а внутрішні органи дуже пошкоджені. Мабуть, одного разу в колишніх сутичках ти отримав поранення, яке мало стати фатальним і з того часу підтримуєш життя лише завдяки енергії Насіння Життя.
Генрі зробив невелику паузу, дозволяючи вага своїх слів осісти в тиші кімнати, і додав:
- Але цей ресурс не безмежний. Якщо нічого не зробити, через п’ять років захисні функції організму остаточно відреагують і твоє життя вибухне в одну мить.
Обличчя Меліси миттєво втратило всі фарби, ставши мертвий-блед. Еміль настільки затиснула її в руку, що намагалася не дати їй втекти.
— Генри, молю, спаси его! — Голос Меліси скинувся на глухих, сповнені відчаю ридання.
Вираз обличчя Еміля став надзвичайно зосередженим і напруженим: він явно не очікував, що Генрі зможе настільки досконало продиагностувати його приховані хвороби. Будучи лицарем, він чудово знав топографію власних хвороб і в глибині душі вже давно зрозумів усю свою проблему.
Колись, багато років тому, Еміль вступив у таємну поєдинку з асасином рівного рангу, щоб відвернути загрозу від своєї сім'ї.
У своїй чесній дуелі противник не вистояв би і 10 хвилин, але тінь крадеться в ночі, не визнала правил честі.
Єдиний спосіб усунути загрозу було виманити вбивцю на себе, перетворивши власне тіло в приманку. Еміль, незважаючи на те що був добре підготовлений, пропустив кілька жахливих ударів. Але зрештою він здобув перемогу за збереження здоров’я близьких йому людей.
Відтоді він розумів, що його час невпинно минає. Ось чому Еміль з такою ревністю вибудував фундамент для майбутнього: заснував лицарську академію, готуючи відповідну зміну, і виявляв крайню суворість до Еріка, свого старшого сина, на плечі якого незабаром повинна була лягти відповідальність за весь клан.
Він не нарікав на долю і не скаржився на несправедливості. Еміль вважав, що він добре прожив своє життя, а кожен новий світ вважає його незаслуженим подарунком.
Єдиною сумною думкою про Мелісу, яку доведеться залишити, та дітей, чиї дорослі й сімейні щастя зникнуть без його участі. Еміль тримав свою таємницю за сімома печатками, щоб не отруювати їхнє життя до того часу.
— Я... Зі мною все гаразд, - прошепотів він після довгої паузи, притиснута до себе дружина і низько опускаючи голову, немов намагаючись цим жестом потішити й її, і самого себе.
Генрі рішуче перервав цю напружену сцену:
- Якщо вже я тут, ти не помреш. Більше того, я зроблю так, що ти станеш більш енергійним і сильнішим, ніж був у свої кращі роки.
Для звичайного лікаря така задача була б невиконанням, але у арсеналі Генрі було десятки способів обманути смерть — це тільки вибрати найбільш ефективний і найменш болючий метод.
— Дозволь мені оглянути тебе краще, — додав він, роблячи крок вперед.
Після того як Генрі закінчив діагностику і зафіксував найменші дефекти у біометрії, він миттєво синтезував рецепт зілля, який найкраще відповідає потребам виснаженого організму. Рідкісні інгредієнти в його власному малому плані зберігають стільки, що їх вистачило б на невелику армію.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu