Коли Генрі вперше побачив його, по обличчю захиталась тінь знайомства, хоча пам’ять відмовлялася відразу видати ім'я. Протягом минулих років облік Фейґала зазнав тяжких метаморфози: шкіра потемніла і висохла, риси обличчя огрубелі, покрившись сіткою передчасних зморшок.
Генрі чітко зрозумів, що ця людина є частиною його минулого. Але образ залишався розмитим і він був у мутній воді.
Лише через декілька хвилин спогади з пам’яті вилилися у чітко визначене ім’я.
— Фейгал... — Зірвався з його губ ледве чутним шепотом.
Генрі не зводив жодного погляду на цю зустріч. З огляду на наявні дані та записи він почав відновлювати ланцюг подій, які призвели до його теперішнього жалюгідного стану.
Виявилося, що Фейґал ще до того, як виліз на борт корабля, приєднався до сектантів Безди.
Природа не дала його талантом до магії, але темний ритуал штучно пробудив у ньому схильність, підвищивши до рівня учня другого рангу. Для тодішнього Генрі, який ледве почав свій шлях, така сила здавалась колосальною і майже недосяжною.
У пам'яті з’явилися слова Діно на палубі, коли він згадував про духовну енергію Фейґала вкрай нестабільна.
Тепер причина цього хаосу стала очевидною, бо зайва сила ритуалу точилася з самою суттю організму і не дозволила потоку мани прийти в рівновагу.
Діно, який був офіційним чарівником, одразу розпізнав аномалії, але не став ускладнювати себе дослідженнями. Його прагматична природа диктувала простий підхід: його справа - доставка « завантажу", а витрачати ресурси на нікчемного учня було вище гідності.
Коли великі організації розподіляли кандидатів, вони одностайно відкинули Фейґала. Магі, що відповідає за набір, бачили лише матеріал шлюбу: граничний показник схильності в п’ять балів у поєднанні з небезпечною некерованою енергією.
Такий послушник не мав шансу стати офіційним чарівником, але в майбутньому він став причиною багатьох проблем. Ніхто не хотів ризикувати стабільністю заради сумнівного надбання.
Хишебник з Гіжини Ґрін, який забирав Фейґала, не виявляв співчуття. Він був близьким другом Малколлма і добре знав про його конкретні дослідження, тому прочитав цей дивовижний подарунок. Фейгал офіційно став учнем Малколлма, але за стінами Гіжини всі добре розуміли справжнє положення справ: хлопець був не більш ніж витратним матеріалом для експериментів.
У очах інших він був приречений — безродний чужинець з далекого континенту, позбавленого зв’язків і правдивого дару. Ніхто не збирався брати на себе руки за те, чия смерть під час наступних невдач була лише питанням часу.
Малколм, який мав холодну генію, відразу вчепився у отриманий зразок. Коли Фейґала дізнався, що за дивною нестабільністю він вирішив почекати з деструктивними експериментами. Фейгал використав цю передишку, таємно нарощуючи особисту силу. Малкольм, який звик до постійної флуктуації енергії свого підпільника, просто перестав звертати увагу на коливання його аури за звичайні прояви дефектного дару.
Тим оглушливим став фінал: за допомогою хвилинної втрати пильності наставника Фейґал здійснив неможливе — зробив прорив до рівня офіційного чарівника. У післявоєнній сутичці він важко поранив Малколма і зник у ночі.
Ця новина здавалася божевільною вигадкою, адже кожен етап її сходження суперечив законам логіки. Тим не менш, це сталося.
Малколм вирішив зберегти деталі в таємниці, зберігши залишки своєї репутації, але справжньою причиною його мовчання була пожадливість.
Секрет Фейґала — його здатність контактувати з іншими планами — був дуже цінним.
Малкольм мріяв мати це знання, але втікач зник і не залишив жодної зачіпки.
— Ось воно як... « Генрі почав задумуватись над тим, як розв’язати будь - які сліди минулого в один вузол.
Поки Генрі аналізував минуле, Фейґал з напівзруйнованої вітрами печери був зосереджений на виготовленні інструментів для призову.
Магічна форма, написана на нерівному камені підлоги, вже була завершена. Він обходив її кілька разів на день, перевіряючи цілісність кожної руни і точність геометричних ліній.
Коли Генрі побачив цей процес через призму своїх сенсорів, то несподівано відчув глибоке переконання.
« Я можу повернутися в План Чарівників».
Аналіз історичних даних підтвердив його здогадку: спочатку церемоніал призначався для заклику Ліана. Але після того, як Генрі пожер кров Ліана, магічна прив’язка формації переналаснилась на нього самого. Тепер давня структура відгукувалась на його присутність, пропонуючи дорогу додому в будь - який момент.
Ця думка відкрила перед ним захоплюючий дух перспективи. Просто повернення було лише маленькою частиною можливого успіху. А головне, Генрі міг спровокувати високоякісний стрибок самого Плану Чарівників. Якщо він ініціює та завершить свій просування до сьомого рангу саме там, весь світ потерпить фундаментальну трансформацію.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu