— Великий Бог Вічності, я дякую за милість твою. Завдяки тобі я витримав іспит на учня лицаря, а цей негідник Вільям підвернув ногу в потрібний момент. Шкода тільки, що його все одно зарахували, хоч він і не брав участі... Виявляється, його батько - Офіціальний Рыцарь і правила для них не писані...
Пекс говорив довго і сумбурно, ніби виливав душу старому другу. Хлопець не сподівався, що божество справді вмить його лепту. Він використав молитву як « дерево », яке можна викрикнути всі свої образи.
Генри задумливо погладили підборіддя. На жаль, він не прикладав рук: успіх Пекса був результатом його власної наполегливості, а травму противника — лише випадком. Однак Пекс щиро вірив у божественне втручання, і ця віра породила сильний приток Сіли багнів. Генрі помітив важливу закономірність: боговідданість прямо конвертували у об’єм енергії. За цей короткий монолог Пекс сгенерував стільки сили, скільки зазвичай копалося за два тижні.
Щоб підкріпити цей корисний порив, Генрі вирішив втрутитися. Його голос задзвонив прямо в свідомості хлопця:
- Покажи мені своє мистецтво мечника.
Він помітив, що людина на поясі вірить у Бога і вирішив перевірити якість його підготовки.
Почувши голос грома, який віднісся у « мороковому морі», Пекс здригнувся і з несамовитим запалом стиснув руки.
- Як накажете, пане божество!
Він обнажив клинок і взявся за вправи. Його рухи були позбавлені грації, було важко й незграбно виглядати. Але в кожному замку він не хотів бути вірним канону. Талант юнака був посереднім, а результат тренування — майже гнітючим.
Генрі розумів, що його оцінка може бути упередженою через величезний магічний досвід. Для пересічного підлітка Пекс рухався зовсім непогано, інакше не пройшов би відбір, але спогади мимовільно підкидали порівняння з Едом — справжнім генієм того ж віку. Різниця була вражаючою. Справді, люди народжуються нерівними.
Коли все закінчилось, Генрі не витрачав часу на навчання. Він просто транслював в свідомість Пекса готовий масив даних з аналізом кінематичних помилок. Цей метод «прямого завантаження» виявився надзвичайно ефективним: замість довгих годин пояснень і демонстрацій, учень миттєво отримав інтуїтивне розуміння того, як саме потрібно виправити стійку та хват.
Пекс, прийнявши цей дар знань, впав на коліна і доторкнувся лобом холодної підлоги.
— Благодарю великого Бога Вічності!
Юнак відразу вискочив на подвір’я, одержимо братися за роботу над помилками. Його прогрес як і раніше був повільним - на відтачування одного випаду могли піти 24 години незліченних повторень, — але Пекс не викривав ні тіні марноти. Він методично вбивав правильний рух у м'язову пам"ять.
Генрі спостерігав за ним ще трохи, після чого переключив увагу на точку Місу.
— Бесстидник! Забирайся геть!
Ледве Генрі увійшов в ментальний резонанс, як його оглушив яросний викрик. На мить він навіть відчув замішання, подумавши, що його спіймали на « підгляданні », але гнів жінки був направлений на іншого.
Мису стояла посередині кімнати, важко дихаючи. Перед нею завмер чоловік у розкішному, розшитованому золотом камзолі — типовій аристократії. На його блідій щоці чітко пропав багровий відбиток долоні.
— Ти все ж подумай, — сказав він, прикриваючи обличчя рукою з холодною байдужістю.
Обличчя Місу пішло червоними плямами від обурення.
— Ты... Ти пропонуєш мені лягти в ліжко з іншим чоловіком заради користі? У тебе є хоч щось людське?
— Просто потерпи. Як тільки ти завагітнієш і права на спадщину будуть закріплені за нами, все це стане непрестижним, - вкрадливо уганяв він. — У порівнянні з родовим майном, миттю завдаємо болю дрібниця.
— Убирайся! — відрізав Місу, і в її голосі задзвонила сталь. — Женись хоча б на портовій дівці, якщо тобі так потрібні діти, але мене ти не примусиш, навіть якщо я завтра помру!
Цей чоловік був дуже розчарований.
— Подумай ще раз. Час іде.
З цими словами він розвернувся і залишив спочинок.
Коли двері зачинилися, Місу затремтіла, її груди вдиралися під тонкою тканиною одягу. Довгий час вона стояла нерухомо, борючись з накатовою істерикою, поки дві самотні сльози не скочувалися по щоках. Вона заридала — беззвучно, гірко і самотньо.
Цей чоловік був Майером, її номінальним чоловіком. Місу добре розуміла його спонуки: він не міг просто розлучитися і одружитися знову, бо на нього впливав її магічний колан. Сама вона, хоч і досягла статусу офіційного чарівника, не мала таланту до зжилення мани, і Майєр бачив у ній лише інструмент. Йому потрібен був спадкоємець, щоб прибрати до рук активи сім'ї і підтримка її роду, яке забезпечував їхній шлюб.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu