Перед ним стояв мечник, здатний пробити його шкуру, і монстр у людському об'єкті, який не вступає в грубу силу.
Чорна горила мала розум, що відповідає суті високої ранги. Рішення було прийняте інстинктивно: втікати. Вона розвернулась і покидалася в чащу, сподіваючись втекти.
Коли Генрі помітив маневр, він лише трохи нахмурився і відчув щось незвичайне в поведінці жертви. Не промовляючи ні слова, він зірвався з місця і перейшов у розмиту тінь. Упустити демонську ци таку рису було незв’язковою розкішшю.
Він мав перевагу у швидкості, яка була обмежена: якщо вони були однаковими, то в швидкоті реакції Генрі перебував на іншому рівні. Не минуло й секунди, як він наздоганяє її і з розмахом встромив кулак їй у спину.
Чорна горила втратила рівновагу і повалилася на землю, вибухаючи дерном. Генрі підскочив інерцією та націлив нищівний удар у морду.
Демон в останній момент встиг закритися передпліччями, приймаючи атаку на природжені щити, які пом’якшили імпульс, поглинши основну частину кінетичної енергії.
Але Генрі не дав йому подиху, бо методично молотав його так само, як кузен. Він бив монстра за ударом і навіть намагався піднятися. Живучі створіння вражали, навіть після двадцяти важких випадків вони продовжували дихати.
Ед, який виспівав, заніс чорний меч для фінального удару. Коли Генрі побачив, як він рухається за спиною і миттєво тримає руку в руках, то відчув рівень інтуїтивного розуміння.
Клинок беззвучно розсік масивну шию, і важка голова покотилася по пом'ятій траві. Його учні були наче аномальні раби, які майже не порушували фундаментальних законів цього світу.
Пробуджений талант Еда явно тав у собі щось більше, ніж просто вміння володіти зброєю; ймовірно, його нинішній рівень розвитку був дуже важким для того, щоб витягнути з цього клинка справжній потенціал.
З обезголовленої туші повалив густий, маслянистий чорний дим. Генрі проводив його поглядом і коротко кинув:
— Порівну.
Ед хотів заперечити, але Генрі вже почав процес поглинання. Коли він вдосконалювався рівно половину тіла, то відступив від енергії, яка залишилася.
- Не можна дати таку прірву даремно. Забирай залишок, — його голос не терпів заперечень.
- Сила +1,9. Пастка +1,1. Площа +1,6. org
Генрі задовольнив зміни на панелі даних. Улов виявився значно більш солідним: навіть половина енергії, яку має демон високої ранги, дала істотний зріст.
Подивившись на Еда, він помітив, як той буквально змінився — після поглинання аура стала щільнішою і важчою. На фоні високої основи самого Генрі приблячка виглядала скромно, але для юнака це був гарний стрибок.
Раптом довкола горили завібрив повітря. Тіло спалахнуло вугільно-черневе світло, швидко втрачаючи матеріальність і стягуючись на одну точку, поки не перетворилися на сяючий кульку. Енергія почала змінювати форму, ущільнюватися і невдовзі перед нею зависла примарна кираса. Вона повільно попливла до Еду, зробила кілька кіл навколо нього, наче пробуючи на смак його аура, і раптово влетіла прямо у груди юнака, розчинившись в його тілі.
- Демонічна броня! — Вирвався у приголомшеного Еда. Він завмер, прислухаючись до нових відчуттів всередині себе.
- Що це за явище? — запитав Генрі, з холодною цікавістю спостерігаючи за тим, як труп ворога перетворився на екіпіровку.
Ед, прийшовши в себе, поспішив пояснити:
— Пане, коли вбиває по-справжньому сильний демон, існує невелика ймовірність, що його сутність не розсіється, а звернеться в матеріальний об'єкт: зброя, доспех чи артор. Це називається "зброєнням демонізації". Кожна з них має неймовірну силу. Раніше я чув про це тільки в легендах.
- Чому воно обрало саме тебе? — Пояснював Генри, аналізуючи те що сталось.
— Кажуть, що такі речі мають подобу волі і самі обирають носія. Не маючи спеціальних темних ритуалів, щоб змусити їх підкоритися йому, Ед відповів.
— Здається, цей доспех вважав тебе гідним, — кивнув Генрі.
Він уважно подивився на свого супутника. Чим довше він спостерігав за розвитком хлопця, тим яснішим було відчуття дивної закономірності. Рідкісний талант, завидна наполегливість і неймовірна везіння — унікальна здібність... У голові Генрі промайнула думка: « Чи не є цей хлопець тим, кого в деяких світах називають Діткою Плану?
Ед, помітивши пристойний погляд вчителя, збентежено сказав:
— Я не знаю, чому так вийшло. Як я й казав, мені не слід було забирати цю ци. Цю перемогу принесли ви, вчитель.
Раніше Генрі представився еккорцистом з далекого закулуватості — людиною, яка мало знає про хитросплетіння місцевих справ, але спокушені в мистецтві викорінення бруду.
Тому Ед не виявив здивування, коли його супутник не дізнався у поломках демонської зброї і охоче пояснював її природу.
Молодий явно відчував себе не в своїй тарілці. Він глибоко переконаний, що Генрі здобув перемогу над чорною горилою. Однак Ед проковтнув добру половину енергії.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu