Генри замер. Руїни були знешкоджені до невпізнання, але фрагмент вежі чарівників був повністю розгублений — земля Свитання. Такі архітектурні елементи споруджувались скрізь, а також стали візитною карткою регіону. Він дивився на руїни, намагаючись зрозуміти побачене.
« Що тут сталося? Яка неймовірна сила здатна зрівняти місто у Землях Свитання? "
Генрі ледве встигав фіксувати їх суть, вихоплюючи лише обриси неприродним світлом.
Перед ним з’явилися велетні, які не підходили до земної логіки.
Воно змарнувало єдиний промінь ісіння-червоного полум'я, який з жахливою легкістю розсік континент надву. У цей момент Генрі прошила крижану здогадку: земля, яка розкололася під ударом, була Карагом — материком на якому він перебував за секунду.
Стрімкий потік видінь обірвався так само несподівано, як і почався. Настала глибока тиша, не покидаючи жодного натяку на те, що станеться після катастрофи.
« Екстракт Песка Часу вичерпаний... Чи дивитися далі просто не на що? "
Холодна аналітична думка обгоріла свідомість: відсутність кадрів у хронопочці могло означати лише одне — його власний фінал. Нерозслуховане, безмовно засвідчило про кінець його життєвого шляху.
Як тільки останнє зображення стало гладким, звична реальність знову набуло щільності. Кімната для медитації повернула свої обриси, а містичне сяйво кольору змінилося сірими тінями спокою.
« Ось вони... Правила Часу ".
Завдяки досвіду, який він здобув статус Володаря Світу, він інтегрував це нове знання майже миттєво. Це нагадувало ситуацію, коли людина, яка протягом усього свого життя бачила світ у монохромі, раптом набуває здатності розрізняти алий колір. Правила Часу не виникли з нізвідки - вони пронизували світотвореність завжди, але тільки тепер Генрі знайшов орган чуття, здатний їх сприйняти.
Незважаючи на тріумфальне постивання основ, він був нечистий. Якщо вірити словам Понта, то це було найбільш ймовірним сценарієм - інерцією долі, по якій світ опинився у прірву. Якщо нічого не зробити, квітучі міста Земель Свитання нападуть у попіл, а сам Караґ розрубає над своїм поглядом невідомого бога.
Генрі намагався викликати з пам’яті деталі тієї істоти, чий промінь мав таку руйнівну силу, але розум пасував перед масштабом загрози.
« Чому у нашому світі такі риси?»
У його розпорядженні було дуже мало даних про ці титани. Логіка підсмажувала два варіанти: забруднена Зона або інші плани. Але він майже відразу відмічав версію із Забрукованою Зоною: демони, які там жили, були в стані освітлення ще багато століть тому. Те, що їх тримають у в’язниці, також здавалось нестабільним і безпідставним.
Можливо, що вторгнення було з Бездною. За переглядум хронології, після падіння континенту Генрі протягне ще кілька років. Але причина його остаточної смерті залишається нерозбірливою.
Він глибоко зітхнув, вибудовуючи внутрішні пріоритети. Видіння не були просто кошмаром; вони стали стратегічною ввідною стратегією, яка стосується не тільки Караг, але й План Чарівників загалом.
« Мені потрібно нарощувати силу. І робити це швидко."
Генрі чітко розумів, що майбутнє — це не моноліт, а вектор траєкторія. Він не мав ілюзій щодо того, що зможе магічним чином "переписати" долю, але він вірив у грубу силу. Тільки абсолютна сила здатна зламати хребет передчасному.
« Якщо я стану достатньо сильним, то не буду змушений шукати спасіння під час зустрічі з цим оком. Я просто розчавлю його підошвою.", - ця думка, позбавлена бахвальства, прозвучала в його розумі як сухий розрахунку.
Він залишався нерухомим, дозволив думкам встояти у тиші кімнати. Лише через декілька годин, коли план дій був остаточно сформований, Генрі відкрив очі і почав ювелірну роботу - формування Магічної Моделі для техніки « Зона Остановки Часу».
Тепер, коли правила були розв'язані, створення структури стало справою техніки. Його воля шар за шаром витрачала складні плети, аж поки робота не була завершена.
Коли Генрі вивчав свою модель у своєму ментаційному просторі, то помітив дивну деталь: вона була набагато компактнішою за структуру його просторових закляттяв і майже досягала першого рівня.
Мабуть, головна складність полягала в фундаментальному розумінні Часу; само практичне застосування — як не парадоксальне — вимагало меншої « єдності » свідомості.
Або ж ця техніка запрацювала лише верхівка айсберга тих сил, до яких він доторкнувся.
Генрі піднявся, кинув погляд на Рейс, яка захоплено вивчала фоліант зілля у внутрішньому подвір’ї, і штовхнув двері.
Як тільки дівчина підняла голову, реагуючи на звук, Генрі активував « Зону Остановки Часу».
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu