Він зосередився на Магіці. Простір перед ним розтягнувся, і з мерехтливого контуру утворився приземлистий Жаби.
- Що це за план? — Вона запитала без зайвих передмов, ледве матеріалізувавшись. Вона втягнула повітря, миттєво розпізнавши різницю місцевої атмосфери від Плану Волшебників.
— План ельфів, — лаконічно пояснив Генрі.
— Зрозуміло. Тепер ясно, чому тут все здається до дивності знайомим, - відреагувала вона, повільно повертаючи голову.
Генрі уважно окинув подругу поглядом, аналізуючи її енергетичний фон.
- Чому ти виглядаєш слабше звичайного? Це не оптична ілюзія?
— Ні, - підтвердила вона, і в її голосі прослизнули сухі нотки. - Моя проекція в цьому світі обмежена силою чарівника третього рівня. Захисні можливості шостого рангу тут недоступні.
— З чим це пов’язано?
- Мабуть, причиною не було визнання з боку Волі Міра цього конкретного плану. Без її санкції проекція залишається лише блідою тінню оригіналу, позбавленої доступу до джерела великої потужності. Те, що сталося на Плані Чарівників, було унікальною аномалією.
Генрі мовчки кивнув, приймаючи це раціональне пояснення.
— Ясно. До справи. Ми знаходимося в колисці, де колись росло мирове дерево. Пізніше він був варварським видобутком експедиційного загону людей, і в результаті залишилася лише ця порожнеча. Я багато часу шукав, але безуспішно. Подивіться на своє око. Чи ви помітили б те, що сховається від звичайного зору?
Він зволікав із відходом саме через інтуїтивне передчуття: тут тануло щось фундаментальне. Це відчуття, що напружене зв'язок з Великим Темним Небом було тонким, майже невловимим - рядовий практик пройшов би повз, не обернувшись але для Генрі воно звучало чітко, як далекий дзвін дзвони.
Жаба почала повільно сканувати околиці. Її очі оберталися в окулярах незалежно один від одного, поки не застигли, сфотографувавши на одному непомітному кутку западини. Генрі простежив за її вектором, але все ще бачив тільки порожнечу. У ту ж мить Жаба різко вистрелила довгим, гнучким язиком і миттєво наздогнала невидима мета.
У цю коротку мить Генрі виявив, що в ньому панує глибоке обурення. У крихітній точці реальності закони природи на мить дрогнули — явище таке ж рідке, як і аномальне. Зазвичай магічні константи течуть рівно і всюди, як повітря, але в моменти порушення регулярності ті, хто зрозумів суть правил, відчувають цей диссонанс майже фізично.
Жуба виплюнула предмет прямо до ніг Генрі, і вона зачарувалася нею. Він нахилився і придивився: перед ним лежало невелике зелену насінину, яка формою нагадує соняшникове насіння.
- Що це? — запитав він, не зводячи очей із знахідки.
— Якщо мої розрахунки правильні, то це Насіння Великого Дерева, — відповіла Жуба. - Мушу визнати, тобі до біса пощастило.
— Насіння світового Древу? Який алгоритм його використання?
— На даному етапі розвитку воно для тебе марно. Але коли ти відкриєш свій простір, посади насіння в його центрі. Воно пустить коріння, почне розширювати межі твоїх володінь і допоможе привести закони всередині них до досконалого балансу. Це справжній скарб. Поки воно перебуває в стані анабіозу і позбавлене самосвідомості, покропи його кров’ю. Нехай воно буде твоєю аурою, і в майбутньому безперешкодно підкорятиметься твоїй волі.
Генрі без вагань витяг кинджал. Коротко, точний рух надрізав подушечку пальця, і важка рубінова крапля впала на поверхню насіння. Кров входила миттєво, без залишків, і аура артефакту ледве помітно змінила свій спектр.
Генрі добре розумів перспективи. Чарівник третього рівня здатний створити лише примітивну просторовий кишеню — просту посудину, позбавлена життя. Проте Світове Дерево було унікальним каталізатором, воно не просто розширювало об’єми і впорядковувало реальність. При відповідній умові і накопиченні енергії такий простір міг еволюціонувати у повноцінному автономному плані — світ, що живе за своїми правилами.
— Чому не знайшли його раніше? — Питав він резонне питання.
Жаба іскоса глянула на нього, в її погляді читалося легке поблажливість.
- Ти серйозно думаєш, що кожен зустрічний володіє такими знаннями в просторій топології, як я? Насіння було вкрай заховане у складках реальності, а це природний механізм самозахисту за назвою Древа. Звичайні методи сканування тут безсилі.
Генрі згадав, що внутрішня структура Жаби — це лабіринт незалежних прошарків, тісно пов’язаних з астральськими течіями.
— Чи Дерево передбачало неминучу загрозу і навмисно залишило насіння як шанс на відродження?
— Дуже ймовірно, — відповіла вона коротко.
- Тоді ельфи повинні були намагатися знайти. Чому вони цього не зробили?
Жаба скептично похитала головою.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu