Через кілька днів, коли всі формальності лишилися позаду, Генрі нарешті зміг зітхнути вільно. Рецепти успішно пройшли перевірку Гільдії Лекарів, які підтвердилися заявними ефектами і видавали на руки відповідні сертифікати. Гільдія ревно тримала чужі секрети, як - от їхню репутацію, і такі документи в ділових колах цінувалися на вагу золота.
Фернона негайно взялися за справу, привертаючи до масового виробництва цивільних лекарів якомога швидше.
Загорнувши щоденну медитацію, Генрі відкрив очі і опустив погляд на груди, де багровувала мітка Крові.
Вона почала відчувати, що кайдани спали.
Тепер, досягнувши рангу мага другого рівня, він набув здатності маніпулювати собою частиною первісної могутності Мітки. Тиск Волі Міри, який колись був непереборним монолітом, відчутно послабився, особливо після того як Генрі за допомогою світової Піхи впровадив у своє тіло закони простору і часу. Ця реальність більше не намагалася розчавити його, вона ніби визнала в ньому рівного.
Він поділився з рутиною, зосередився на аналізі змін у структурі Мітки.
Після просування її природа невловимо трансформувалася; вкладені правила часу лише посилили це відчуття чужості і прихованого потенціалу.
Він подумки торкнувся Мітки, занурившись у її пульсацію. Окрім звичайної спеки в жилах і статичних розрядах, що покатають шкіру, до слуху дійшов дивний гул. Це був нерозбірливий, багатоголосий шум, подібний до пронизливого дзижчання цілого роя комах прямо біля вуха.
Генрі закрив очі, перекладаючи сприйняття на внутрішній погляд. Навколо його примарного силуету в порожньому розумі дрейфували тисячі крихітних світлячих точок. Саме вони були джерелом цього хаотичного шепота.
- Що це за феномен? — Ледь чутно вимовив Генри.
Він з цікавістю спостерігав за танцем і потім обережно потягнувся до однієї із них. Шум миттєво кристалізувався у виразний звук, а перед очима розвернулося живе видіння.
— Великі божества всіх небес, втрохи... Дозвольте мені швидше зачати дитя...
У світлій проємі вікна на колінах стояла молода жінка. Її фігура, одягнена в дорогі тканини, дихала смиренністю; вона міцно стиснула долоні біля грудей і ретельно шепотіла слова молитви, не розм’якшуючи віку. Спочатку огляд був обмежений яскравими плямами світла, але Генрі прислухався до інстинкту дослідника і змінив свій погляд.
— Молитва божеству? - Він констатував.
З огляду на те, що імена жінок видаються гарячковими, жінка часто кликала до всього пантеону. Генрі несхвально аналізував дані: « Вона використовує сирійський діалект — континент Караг.
Там панує релігійний хаос, люди вшановують десятки дрібних зв'язків з надією, що хоч хтось відгукнеться. Але чому цей сигнал перехопив я? "
Його власна сила була далеко від правдивої божественності, але молитва передавалася в його розум з дивовижною чіткою точністю — обтлетенням тіла й кольором.
Світлі точки були нічим іншим, як каналами зв'язку з тими що моляться. Генрі помітив, що ефект виявився лише після активації Мітки на другому рівні. Отже, якісний стрибок в розвитку мага став каталізатором.
У розумі він швидко накинув дві гіпотези. Перша: пробудження спадщини Прародителя бога грому.
З ростом рівня крові в стародавньому світі почали виявляти свої ісконні властивості, включаючи « божий слух». Друга: резонанс з Божественним Ядром. Довгий час Генрі використовував його як паливо для медитацій, і організм міг частково асимілювати чужорідну божественну матрицю.
Коли Генрі подивився на коліно, то створив ясний мислитель і відправив його через канал зв'язку:
- Навіщо тобі дитина?
Питання, позбавлене звуку, але повна вага, зірвався з його ментальних губ і впав прямо в свідомість жінки.
Мису здригнулася. По її блідій шкірі пробігла хвиля мурашок, і вона різко відчинила очі. У кімнаті не було чути голосу, який виник всередині її голови як чужа і незаперечна правда. Зазвичай її щоденні обряди були лише ритуалом відчаю, що не приносило відповіді, але зараз саме створення заговорило до неї.
— Я... Ох, велике божество, молю, пробачте мою сором'язливість! - Її голос тремтів від благоговійного жаху. — Мене звати Мису. Три роки тому я увійшла до родини Фаррел, найбагатшого купецького роду. Але мій чоловік... Він не здатний продовжити лінію. Голова будинку на порозі смерті, і якщо у мене не буде спадкоємця, при розділі майна нас викинуть на вулицю. Прошу, володарю, даруйте мені дитя!
З цими словами Місу майже схилялася, доторкнувшись до лоба холодної підлоги. Її тіло зігнулося в глибокому поклоні, підкреслюючи зваблювальні лінії стегна, ніби вона підсвідомо намагалася запропонувати божеству все, що у неї було.
Генрі задумано потер підборіддя. Це завдання не було профілем: він був магом, а не творцем життя і вже точно не міг забезпечити непорочне зачаття на відстані.
- Твоє місце? — Посушливо запитав він.
Місу відповіла миттєво, не сміяючись:
— Місто Шахай в Землях Свитання, вулиця Золота Рибки, будинок тридцять дев'ять...
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu