Але роки старанної праці Айса не пройшли бездарним даром — його талант до накреслитих магії був справжнім. Під неймовірним керівництвом сутності з Бездни і за підтримки членів секти він доповнював схему кола, вигравши відсутні сегменти магічного ланцюга прямо на своєму тілі. Після кількох складних розрахунків та польових експериментів він дійшов висновку, що система готова і спрацює на все сто відсотків.
Настав час пробуджувати старовинне телепортаційне коло від тривалого сну. Ось тільки кінцевий пункт призначення був перенабудований, тепер нитки портала вели пряміком в План Бездні.
Ед чітко усвідомлював, що знищити Межмір’є одним ударом неможливо. І все ж, він міг зробити перший крок - зухвалий виклик для того, щоб показати, що ця система зовсім не така непорушна, як думають її мешканці.
План був простий і масштабний: активувати телепортаційне коло в місті Гігантських Каменях та відправити всіх, хто перебував у радіусі дії, пряміком до планети Бездні.
Містечко, яке вже довгий час було популярним туристичним центром, стало переповненим людьми. Однооментне зникнення такої маси людей не могло викликати потужного резонансу у всьому Межмір’є.
Для Еда це був спосіб довести, що навіть той, хто вважається безнадійно загубленим телепортаторним колом, може повернути назад. Звичайно, він планував поїхати в цей шлях разом зі своєю "патвою".
Ед не мав ілюзій щодо планети Бездни, бо боявся холоднокровності. Він давав звіт у тому, що шанси на виживання після такого переміщення нічого не варті. А ефемерне велике створіння навряд чи стане рятувати втікачів.
Ед не знав точного розміру Плану Бездні, але був переконаний, що він набагато вищий за Межмір. Він готувався до смерті, коли раніше прийняв її як неминучість - зрештою, він вже помирав.
Але тепер його фінал визначала власну волю, а не чужа похоті; він не дозволить забити себе як худобу на бойні.
Ед, який був захоплений цією думкою, вступив у Руину. Окунувши себе захисним щитом, він впевнено вдивлявся у завали і безпомилково орієнтувався на напівмережі. Коли він дістався до входу в печеру, то на мить обернувся і стрибнув у чорноту.
Унизу простір різко роздавався, відкриваючи просторий зал з однаковим розміром із міською банку.
Пол був викопаний, наче тут десятиліттями вели безладні розкопки. Ед знав, що тут колись була магічна форма телепортації, яку мародери Межмірія вирвали з корінням заради власних досліджень.
Загублена інформація, спираючись на фрагменти цієї інформації, грабує з недосяжною справою.
Але Ед справився. Вийшовши на центр залу, він вихопив кинджал і різким рухом провів їм від плечей до долоні, закриваючи вени. Ця кров хлинула сильним потоком, який оббризкував холодний камінь.
Вступаючи в реакцію з магічним контуром, рідина застроїлася по болобах і вимальовує химерні дракони та зміїні візерунки. Невдовзі підземний зал наповнився металевим запахом. Кров продовжувала бити з рани, наче невичерпне джерело.
Зберігаючи безстрашне обличчя, Ед спостерігав за тим, як магічна форма поступово оживає. Коли потік нарешті вичерпався, він виглядав виснаженим: обличчя осінулось, скули моторошно загострилися. Доставивши з обручки блобоподібний кристал, він втиснув його до порожньої комірки на краю візерунка і потім — другий, третій... Всього у формуванні було 12 таких місць, і кожна з них вимагала своєї жертви.
Коли він потягнувся за четвертим кристалом, вираз його обличчя раптово змінився - він щось вловив. Губка іскрилася у шаленій гримасі, а Ед не вагаючись встромив кристал прямо у своє серце.
— Чёрт возьми! - До цього моменту, коли він ховався нагорі. Побачивши смертельну загрозу, він негайно важився до залу. Спочатку він планував підібратися непомітно, але Ед розкрив його. Зазвичай Генрі діяв бездоганно, залишаючись невидимим навіть для магів вищого рангу. Але тепер наша рішучість Еда працювала як безпомильний радар.
Рука Генрі не встигла зупинити мага: кристал вже увійшов в плоть, і з серця вдарив фонтан крові, який супроводжується викидом дивної, страшної енергії, де Генрі безпомилково дізнався відголоски божественного ядра. Ед витріщився на нього, не в силах стримати потік крові, який ллється з рота, і прохріпів з веселою, страшною посмішкою:
- Ти не зупиниш мене, відб'єш 6-кістольцевої високої вежі.
Насправді, Ед не бачив Генрі - він відчув ауру « Метода медитації зоряного неба ». Як вихідний з нізов, він не мав доступу до інших технологій, і роки тренувань, перейняті у істоти з Плану Бездні, навчили його розпізнавати цей відбиток сили за верст. Коли Генрі підійшов до краю Руін, Ед відчув цей запах і без вагань пустив останній.
Серце помогло паливом - в ньому здетонувала колосальна енергія, яка могла запустити формуцію у обхід всіх правил. Не вдалося б досягти полірації, але для телепортування частини міста цього вистачало з ліхвою.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu