Білий Олень викинула голову, зробила кілька обережного кроку назустріч, але раптово завмерла. Я бачу, як багато озброєного ескоту налякав її. Помітивши цю заминку, Шатія миттєво обернулася до свого супроводжуючого:
— Це Анні, мій близький друг. Не можу навіть дивитися на неї косо, не завдаючи шкоди!
Капітан охоронного загону, високий ельф на ім'я Халід, обернув дикого звіра уважним і оцінюючим поглядом. Його долоня була звичною на ефесі мечем.
— Ваше Високість, походження цієї істоти туманно, — обережно зауважив він, не приховуючи сумнівів у голосі. - Ми не можемо бути впевнені в безпеці.
— Яка різниця, звідки вона? Вона мій друг, і цього досить! - Шатія вперто викинула підборіддя, в її очах спалахнув гнів. - Якщо я сказала, що небезпеки немає, значить це воно і є. Посмієте зворушити її - пийте на себе, я особисто простежу за вашим покаранням!
« Так, принцеса », — сказав Галід, схиливши голову на знак вимушеного послуху.
Він ледве помітно кивнув своїм підлеглим, подаючи безмовний сигнал: посилити пильність і не зпускати очей з наслідниці. Для них захист Шатії був абсолютним пріоритетом, непорушним обов’язком. Невідомий звір з аурою, яка спотворює простір, викликав у професійних солдатів законну підозру. Нехай олень не виявляв агресії, а солдати засоромлювали у напружених сподіваннях щодо всього майбутнього.
Шатія повернулася до лісу і лагідно покликала:
— Анні, йди до мене! Не бійся, вони не посміють тебе образити.
Олень переклала погляд з принцеси на застиглі вивалення ельфів. У її великих очах на мить відобразилося коливання, але довіра до подруги перевісила страх. Вона плавно рушила вперед, і коли вона наблизилася, Шатія ніжно погладіла її за м'ятою вовни.
що ти почуватимешся самотньо... Але тепер ми разом, все буде добре.
Вона хотіла було додати щось ще, але вчасно прикусила мову, відчувши на собі важкі погляди охорони. Дівчина не збиралася видавати правду про Генрі. У королівській сім’ї все ще майже нічого не знали про нього: ні імені, ні справжні цілі, ані навіть стать того, кого вона називала своїм паном. Шатія інстинктивно хотіла захистити свого рятівника від будь - якої уваги ельфійської знаатності, хоча контракт був розірваний.
Халід і його бійці продовжували стежити за кожним рухом Білого Оленя, як стиснуті пружини. Однак зустріч протікала тихим шелестом листків.
- Анні, ти згідна йти за мною в майбутньому? — З надією запитала Шатія.
Вона бачила в олені, рідної душі, і тому чекала добровільної згоди, а не покори. Анні коротко і впевнено кивнула.
Шатія досить хіхнула, і її сміх дзвіником розсипався по поліні:
— Тоді вирішено. Нам в ту сторону, додому!
Білий Олень подивився на горизонт, де через хмарну димку проступали величезні ледь помітні обриси материнського Древу. У цей час Халід вже вів за вузлику грифону, бажаючи допомогти принцесі піднятися у сідло.
— Халід, сьогодні я поїду верхи на Анні.
Вона спритно влаштувалася на спині Білого Оленя. Та дочекалася, поки всадниця зручніше перехопить пальцями густу гриву, і зробила крок. У той же момент обидві вони буквально розчинилися в повітрі. Ельфи жахнулися, коли не було охорони обличчя на очах цілого загону. Проте через кілька секунд Халід помітив, наскільки яскравими є далекі ліси: Шатія сиділа на оленях і зі сміхом озиралася на своїх незадачних сторожах.
— Чого застыли? Доганяйте, якщо зможете! Ми не збираємося вас чекати! - Донісся її задверезний крик.
Після цього ельфи швидко вскочили на грифонів і виринули слідом над кронами дерев. Але швидкість Білого Олена перевершила всі уявні обмеження. Надії, які вважалися одними з найшляхетніших створінь у небі, були безнадійно відставані. Фігури Шатії та Анні лише час від часу мили на відкритих ділянках лісу, але було очевидно, що олень не несеться в повну опору.
До підніжжя світового Дерева вони прибули в горду самотність; головна група, за найоптимальнішими підрахунками, повинна була підтягнутися лише до завтрашнього ранку. Принцеса, що на дикій звірині знаходило фурор, верхи. Унікальна, майже не божественна аура створіння відразу привернула увагу старійшин. Незабаром Шатію оточили Ренді, Шлудь та інші могутні ельфи з несхильним інтересом вивчати гостя.
— Дивовижна форма життя, — витримав вердикт Шлунда після ретельного огляду і скував у голосі своє професійне захоплення. - З народження вроджене розуміння просторових законів. Найвеличніший дар.
Ренді, нахмурившись, переклав погляд на дочку:
- Звідки вона взялася, Шатія?
« Батько, не ставай без запитань », — відмахнулася дівчина і зберігала спокій. — Анні - мій друг, і це єдине, що має значення.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu