Поки обівати співали оди героїзму фронтовиків, його холодний розрахунок малював іншу картину.
Мабуть, експедиційний загін чарівників добровільно залишив позиції і свідомо скорочує лінію фронту.
Вони готували планомірне відступлення, і витрачати ресурси на утримання роздрібних міст більше не входило до їхніх завдань.
Скоро деоккупація Королівства Ноен піде лавиноподібно.
Ця фаза "Планової війни" для Плану Чарівників закінчилася очевидним фіаско - жодна з стратегічних цілей не була досягнута повною мірою.
Справжня причина експансії Плану Чарівників у планті Ельфів завжди була прихована в коренях Світового Древового дерева.
Магі обрізали захоплення хоча б малою його частиною: пересадка гілки на їхній рідний план зушувала величезний стрибок в якості магічної енергії і процвітання на сторіччя вперед.
Проте амбіціям не судилося збутися. Незважаючи на те що кілька священних дерев ельфійських кланів були захоплені, жоден з них не потрапив в чужому ґрунті.
Тепер, у поспіху відреагуючи, ці начальники не мали жодної користі з цих титанічних зусиль.
Генрі знав, що План чарівників не вибрав би такого ганебного результату без вагомої причини. Очевидно, що тиск з боку Межміра досяг критичного піку, коли найвищі лагоди були змушені пожертвувати гордістю заради виживання.
- Красунчик! Ну ж, випий з нами! — Жінка в барвистому традиційному костюмі якогось південного народу з сяючою посмішкою дала Генрі кубок. - Це наше таємне вино, чи "Баба кунь". Його наберегти тільки для найбільших тріумфів!
Генрі ледь помітно підвів кутки губ. Прийнявши посудину з її рук, він стримано кивнув:
— Благодарю.
- За перемогу! - Вона всмоктувала свій келих.
Генрі взяв її за приклад. Він закинув голову і одним чітким, вивіреним рухом осушив напій. Поки вино випалювало горло, чіп в його мозку вже видав результат експрес-аналізу: екстракти фруктів і злаків, токсини відсутні. Ймовірність того, що в цьому радісному натовпі вирішать отруїти саме його, прагнула до нуля.
Побачивши порожній кубок, жінка зажмурилась і припливла під тільки їй чутний мотив, скрилася в гущі святкуючих.
Генрі ж, підхоплений людськими потоками, мимовільно подався вперед.
Натовп не висилав його по вулицях майже механічно — надто багато людей було занадто великим, щоб їх перехитрити.
Для них війна тривала цілу вічність, а тінь кінця світу здавалась неминучою.
Тепер, коли перед нами спалахнуло примарне світло надії, їхня радість гралася з божевіллям.
Генрі дивився на ці щасливі, спотворені екстезі обличчя, але всередині нього панував холодний розрахунок, нескінченно далекий від загального тріумфу.
...
Біля воріт двадцять сьомий база Генрі на мить завмер. Його погляд ковзнув по відомих каменях, де він не раз проходив в складі патруля, після чого він мовчки ступив всередину. На його плечі нерухомим виттям застигла жаба. Вона так майстерно приховувала свою ауру, що вважалася диваком; перехожі не отримували її і мигдалю.
На самій базі людей стало більше, а в повітрі звисала важка і густа тривога. Зайшовши до кабінету Кейна, Генрі знайшов того завалених грудами пергаментів. Здавалося, ця паперова лавина от-ось поглине офіцера повністю.
- Що тут відбувається останнім часом? — негомко запитав Генри.
Кейн ледве відірвав очі. Дізнавшись про те, що сталось, він змучився відпочити:
- Ти повернувся на диво швидко.
За внутрішнім годинником Кейна Генрі відсунув цілу вічність. Той лише злегка підвів брову: провести кілька місяців у виснажливій дорозі і почути « швидко»? Але Кейн не дав йому вставити і слова:
— Ти, мабуть, помітив це ще на підступах. Багатьох уже відкликали. Офіційні розряди ще немає, але фактично йде повна евакуація.
- Значить, йдемо? — Генри был безстрастие. - А як же всі ресурси, вкладені у цей сектор?
- Наказ зверху обговорення не повинен. Кейн, який був керівником своєї гуми, скрипнув зубами і в голосі прорізалась гірка досада. — Не кожна колонізація венчає голову лаврами. Цього разу нам просто не пощастило: ми йдемо, майже нічого не отримавши взамін.
- Які терміни? — уточнил Генри.
- Процес вже запущено. Більшість з них уже відійшла. Робити тут більше нічого, тримати такий гарнізон — марна провізія. До речі, ти сам коли має намір відштовхнутися?
Генрі на секунду задумався, прикидаючи все решта.
— Якщо нових ввідних не заступить, то у найближчі кілька днів.
— У вівтаря телепортації чергування ведеться кругло. Відправишся, коли забажаєш. Ти можеш затриматися, але пам’ятай: коли зачиняєш портал, дороги назад вже не будуть.
Кейн важко зітхнув і знову занурився в папери. Генрі мовчки кивнув і вийшов, не бажаючи заважати: поки рядові воїни пакували речі, на плечі офіцерів лягла вся вага логічного хаосу.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu