Формально округ Ейвенс також був у вас вільної залежності від лісового королівства. Лорд Бараш, місцевий правитель, мав титули Великого лицаря і магістраль, які керують цими землями від імені Темного Лісу. Протягом століть ельфи виявляли відданість своїм поколінням, видаючи надійну кишеню між цивілізацією та дикою природою. За вік правління Бараша регіон не знав жахів; навіть нещодавнє вторгнення з боку Плану Чарівників обійшлося тими місцями, а авторитет і захист королівської сім’ї були надійним захистом від будь - якої наруги.
Шатія завмерла перед монументальним фасадом Резденції правителя. Випадкові перехожості мимовільно сповільнювали крок, кидаючи на неї сповнені благоговіння погляди: тонкий аромат, властивий лише вищим ельфам, і надмінна бездоганна краса безпомилково видавали в ній особливу королівську кров. Глибоко всередині вона відчувала трепет, але варто було їй зловити поглядом невгасимий силует Генрі, який загубився в барвистому натовпі на іншій стороні площі, як тривога відступила.
Шатія глибоко вдихнула прохолодне північне повітря і рішуче попрямувала до дверей. Цей крок означав не тільки повернення в рідні стіни, але й фундамент для всіх майбутніх планів Генрі.
***
В околиці Ейвенс життя текла своїм чергою, але в залах скромних таверн вже народжувалися чутки, які могли похитнути цей спокій.
За однією з кутових столичок, подалі від зайвих вух, розташувалися двоє авантюристів.
Вони брали на себе тягар вина і вели негромну розмову, а також озирались по стороні. Один з них, поправивши вигляд ковбойського капелюха, подався вперед, в той час як його напарник, який носив абсолютно лисій головою, застиг у очікуванні новин.
Чоловік у капелюсі знову перевірив обстановку, максимально понизив голос і запитав:
- Ти чув, що за чортівня твориться в Резденції правителя?
- Про що ти? — По суті, з цікавістю відгукнувся лисий, в чиїх очах було повно незнання.
- Пропавши принцеса ельфійського королівського дому... Она вернулась.
— Як це - повернулася? — Лисий ледве не поперхнувся вином. — Її ж викрали ті прокляті чарівники! Хіба з їхніх кігтів можна вирватися?
Він не вірив у почуте. Упродовж багатьох років образ жорстоких магів з Плану Чарівників міцно вкоренився у свідомості простих жителів як абсолютного зла, а саме їх притулок описували не інакше як шеол. Для ельфів, чиї землі славилися чистотою, викрадення туди вважалося набагато жахливішою за смерть. Шляхи назад з цього пекла просто не існувало.
— Зачем мне травить байки? — Чоловік у капелюсі роздратовано смикнув плечем. - Про це вже шепочуть на кожному розі.
- І все ж, звідки тобі знати про справи такого масштабу? Мабуть, пуста балакуча пачка похитала головою лисий і чіплялася за залишки скепсису.
— Спочатку я сумнівався, але поглянь на те, що робить Резденція. Ці твердження переконали мене ліпше, ніж будь - які слова.
- І що ж вони зробили?
- Більше половини гарнізону округу перекинули в центр. Чи війни на горизонті спокійні, чи ж не так? Очевидно, що вони стережуть когось надзвичайно важливого. А хто в Ейвенсі може мати таку вагу, крім ельфійської знати? Всі нитки сходяться в один вузол: принцеса дійсно тут.
Лисий замовк, занурившись у роздуми. Влада й справді розхвилювалася. Протягом десятиліть люди насолоджувалися миром, і такі переходи не ставали для них нагадуваннями. Під загрозою, наприклад, тих самих чарівників, логіка диктувала зовнішні кордони та міські мури, а не стягування легіонів до парадного ґанку правителя. Усередині міста не спалахували повстання, а це означало, що заходи здаються надто надмірними і навіть абсурдними.
Проте, ідея повернення принцеси розставала все по місцях. Її статус вимагав безпрецедентного рівня безпеки. Бараш, будучи охоронцем округу, прекрасно розумів: якщо з голови ельфійки впаде хоч волосся, поки вона знаходиться під його юрисдикцією, його клан буде стерт з обличчя землі праведним гнівом лісових володарів. Обережність Бараша межувала з параною, але саме вона була його єдиним шансом на виживання до прибуття ельфійської підмоги. Але навіть така таємничість призвела до тріщин — надмірного поспіху завжди залишає сліди.
Генрі сидів за сусіднім столом, нехтуючи ароматним лікером. Напій м’яко обпалював горло, залишаючи приємний післявиразник, але розум юнака був далеко від гастрономічних задоволень. Від того, як він супроводжував Шатію до воріт Резендації, Генрі волів залишатися в тіні і розчинитися у натовпі.
✔ Увага. Активно активовано уміння: божественний огляд. Область сканування: Резденція правителя і сусідні сектори. Стан цілі: стабільне.
Генрі постійно моніторив атмосферу, ховаючись на людній вулиці. Його аналітичний розум рахував сотні сценаріїв, а рука була готова в будь-яку мить тягнутися до зброї, якщо виникне загроза. Поки що розрахунки підтверджували: все йде згідно плану.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu