Однак розвиток продовжувався швидко. За той короткий час, що Генрі провів у медитативному спогляданні, кордони розсунулися ще на кілька метрів. Він не сприймав швидкість - відсутність емпіричного досвіду у створенні світу — але динаміка викликала стриманий оптимізм.
Коли Генрі побачив, як впорядкований простір відвоює територію біля пустоти, то згадав про насіння світового Дерева. Він коротким жестом вийняв артефакт з просторового кільця.
З дня, коли Жаба допоміг йому отримати цей скарб, насіння залишалося лише потенціалом, схованим під міцною оболонкою. Тепер Генрі має власний полігон для прогресу.
Він доторкнувся до зерна, відчуваючи резонанс: крапля його крові, поглинута оболонкою раніше, гарантувала, що майбутнє дерев буде слухняною лише його волі.
Одним намаганням думки він направив насіння в центр пустоти. Посадка світового Дерева не мала нічого спільного з примітивним садівництвом; вона ні в грунті, ані у життєдайній вологості. Йому потрібна була свобода, щоб пустити коріння в саму тканину світу.
Насіння завмерло у просторі прямо перед Генрі, і в той же момент з нього залився потік сліпучо чистої енергії. Зовнішній вигляд « зеленої фасолини» почав швидко змінюватися: на гладкій поверхні встромився бугорок, шкаралупа зі сухим тріскою луснула і назовні прорвався борідкий зріст. На очах мага розкинулися два ніжні смарагдові листочки, які виблискували ледь помітне сяйво.
Завдяки активному таланту "Пурстоше епідемії" Генрі мав феноменальну чутливість до еманації життя. До пробудження насіння здавалося щільним згустком енергії, але тепер воно почало генерувати цілі океани життя. Він мимовільно накопичив цю силу, тому важко було зрозуміти, як у крихітному об'єкті могло бути інкапсульовано стільки лютої та творчої волі.
Саженець викинув тонкий, майже прозорий корешок, який, незважаючи на логіку фізичного світу, надіржав за порожнечу. Миттєве миття, яке він побачив біля нього, з’явилося зовсім по - іншому — крихітна піщинка. Генрі подався вперед, дивлячись у цей мікроскопічний об’єкт і його аналітичний розум зафіксував неймовірне: піщинка була створена самим Древом. Маніпулюючи правилами Плану, саженець створив перший фрагмент твердої матерії у цьому світі.
Світове дерево, по суті, було каталізатором: воно доповняло недосконалі закони і давало творцеві тонші важелі керування реальністю. Генрі не сподівався, що така молода рослина виявить свої властивості так скоро. Ця перша піщинка була маніфестом — першим кроком до кінцевої матеріалізації простору.
Невдовзі до першої зернятка додано другу й третю. Стало очевидно, що процес вкорочення переходить у фінальну фазу. Поки дерево росло, структура місцевих законів ставала все більш стійкою і складною. На цьому ранньому етапі План був податливим, наче гарячий восок, і вплив Світового Дерева постійно удосконалював його архітектуру.
Як тільки коріння остаточно закріпилося, швидкість розширення кордонів сконструювала вигин — горизонти планети швидко побігли вгору. Коли Генрі побачив це, то зробив ще одне відкриття. Він перемістив свою свідомість назад у дерев'яний будиночок. Будучи творцем і богом цієї реальності, він переміщався миттєво, не потребуючи громіздких ритуалів або просторого проходу.
Опинившись у будиночку, Генрі зосередився і активував силу правил. На його губах заграла ледь помітна задоволена усмішка.
- Справді можливо.
Він виявив, що здатний транслювати цю силу на зовнішній світ. На відміну від заїжджої енергії з зовнішніх джерел, ця міць була його власною - вона безперечно підкорялася командам чіпа і волі господаря, постійно зміцнюючи внутрішній Домен та вдосконалюючи структуру свого власного тіла.
Розвиткові Плани, що розвиваються, дуже змінились: безцінні дані про момент створення і постійну основу внутрішніх резервів. В голові Генрі промайнула зухвала ідея: якщо теоретично перетворити кожен атом свого тіла на образ Плану, яка неймовірна сила хлине з цих незліченних світів? Він намагався сформувати зародок другого плану, але спроба швидко провалилася - поточний рівень розвитку міг підтримувати лише одну структуру, а енергетичні витрати на розширення були надто великі.
Щоб створити новий світ, потрібно було коротко підсилювати внутрішню Доміну.
Поки малий план залишався слабким, його пряма допомога в бою була мінімальною.
Однак пряма вогняна підтримка не була потрібна, оскільки саме те, що Генрі мав абсолютно захищений притулок, давало йому величезний тактичний привілей.
Він міг зникнути з поля бою в будь-який момент, просто крокнувши у свою особисту реальність.
Проблема в тому, що вихід завжди здійснювався у тій же точці простору, легко нишпорити запасами ресурсів.
Жоден ворог не буде карати втікача десятиліттями, а сам метод зникнення напевно сприймуть за просування телепортації.
З часом, коли План стане самодостатнім, він перетвориться на щось набагато більше, ніж просто прихований.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu