Було очевидно, що Лінс пройшов через щось подібне трансформації того лицаря.
Колись його талант був дуже посереднім, а шанси пробитися в еліту - примарними.
Навіть удосконалена технологія обіцяє бути тернистою, і сьогоднішній статус Лінса засвідчив про численні випробовування через які він пройшов.
— Ще раз дякую за притулок. Мене звали Ся Ен, і він відповів Генрі.
- Пане Ся Ен, у вас є намет? Якщо ні, то можна позичити запасну.
Він кинув погляд на мізерний багаж гостя, в якому явно не вистачало громіздкого спорядження.
Хоча сьогодні ніхто не бачить дощу, він вдячний за турботу. Не хвилюйтеся, я буду сидіти прямо на землі. Генрі хитає головою у знак відмови.
Лінс з розумінням кивнув і, не виявляючи надмірної нав’язливості, вказав на відповідне місце, після чого повернувся до своїх обов’язків. Решта загону все ще торкнулися на Генрі з очевидним підозрою. Його слух, гостре магічне вміння, доносився приглушені голоси з боку лісу.
— У командира знову приступ доброти загострився!
— Да ладно тебе, звикай. Він вічно лізе допомагати першому зустрічному, а нам потім розгрібати проблеми.
- Та на зразок не виглядає цей хлопець небезпечним.
- Хто його знає. Попрошу Сьомого за ним приглянути на всяк випадок.
Генрі лише посміхнувся. Здається, що за минулі роки характер Лінса не змінився. Він згадав їх перше зібрання, коли той кинувся рятувати жінок і потрапив у погоню. Через кілька десятиліть принципи не змінилися, хоча в цьому жорстокому світі було дуже важко вижити. Щоб не привертати до себе надмірної уваги, Генрі накинув багато сухих трав і всміхався на цей імпровізований матрац та закрив очі, прикидаючись сплячим. Насправді його увага була зосереджена на Лінсі.
Ци лідера загону пульсувала потужно, насичене густою енергією Землі.
Покращена Дихальна Техніка, яка виявилася марною для самого мага, спрацювала для Лінса ідеально. Але фізичний стан воїна був трагічним: чіп фіксував багато ушкоджень, а глибоко в грудній клітці ретельно продивлявся наконечники стріли, що зросли зі східними тканинами. З технологіями, що існували в той час, видобути його, не вбити пацієнта було майже неможливо.
Коли Генрі побачив ці шрами, то чітко показав усім своїм життям Лінсу — шлях людини без вродженого дару, який вигробляв свій успіх зубами у сотні разів більший від можливості звичайної особи.
У Відстані Червоних Лістів розташовувався на величезній півночі Королівства Ноен, у величезному віддалі від Оберштайна. Присутність Лінса тут означала лише одне: він остаточно відмовився від своєї шаленої мрії про порятунок Асуни з гірського заточення. Колись він вважав, що ранга Великого лицаря буде достатньою. Але коли на власні очі побачив справжню силу чарівників, то зрозумів усю марність своїх амбіцій.
Лінс, який пізнав справжню силу чарівників, давно похований у пам'яті образ Асуни, вважаючи її мертвою.
Королівство Ноен, під напіром загарбників з Плану Чарівників, швидко втрачав свої землі і зупинити це вторгнення здавалося неможливим. Асуна навіть не мала статус офіційного заклинача, але вона рушила в логічний ворог, звідки не було повернення.
У ті роки, коли Лінс тільки одягався в рицарські обладунки, він горів юнацьким максималізмом, намагаючись з боями прорватися до гірського хребта, щоб врятувати її.
Але реальність виявилася куди суворіше його гріз: могутні воїни на тому полі боялися, немов тонка папір, а таємничі заклиначі ледве стримували напади. Саме тоді Лінс вперше відчув холод власного безсилля.
Його картина світу, в якій лицарі представляли вінцем сили, перед якою відкривалися всі шляхи і з гуркотом завалилася.
Виживши в цій різанині, Лінс змінив титул лицаря на частку авантюриста і тренувався до виснаження, щоб якнайшвидше здобути силу.
Минули роки, наповнені небезпечними подорожжями, випадковими зустрічами і важкими випробуваннями.
Цей наївний юнак залишився в минулому, ставши загартованим життям чоловіком. Тепер Лінс сидів біля вогнища, стискаючи в руках чашку підігрітого вина, і дивився на розжарене вугілля у важкі спогади.
На світанку перший промінь сонця прорізав небозвод, розділивши густий гірський ліс на дві контрастні зони — Інь і Ян.
Нічна тиша табору миттєво переросла в комерційний гомон: авантюристи почали поспішне збирання, готуючись до наступного переходу. Лінс, який пробуджувався раніше інших людей, давав чіткі вказівки і кожен з членів групи працював зі злагодженим годинником.
Генрі, який був на сухій траві, тільки вирішив піднятися, щоб задовольнити спрагу, як раптом його інтуїція, затверджена даними генетичного чіпа, звинула про небезпеку. Він різко обернувся.
Позаду табору височіла стрімка гірська стінка, яку використовували для цього надійного захисту тилу.
Але Генрі мусив подивитися на вершину, як з неба зі гуркотом впали три велетнінських меч.
Узявшись за межі табору, клики відрізали всі шляхи до відступу.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu