Андрес, очевидно, боровся з нахлисненими почуттями — його очі почервоніли. Він сказав:
— Ніколас, мій старий друг, стільки років пройшло.
- Ти мене знаєш? — Голос Жаби звучав глухо.
— Я Андрес, — відповів старий чоловік.
— Андрес... — Жаба повторила ім’я, намагаючись вхопитися за висхідну нитку спогадів. — Прости, я не можу згадати. Пустоти.
— Не вини себе, друже мій, — лагідно відповів Андрес. - Головне, що ти живий. Твоє тіло змінилося, але я бачу твою Істинну Душу. Вона незмінна, вічна і нерухома. Ти завжди залишишся Ніколасом — тим, хто затумив саму Епоху Сіїнія.
— Правдива душа залишається непорушною... - Пробурмотів Генрі, вбираючи нову інформацію. Сенс термінології поки услизав від нього.
Жаба заговорила, наче відповідаючи на невисловлене запитання:
- Схоже, що так. Одного разу я померла, бо моя правдива душа чудом вціліла у глибокий сон.
Генрі не витримав:
— Що ж таке правдива душа?
Жабу початку пояснення, яке змусило його присунутися ближче:
— Кожна жива істота має душу, але вона тендітна, як скло. Лише тоді, коли вона здіймається до рівня істинної Душі, ви можете стати шестикольцевим чарівником — справжнім Чарівником. Така душа є теоретично вічна. Навіть якщо плоть перетвориться на порох, правдива душа залишиться живою. Але це лише теорія: сила вищого порядку все ще здатна її розвіяти. Інакше шестикольці не пішли б у небуття.
Я нічого не пам'ятаю, але гадаю, що тоді я пережила велике лихо. Тіло померло, але якось правдива душа вціліла і виснула на віки. Тільки коли ти опинився на Плані Бездни, резонанс розбудив мене і з того дня все завернулося.
Почувши жабу, Генрі нарешті склав пазл у голові. Справжня душа — це згусток енергії, який еволюціонував майже нескінченно. Однак безсмертя було тільки відносним поняттям перед вищою силою.
Хоча насправді Ніколас був лише жабою-демоном, для такої істоти як Андрес це не мало значення. Він бачив суть — Істинну Душу, прихована за викривленою оболонкою.
— Дуже вас вітаю, пане Ніколас.
Жаба відповіла коротким кивком, знову обернувшись до Андреса:
- Є спосіб повернути залишки пам'яті?
— Дуже важко, — зітхнув старий. — Справжня душа відновлюється зсередини, сама по собі. Зовнішня допомога дає тільки крихти, але... Ми можемо спробувати. Можливо, це дасть поштовх.
— Добре, — коротко погодилася Жаба.
Андрес різко піднявся, звертаючись до гостей:
— Пийте чай, не соромтесь. Я покажу старому другу місця, де ми колись бували, хе-хе.
Він здавався захопленим, майже хлопчиною схвильований. Генрі і Желудь поспішно встали зі стільців:
— Ладно.
Андрес простягнув долоню, Жаба слухняно застрибнула на неї, і в наступну мить вони зникли з виду.
Залишившись удвох, Жолудь порушив тишу:
— Садись, Генри. Почекаємо їх повернення.
Генрі кивнув і знову опустився на стілець. Зробивши чай, який охолоджується, він відчув, як по тілу розливається тепле тепло. Перед очима одразу спалахнула смужка стану: духовна енергія помітно підросла.
ГЕНРІ Мелін: Сила 61.5 Ловкість 59.6. Публіка 62,1. Дух 96.2. Мана 40%!"
Усередині зір Генрі зафіксував медитацію, яка була подібна до далеких світил. Третя схема масиву вимагала 30 вузлів, і до завершення цього етапу залишалося заповнити лише п'ятнадцять порожніх лакун.
Його ментальний резерв, який спочатку складав 94 одиниці, за час неквапливого чаю додав більше двох пунктів. Для мага, який досяг другого рівня, такий короткий ріст був аномальним — зазвичай подальший розвиток вимагало виснажливих тижнів концентрації.
Генрі опустив очі, вивчаючи зміст своєї чашки. Напій, прозорий і золотисто-жовний, вичавлював тонкий, ледь вловимий аромат, який не визначався жодною з наявних баз даних.
Помітивши цей спорожнілий погляд, Жіночка лагідно усміхнувся і пояснив:
— Це чай « Падіння зірка». Він має здатність форсувати розвиток духовної енергії, хоча найясніший вплив виявляється лише тоді, коли ми вперше знайомимося з нею. Але навіть коли напій стало звичайним, він чудово гармонізує і замирює ци.
— « Падіння зірка»... — Упівголоса повторив Генрі і зробив ще один ковток, прислухаючись до почуттів.
▫Духова енергія +0.8
Аналітичний модуль глибокої Синеви підтвердив, що віддача почала знижуватись, але все ще була вражаючою. Андрес і фігури його масштабу дійсно користувалися ресурсами іншого порядку — навіть щось, яке можна було подавати як повсякденний напій, мав властивості рідкісного еліксиру.
Через кілька годин до них повернулася Андрес і Жаба. Останній виглядав злегка дезорієнтованим і спантеличеним, наче зміст минулої розмови вибило його з звичайної колії.
Андрес переклав погляд на Генрі і доброзичливо кивнув:
— Дитинко, я буду довго розмовляти зі старим другом. Це може затягнутися, так що не будемо втрачати часу. Шлунок допоможе тобі знайти роботу і введе до курсу.
— Посуджуюсь, пане, — сказав Генрі з промовистого тону.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu