— Асуна, я порвала наш контракт. Відтепер ти цілком вільна і маєш лише себе, — негромко виголосив Генрі.
Асуна тесніше притягнула до нього, уткнувшись обличчям в широкі груди, і її голос пролунав приглушливо:
— Не роби цього. Для мене формальності вже не мають значення. Завдяки цій зв'язку я в будь-який момент відчуваю ричний ритм твого серця - він шепоче мені, що ти живий і з тобою все гаразд. Упевненість у цьому достатньо, щоб зберігати спокій.
Як би Генрі не переконував її, Асуна залишалася непохитною. Все її життя, всі її думки давно були замкнуті на ньому одному, і клеймо невільниці або грамота про свободу були неспроможні змінити суть цієї відданості.
...
Через три дні Клана Черч прибула, щоб відсвяткувати калача. Довга веж була вислана, щоб з почестями доставити Генрі та його товаришів у родову суміш. Карети, відділені дорогими породами дерева, були густо прикрашені живими квітами.
Земля Крана Черч розкинулась на Кремті Тунгуа, території з тисячолітньою історією, яка не завжди належала їм. Колись, будучи слабким і малозчисленним, він зміг викупити ці володіння лише завдяки щасливому збігу обставин. Протягом століть вони мали досягти величної величі. Тепер же, підживлений ресурсами і торговими шляхами, які відкрив Генрі, клан переживав епоху бурхливого ренесансу: кордони розширювалися, а вплив дедалі зростав з страшною конкурентою швидкотою.
— Дом... Рейс дуже змінився, — обережно відсунула важку завісу і з подивом втупилась у вікно карети.
Види рідних місць, що змінилися за роки її відсутності, змусили її серце битися частіше. Територія клана розрослася вшир: там, де раніше шуміли недоторкані гірські ліси - місця її дитячих ігор і таємних вилазок, — тепер з'явилися нові добротні будинки із світлого дерева й ощетинилися зубчастими стінами маленькі замкки. Клан Черч, очевидно, страждав від « стеновини» свого успіху - стрімкий потік нових членів вимагало негайного засвоєння обхресть.
Завдяки ширині Гребту Тунхуа, які переважно складаються з важкопрохідних лісів і глибоких долин, було можливо ще довго рости. Неплідні землі, де населення було дуже рідким, мали великі території.
Колона глибоко вкоренилась у серце хребти, і невдовзі перед мандрівниками з’явилися величні архітектурні ансамбль — ланцюг стародавніх замків, які сполучалися переходими, стиснута на тлі скель, висточуючи могутність та нескінченний спокій. У підніжжя цитаделі несла свої води широка річка; її бурхливий, грозовий потік розбивався об каміння, створюючи безперервний гул. Через цю перешкоду було перекинуто масивний кам’яний міст, який завдяки цьому міг рухатися по всій колоні без затримок.
— Мы дома! — Рейс захоплено витягла Генрі з карети, вказуючи на знайомі шпілі та башти.
Асуна і Шатія також приховували цікавість, а їхні обличчя сяяли від святкової атмосфери. Генрі неквапно пішов за дівчатами, уважно досліджуючи ландшафт і укріплені місця Рейс.
Приготування до бенкету закінчилося. У відведених йому шатах Генрі одягався в строгий парадний костюм, поки Рейс, вставши за його спиною, повсякденними рухами допомагав поправляти складки тканини і комір.
- Давид не приїде? — Поцікавився Генрі, дивлячись на її відображення.
— Я уточнила. Він як і раніше зайнятий справами в Землях Свитання і фізично не встигає до початку. Знаєш, відтоді як Давид взяв на себе контроль, він став надзвичайно ретельним. Майже не спить, постійно роз’їжджається і з легкою гордістю відповіла Рейс.
Генрі лише коротко кивнув, вирішивши не розвивати тему.
— Пора! Банкет починається! — Двері у покої безцеремонно відчинилися.
Генрі обернувся. На порозі стояла Шатія в вишуканому смарагдовому плаття, що підкреслює її ельфійську грацію; очі сяяли від захоплення. Трохи позаду Асуна в традиційному жіночому вбранні, яка виглядала незвично гарно і лише сором’язливо усміхнулася, пойманувши його погляд.
Генрі посміхнувся і, проходячи повз Шатії, з’їв їй волосся по-друзі.
Торжество відкрилося з помпою. Клан Черч зібрав під своїм дахом багатьох гостей — делегатів від магічних організацій з усіх кінців Безплідних Земель. Це свято було не просто люб’язністю, а гучним політичним твердженням: клан офіційно повернув собі статус сили, з яким кожен повинен рахуватися.
Звичайно, Генрі був головною фігурою вечором — живою легендою. Але світський шум швидко накучив йому. Після того як йому було потрібно принаймні формальності, він повернувся до свого столу і став за їжу з холодним спокоєм. Він повністю ігнорує десятки зацікавлених та заздрісних поглядів. Для місцевих магів він був феноменом — людиною, яка зайшла на вершину в найкоротший термін; історія безплідних Земель ще не знала.
— Пане Генрі, прийміть мою повагу до столу. До неї наблизився чоловік середнього віку в круглих окулярах.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu