Очевидно, що Медель не втрачав часу дармо і провів докональне розслідування біографії Генрі перед тим, як події на Континенті Корсон. Тепер, відкинувши жалюгідні спроби координації приналежності, він перейшов до прямого шантажу. Медель не був впевнений, що зможе захопити Генрі силою.
Той стискав у руці Перстень телепортації, який готовий зникнути в будь-яку секунду і гарантувати миттєве вбивство Медель не міг. Єдиний вихід був психологічний тиск — посіяти в серці противника страх і змусити його добровільно відмовитися від артефакту.
Генрі, вислухавши цю погрозу, просто зніс скіпетр. Його погляд, важкий і безстрасний, впився в обличчя Меделя.
Помітивши це, Медель відчув велике захоплення.
— Разозлився? Отже, я потрапив в ціль. Послухай світова Скіпетр, якщо ти не хочеш, щоб твої друзі помирали довго і в страшних муках.
Хоча обличчя Генрі не було проникне, Медель був упевнений, що вловив скороминущий зсув у його стані. Його гнів, здавалося, підтвердив ефективність тактики. Але насправді Медель лише ворожо задумувався, наскільки близькі Генрі ці люди. Він просто перевіряв ґрунт і наносягував його всліпу.
Раптом довкола Меделя з’явилася золота і ефірна хвиля скиглилася, наче « Золотий гігант », який затягнув мага до кокону. У ту ж мить за спиною Меделя пролунав різкий, сухий бавовнянок. Маг різко обернувся і завмер: Генрі якимось неймовірним чином вже стояв позаду нього, вкладаючи всю силу тіла у нищівний удар кулаком.
Колосальна енергія удару миттєво активувала вшите в ауру Меделя заклинання благословення - « Захисту колосального Духа». Ці чари другого рівня діяли автоматично, лише якщо є прямий і явно загрозливий спосіб життя. Той факт, що кулак Генрі розбудив гіганта, означав одне: за звичайних обставин цей удар розморозив би Меделю череп на місці.
Генрі, дивлячись на мерехтливу броню Золотого гіганта, не виказав ні краплі здивування.
Для фігури рівня Меделя наявність таких сильних пасивних щитів було закономірністю.
За допомогою правил простору Генрі повторив маневр, миттєво перемістившись у сліпу зону.
Перший удар поглинув захист; другий, після того як він пішов у наступ, також розбився об золоте сяйво. Стало ясно, що заклинання було багатоскладовим і не вичерпало себе після першого зіткнення.
Медель зрозумів, наскільки близько підійшов до череви і відчув, як по спині пробіг крижаний піт. Він не очікував від Генрі такого самогубного рішення і тим більше не думав, що той наважиться атакувати першим.
У очах опонента він не побачив ані люті, ні страху — там читали лише крижаний спокій і чітко сформульований намір вбити.
Медель не збирався помирати тут. Він гризв про лаври мага четвертого чи навіть п'ятого рівня, і ризик загинути в випадковій сутичці з « вискуванням" не був частиною його плану. Весь його блеф з погрозами був спрямований на те, щоб отримати скіпетр без бою, але цей зухвалий випад Генрі перекреслив все. Шляху до відступу відрізали, а загарбання противника силою в даний час не здавалося можливим.
— Почекай, ми ще зведемо рахунки, — виплюнув Медель, свердли Генрі поглядом на повний отрути. Він неохоче торкнувся Персня телепортації, і його фігура почала дуже бліднути.
Він не спокушував долю: вирішив скористатися короткими хвилинами дії « Захисти Гігантського Духа », маг волів поспішно ретируватися. Найменше зволікання — і вікно можливостей зачинене назавжди. Хоча щит міг витримати навіть направлені чари другого рівня, все ж він був надто небезпечним під градом ударів Генрі.
Генрі мовчки просував поглядом, де тільки що стояв Медель.
Він не міг розбити телепортації, оскільки його використовували для того, щоб змусити противника евакуаційне кільце зробити поіменну роботу, якщо він не зміг усунути один удар.
Експедиційний загін забезпечив чарівників цими артефактами, щоб звести до мінімуму магічний склад.
Генрі повільно змінив погляд на позосталих магів. Ті, зловивши його важкий погляд, синхронно поп'яли. Сцена раптового переміщення за спину Меделя не залишила у них сумнівів: Генрі почав опанувати контроль над силами фундаментальних правил. Битися з таким противником зараз було б формальним божевіллям.
Один за одним чарівники активували свої кільця і зникали у просторих воронках. Генрі вже фактично контролював цей сектор світу, і подальше перебування тут тільки збільшувало ризик для їх власного життя.
Провівши останній з них, Генрі занурився в розрахунки.
Йому теж треба було йти. Треба було негайно повернутися і підготувати плацдарм для контрудару по структурах Меделя. Через спізнення на один крок він міг вилізти з центральної зони живим.
Така людина, як Медель, не прощає приниження і обов’язково понесе на неї всю силу своєї помсти. Якби Генрі говорив тільки про нього, то це було б півбіди, але могло б призвести до катастрофи Давиду та іншим друзям. Генрі розумів, що коли він знає про стан і зв’язок Меделя, то не повинен чекати допомоги.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu