— Якщо ви плануєте використати План ельфів як запасної плацдарми, то моя присутність стане вирішальним фактором, — рішуче сказала вона. — Я принцеса правятый династії. Багато бюрократичних та політичних бар’єрів попадають перед моїм статусом. Там панує кров, і я хочу, щоб моя кров принесла користь нашій справі.
Попри інфантичну поведінку, Шатія в критичних ситуаціях виявляла надзвичайну прозорливість. Генрі швидко зважив аргументи: її походження дійсно могло спростити контакт з місцевою елітою. До того ж, досягнувши стану божества, він міг підтримувати з нею ментальний зв’язок крізь кордони світів. Залишивши її в Плані ельфів, він фактично отримував там довіреного координатора.
« Добре, але визнай наслідки », — попередив Генрі. — Якщо вирішиш, вам доведеться провести багато часу в Чорному Просвітленні. Там немає нічого, крім пустоти і Білого Оленя. Це випробування нудьги, яке витримає не кожен.
— Пустяки! Я наберу з собою більше книжок і буду гризти граніт науки, — Шатія рішуче вип’ятила груди, намагаючись здаватися дорослішою.
Генрі уважно вдивився у її обличчя, намагаючись зрозуміти - чи скороминущий це примхливість або зважне рішення.
— Я впораюся, ось побачиш, — сказала Шатія.
— Ладно. Спочатку зайдемо всередину, оглянешся на місце і потім приймеш остаточне рішення - Генрі все ще боявся, що жорстока реальність Чорного Просвіти швидко згасне її запал.
— Идет! — Негайно відреагувала.
Генрі кивнув Асуні і Рейс:
- Ви теж йдете з нами. Подивіться на те, що стане нашою тимчасовою базою.
...
Простір тремтів, і серед неживої темної рівнини матеріалізувалися чотири фігури. Недалеко на голій землі відпочивав Білий Олен. За довгий час він звик до руху господаря, але поява групи незнайомих людей змусило його обережно вкинути голову і піднятися на стрункі ноги.
- О боги, який чудовий білий олень! — Шатія покидала тварину, щоб забути про будь - яку обережність.
— Стой, акуратніше! - гукнув її Генрі. Протягом років перебування в цьому місці аура оленя стала щільною і важкою; його справжній бойовий потенціал залишався загадкою навіть для чіпа.
Але цей звір виявив несподівану дружелюбність. Він не тільки відсмикнув від простягнутих рук, але й покірно схилив голову, ставлячи її під пальці Шатії.
— Так це самиця! Яка ж ти красуня... - Прошепотіла ельфійка, заворожений дивлячись на мерехтіючу шерсть.
Олень м'яко ткнувся мордою в її долоню, очевидно насолоджуючись присутністю гості. Генрі мовчки спостерігав за цією сценою. Родство ельфів з природою не було міфом, особливо коли мова йшла про королівську кров. Білий Олень, будучи Дітя Плану світу X-617 і втіленням планетарного благословення, інстинктивно визнав у Шатії нарідну душу.
— Що ж, Шатія, якщо ти справді твердо постановлена у своєму намірі, в майбутньому вона стане твоїм супутником, — потонув Генрі.
— Не супутником, а вірним другом! Ми ж станемо друзями, правда? — Шатія залисто розсміялася, тримаючи пальцями в густу білу шерсть.
Білий олень довіряє мордочці про руку Шатії, і очевидно дівчина прийшла магічному звірині.
- У неї є ім'я? — Вона поцікавилась Шатієм, і не переставала тягати білу вовну.
— Нет. Може, назвемо її Ер Я? — запропонував Генри.
Олень миттєво вкинув голову і смілив Генрі недбалим, майже людським поглядом. Звір декілька разів роздратовано вдарив копитом обем, усім своїм виглядом демонструючи глибоке неприємність такого варіанту.
- Пане, ну що за ім'я ви придумали... — Шатія не стримала легкої висмішки.
« Вона твій друг, тому й тобі треба вибратись », — відповів Генрі.
Дівчина задумалась над пальцем підборіддя, роздивляючись граційне створіння.
- А Енні?
Білий олень досить загруз і притиснувся головою до плеча Шатії, висловлюючи цілковиту та незаперечну згоду.
- Ось і чудово! — Сияла дівчина.
Невдовзі Шатія вже сиділа верхи на Енні, зворушивши ноги. Олені почали різати, то й зникали в просторих складках і знову з’явилися у віддалі.
Спостерігаючи за цими тваринами, Генрі переконався в тому, що природжена здатність звірини дозволяти їй брати з собою пасажирів.
Його власне вміння "Дух Білого Оленя", отриманий через кров, такий гнучкість, на жаль, не мав.
Генрі випадково занурився в розрахунки. Очевидно, дар з крові Білого Олена виявився лише блідим і безнадійним. Заклін « Величне Темне Небо» зазвичай витягало з Сили Крові тільки розшарпані частини здібностей, і його випадок не став винятком.
Навіть після того, як люди поглинали значні об’єми крові такого самого виду, вони не мали якісного стрибка у розвитку навичок.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu