Принцип частково нагадував створення повноцінного Плану, але з істотною відмінністю: план спирався на завершений цикл базових законів природи, тоді як Домен був втіленням особистої вищості мага над реальністю.
Генрі мислив зусиллями зміщувати енергетичні шари: невидима сфера розширилася, накриваючи територію в радіусі кілометра. Якщо б він використовував зовнішні сенсори глибокої Синеви, то міг би бути і більше, але межі Домена були жорстко лімітовані об'ємом його власної духовної енергії. Генрі урочисто підняв Правило Вічності і м’яким поштовхом відіслав його в центр енергетичної сфери.
Дотик викликав мгнову і чудову реакцію.
Коли ця зірка розтанулася, то перетворилась на міріади іскрибних точок. При злиття ці частинки почали швидко цементувати енергію, перетворюючи її у щільний туманний бар'єр. Процес пішов по зростаючій, поглинає вільні еманації і перетворює кордон Домена в непроникну шкаралупу. Генрі не відкривав очей, фіксуючи кожну мікроскопічну флуктуацію і склепіння в пам'ять чіпа.
Нарешті, повіки його здригнулися. Навколо нього, з центром у його власному тілі, застигло тускло-золотий купол діаметром на кілометр. Одним з наказів Генрі дав йому змогу стиснутися. Домен раптово втягнувся у тіло і зник, повернувши довколишній пейзаж його повсякденним та невзорачним виглядом. Новий імпульс волі — і бар’єр знову розгорнувся у всій красі.
Генрі проаналізував взаємодію сил всередині цієї зони і повністю зрозумів, в чому походило справжнє могутність магів четвертого рівня. Тут, всередині золотої сфери, все підкорялося виключно його волі, а чужі закони просто скасувалися. Крім того, у просторі Домена почало пульсувати Правило Вічності — закон не тільки вищого порядку, але й аномальних властивостей. Поки бар’єр був активним, Генрі ставав безсмертним і невгамованим. Він мав абсолютний імунітет до урону та навіть на короткий час. Розтирання такої зони автоматично означало, що ми не зможемо зупинитись.
У теорії, звичайно, це було так. Генрі знав, що якщо зовнішня дія виявиться затримкою і проб'є бар'єр, то смерть наздожене його так само неминуче як будь-якого смертного.
Але у сутичці з противниками рівного рівня його перевага тепер стала придушуючим.
Генрі уважно аналізував кожен аспект сформованого Домена, методично вивчаючи тонкощі його застосування.
Під час цих пошуків він натрапив на дивовижний ефект: коли Домен вкладався, його тривалість була твердою фіксацією духовного рівня.
Цей показник у звичайному стані становив лише 100 одиниць, але насправді Прародитель зробив швидкий стрибок і досяг понад двісті.
Зазвичай, після закінчення трансформації надлишок ментальних сил безслідно розсіявся, повертаючись до початкового значення, але активація Домена в цій фазі дозволила буквально « заперечувати» зростаючу силу свідомості.
Кількість зірок у його внутрішньому світі не змінилася, але сама щільність і об’ єм ментального поля відчутно зросли.
Якщо раніше медитація з візуалізацією була єдиним і досить повільним способом накопичення сил, то тепер Генрі отримав можливість прямого зростання, що економило йому величезні кількість часу.
Однак ця методика не була позбавлена вад, оскільки фізичні параметри — могутність, спритність і загальна витривалість тіла — були такими ж сильними.
Щоб перейти в Істинну форму Прародителя, як і раніше потрібно було повне розкриття Мітки Крові, що у поточних умовах було здійснено тільки в межах Плану Бездни або Межмірія.
На відміну від корінних демонів, які в інших світах не мали достатньо сили, Генрі дуже залежав від активації Мітки.
Його базові фізичні характеристики просто не вистачало для компенсації розриву в могутності.
В інших планах Мітка Крові неминуче стикалася з лютим опором Волі Міра: чужою кров’ю Першорідного предка вважалася світизація як екзистенційна загроза, і будь-які спроби трансформації миттєво блокувалися.
Генрі сподівався, що в майбутньому зможе подолати цей тягар за рахунок посилення внутрішнього Домена.
Існувала і альтернатива - входити в чужі світ вже у трансформованому стані, зберігаючи пікову форму, але це створювало патовую ситуацію: вийти з вигляду було б неможливо, оскільки повторне активування в умовах пригнічення виключається.
І сам спосіб перенесення такої нестабільної структури в інший простір залишався відкритим питанням.
Коли Генрі досяг рангу четвертого рівня, то почав розглядати ієрархію сил з принципово іншою глибиною. Тепер він дивився на завдання початкових сходинок з позиції досвідченого майстра: попри різницю систем, фундаментальні принципи залишалися незмінними. Він вже планував перейти на п’ятий рівень.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu