Пролітаючи над звивистим руслом річки, він помітив групу саблезубих тигрів, які втамували спрагу на берег. Завдяки ретельно прихованій аурі Генрі не помітили, що хижаки навіть не бачили присутності людини, яка пронеслася над ними як тінь.
Його поточне завдання було незмінним: знайти і викорінити Марко.
Згідно з аналітичним викладом, План X-617 був єдиним масивом суші, що виключає ризик втечі цілі за межі океану.
Однак проблема полягала у розмірі континенту, площа якого майже втричі перевищувала площу Континента Караг.
Спроба наткнутися на Марко випадково була схожа пошуку голки в стозі сіна, тому Генрі не витрачав час на безсистемні переміщення, методично обстежуючи регіон і заставляючи « Гулуку Сіневу» крок за кроком наносити місцевість на карту.
Несподівано під час руху Генрі вловив дивний порив вітру, насичений щільними частинками Атрибути.
Проаналізувавши проти потоку, він швидко виявив незвичну рослинку — стебла з широким зеленим листям, під якими колихалися пухнасті насінини, що здалека нагадували одуванчики. Коли вітер знову спалахнув, його тягнулося до коріння рослини і концентрувалася енергія.
Генрі виймав лопатку і акуратно витягнув зразок разом з комом землі. Рослина мала здатність маніпулювати частинками вітру.
Нехай це була найпростіша взаємодія, сама можливість такого контролю переклала його в розряд надприродних істот. « Якщо дати йому час на природну еволюцію, то результат може бути вражаючим », — подумав Генрі.
Ця знахідка підсумувала правильний напрямок: оскільки правила цього світу були на стадії формування, місцеві організми дуже примітивно співпрацювали з частинками.
Було б мудро зосередитися на зонах із аномальною концентрацією енергії, де часто трапляються прояви сил.
Енергетична частинка була джерелом таких сил, втілюючи її фундаментальні властивості.
Нехай Генрі поки не відчував саму структуру правил, він міг з високою точністю стежити за концентрацією частинок.
А оскільки Воля Міра була поєднанням цих сил, подібні до енергетичних вузлів могли стати ключем до пошуку. Шанс був невеликий, але це було куди продуктивніше сліпого блукання.
Коли Генрі прийняв рішення, то обережно пересадив рослину в похідний контейнер. Він не знав, чи він пристосовується до умов транспортування: виживе — стане предметом глибокого вивчення, затягненим; це послужить для аналізу біологічних залишків.
Закриваючи очі, Генрі зосередився на русі вільних частинок, які в цьому місці трулися подібно до повітряного потоку. Через мить він відкрив очі — його тіло окутала димка слабких електричних розрядів. Генрі роздався різкий тріск, в повітрі заспівали іскри.
Він активував частину сили Мітки Крові, форсировано збільшивши власну швидкість. У крові Прародителя бога грому дрімала влада над блискавкою, але через блокування доступу до повної спадщини Генрі не міг використовувати ці здібності безпосередньо.
Руйнівна сила блискавки спиралася на саму структуру правил, а не на просте наявність частинок атрибута.
І все ж природжені інстинкти крові працювали безперешкодно: поглинають ці частинки, він зміцняв силу, обманність і тіло. Завдяки величезній стійкості тіла Генрі не боявся перевантаження, що було невід’ємною частиною Мітки Крові.
З огляду на це він у десять разів пришвидшив рух. З висоти здавалося, що велика темно-золота фігура навколо оріолом електричних розрядів телепортується на сотні метрів вперед.
Він не боявся демаскування: в очах місцевих жителів використання магії блискавки виглядало звичайним явищем.
Усю дорогу він мчав на межі можливостей, роблячи короткі зупинки лише для фіксації та вивчення істот, які мали надприродні здібності.
Усі вони були на зачатому етапі розвитку, грубо маніпулюючи частинками без натяків на складні технології.
Спостерігаючи за їх примітивними прийомами, Генрі почав глибше усвідомлювати суть магічних закляттяв: в кінцевому підсумку будь-який ефект завжди досягався лише завдяки контролю частинок енергії.
Це зачарувало його задуматись: можливо, саме в цьому і крилася справжня природа правил. Вони не були чимось визначеним складним чи ефемерним - це були фундаментальні закони, на яких тримались світобудови.
В голові на долю секунди з'явилася цілісна картина, ніби він ось-ось вхопить суть реальності, але вислизне відчуття розтягнулося перш ніж він встиг його зафіксувати. Генрі не почав витрачати сили на спроби примусово повернути цей стан.
Такі опромінення не можна форсувати. Він продовжував свій шлях.
***
Через сім днів Генрі нарешті зустрів першого чоловіка у світі. Цей чоловік знав його, бо вони вже колись перетиналися.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu