Настав полудень наступного дня. Генрі задумливо дивився на Місу, яка спить у його обіймах і красномовні сліди нічного божевілля, які залишилися на розмитих простирадлах. Вона була виснажена: вперше познайомившись з чоловіком, жінка не витримала його. Хоча Генрі намагався бути ніжним, їхній марафон затягнувся аж до світанку і тепер Місу спала глибокий сон. Він обережно поклав свою руку, намагаючись влаштувати її зручніше, і від цього руху її вії тремтіли. Вона повільно розплющила очі і сфокусувала погляд на його обличчя.
О другій половині ночі, коли зелень нарешті розв’язався, Місу діяла вже свідомо. Вона не тільки припинила їхні стосунки, але й почала виявляти ініціативу. Зараз вони мовчки дивилися один на одного, і в повітрі застигнуло тягуча, інтимна тиша.
Через хвилину вона перша порушила мовчання:
- Забудь про все, що сталося цієї ночі.
Генрі, незважаючи на її слова, тільки міцніше притягнув її до себе.
— Пам'ять у мене занадто гарна для таких просьб.
Одним плавним рухом він перекинувся, нависаючи над нею всім тілом. Серце Місу пропустило удар.
— Не... Стій...
Через дві години вона, вже повністю одягнена в сукню з глибоким розрізом, сиділа на краю ліжка і обзувала туфлі на підборах. Її ноги були дуже підступні. Генрі встиг підхопити її, не дав впасти. Вона спиралася на його міцний груди, випросталася і злегка почервонівши, холодно вимовила:
- На цьому поставимо точку. Відтепер ми одні одних.
Роздався сухий цокот підборів, і вона вийшла з кімнати. Генрі не почав її тримати, лише мовчки проводив поглядом.
Він добре розумів, що Місу тепер панує хаос. Стан у сильному клані Фаррел зводив між ними нездоланну стіну. Ще під час першої зустрічі Генрі показався їй кимось надзвичайно близьким, а звістка про загальну віру тільки зміцнила її в думці, що це Боже передбачення вічності. У глибині душі вона відчувала полегшення від того, що її першим чоловіком став саме він. Якби вона була на його місці, то не думала б втратити життя і Майера, і саму себе.
Мису хотілося викреслити цей епізод з пам’яті. Шанс на нову зустріч був малою дитиною, яку вона поінформувала про Генрі.
Генрі дивився їй слідом, не відчуваючи гіркоти або жалю. Формально Мису залишалася дружиною Майера з клану Фаррел, і спроба втримати її поруч була б актом політичного безглуздя. У аристократичному середовищі на такі інтрижки дивилися крізь пальці, але відвезти її з собою до срібного Місяця в даний момент було неможливо.
Його поточна місія гналася за двома цілями, і найбільш небезпечна частина завдання ще травнячила попереду. Шлях назад обіцяв бути тернистим, і піддавати Місу небезпеки, залишаючи її підлещуватися, було б незвучною розкішшю.
Генрі прибрався в кімнаті, збираючись у дорогу, і, обернувшись, затримав погляд на сміттєвій ліжку, де ще відчували тепло минулої ночі. Думка про те, що сталося після того, як він залишив по собі терпке та приємне життя, несподівано повернулася до ситуації.
Коли він вийшов у великий зал, то побачив людей з гільдії Соловейської торгівлі.
Генрі обвів присутніх уважним поглядом і коротко кинув:
— Вирушаємо.
Звичайно, ці люди помітили його спокійну і дещо нижчу частину Месу, але жоден м'яз не здригнувся на їхніх обличчях: враховуючи статус Генрі, це виглядало цілком природно та закономірно.
Прибувши в порт, він піднявся на борт дирижабля і викликав Жабу та дістав магічний талісман, щоб відправити Місу коротке повідомлення: « Я поїхав".
Майже миттєво відповів: « Угу ».
Генрі мало помітно посміхнувся, прибрав талісман до кишені і вирішив не розвивати діалог далі.
...
Дірижабль швидко покинув Шахай, і він взяв курс на безлюдну зону. Генрі замер у вікна, дивлячись в пустельний без життєвого пейзажу внизу, і негромко запитав Жабу, яка незмінно сиділа на його плечі:
- Як думаєш, Франц клюне?
— Ти спеціально стиснув графік, створюючи видимість поспіху і необхідності повернення до Срібного Місяця. Гадаю, саме з цією метою ти і виманиш його, - відреагувала вона, не змінюючи тону.
Генрі, згідно з кивнувом:
- Саме так. Але чи достатньо його рішучості заковтувати наживку?
За звичайних обставин Францу не вдалося б подолати шлях від Ока Штамра за такий короткий час. Останніми роками Генрі майже не покидали краю Срібного Місякового міста, і сьогоднішнє рішення зірватися з місця виглядало спонтанним. Навіть на дирижаблі дорога зайняла б кілька місяців, тому теоретична подорож була цілком безпечною.
Однак маги третього рівня були зроблені так, що їх можна було пересувати майже миттєво після отримання повідомлення.
Генрі переглянув погляд на рівну, безлику поверхню землі під ними:
- Це залежить від тебе цього разу.
— Не бери в голову. Нехай я всього лише проекція, але з істотою третього рівня впоратися без особливих зусиль. Коли прийде час, просто сховайся всередині — вийдеш як тільки я закінчу, — відповіла Жаба.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu