Там, закриваючи півніба, височіє примарний і колосальний силует — Мережевий світ. Навіть з такої великої відстані його сила стримувала волю.
Шатія знала з легенд, що вершина Дреєра пронизує хмари і втрачається у безнадійній синій. Колись найвидатніший герой ельфів намагався підкорити цю висоту, але навіть через п'ять років постійного сходження він не досяг мети: на певному кордоні його просування зупинила неподільна і містична перешкода. За п’ять років можна було б перейти весь світ і вийти за межі небесного зводу, але Древо не могло бути й мови.
Колись Шатія вважала, що в її гілках є якась данина. Але тепер вона з благоговінням ворожила: « Що криється там, де не падає погляд смертного? »
Генрі також спостерігав за наступною громадою, використовуючи « Божественний огляд». У цій системі координат, за допомогою якої матерінське світове дерево було не просто рослиною — воно стало найскладнішим біоенергетичним організмом, наймогутнішим у світі Планом Ельфів.
Чип миттєво зафіксував аномальні показники. Генрі інстинктивно напружився: на нього вилилася важка хвиля тиску, яка виходить від цього супер-дивида. Якщо ельфи відчували тільки споріднене тепло, то Генрі, чия фізіологія була чужою для цього світу, вважав еманації Древа загрозою. У відкритому бою Дрейо, мабуть, не було б маневреності для мага другого рівня.
Навіть експедиційні корпуси Плана Волшебників воліли лише обережно збирати гілки, не ризикуючи наближатися до стовбура.
Паяки не припиняли свою подорож, коли час від часу прибували в лісових селах і щоб дати тваринам відпочити.
...
Через два дні вони зрештою досягли мети. Посадовий майданчик став однією з гігантських гілок світового Дерева — його плоску поверхню на площі не поступалася п’яти футбольним полям. Шатія зісковзнула на знайомий кору, що опускається під ногами твердої опори. Її очі затуманилися слізьми. У цю мить вона відчула глибоку вдячність до Генрі. Якби не він, її доля була б вирішена на аукціоні: вічне рабство, чужі руки і повна неможливість коли-небудь знову побачити рідний будинок.
Неподалік стояв почесний караул. Стружі королівської родини, одягнені в церемоніальні обладунки, схилили коліна; від кожного з них виходила аура досвідченого воїна. До прибулих поспішив золотий хлопець з тонкими рисами обличчя — четвертий принц Себастьян.
— Матушка! — Звернувшись до Еліна, — вигукнув він.
Потім він повернувся до сестри, і його обличчя сяяло щирої радості.
- Сьома, ти все-таки повернулася. Слава богам, що ти ціла.
- Старший брат! — Шатія кинулась до нього.
Коли вона була в оточенні близьких, то зрештою відчула важкий тягар серця — це було вдома. Генрі, спостерігаючи за Себастьяном, усміхнувся: саме під личиною цього хлопця він колись провадив за ніс ельфів в Аномальній Долини.
- А де решта? Де старші брати і сестра? — запитала Шатія, озираючись.
В їхніх поколіннях було семеро спадкоємців. Шатія, молодша сестра, завжди була під опікою п’ятьох братів і однієї сестри.
— Перший і другий зараз на кордоні, залагодять справи з магами, — пояснив Себастьян, ведучи їх до палацу. — Сана вже кілька років мандрує у пошуках знання і аж поки не отримала звістки про твоє спасіння. Зараз тут тільки я і третій.
Шатія зітхнула, мріючи побачити всіх відразу, але Себастьян підбадьорливо торкнувся її плечей.
— Не сумуй, вони повернуться одразу, як тільки дізнаються про твоє повернення. Стички з чарівниками затихають, великі походи в найближчий час не передбачаться. Тепер, коли ти тут, тобі більше ніщо не загрожує.
На них з’явилися великі гілки, які височіли на самому дереві. Він видавався крихким витвором мистецтва, але неподалік був вражений монументальністю. Тут, у головному залі, зібралися всі члени ради в столиці.
- Ти стверджуєш, що цей маг купив тебе для того, щоб відпустити? — Чоловік середніх років, який сидів на чолі столу.
Його лице, поставлене на печатку влади, глибоко зворушило, але погляд Шатія був переповнений батьківською ніжністю. Це був Ренді Олд, король ельфів і найсильніший практика цього вимірювання.
Шатія смиренно кивнула, підтверджуючи свої слова.
« Пан ставився до мене з належною повагою і не завдав жодної шкоди.
Генрі прорахував цю розмову до дрібниць. Обман завжди залишає сліди, за які легко зав’язати досвідченого меніталіста. Тому він наказав Шатії говорити правду лише технічні подробиці їхньої угоди. Він дійсно забезпечив їй безпеку і комфорт, так що її розповідь звучала надзвичайно щиро. Це питання було тільки в тому, як цю щирість викривають інші.
Еліна попередила: « Не дозволяй уявному благородству засліпити тебе. « Чарівники з природи підступні й кровожерливі. Те, що ти прийняла за доброту, — це лише вивірена маска.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu