Поки той чарівник другого рівня виживав і патрулював околиці, будь - яка необережність могла стати фаталевою.
Те саме стосується й старого Бука, якщо доля з якоїсь причини помилувала його кісткове тіло.
Генрі розвернув перед собою детальну карту чіпа. На території « Кока Шторма» виділялося місто Північний Склон — величезний транспортний вузол, звідки відкривалися шляхи в будь - яку точку континенту. Найближчий пункт на суверенному боці означав Срібний Пляж, який варто було перетнути; і він опинився б під захистом Серандір. Генрі швидко накинув оптимальний маршрут: зі Сорти до Північного Склону, а потім — прямий рейс до срібного Пляжу. Найкращий шлях, принаймні пересадок.
Але проблема не змінилась. Як подолати цю відстань, якщо ми не звертаємо на неї уваги?
У землях Свитання основним засобом передачі був дирижаблі, які мали важкі розміри. Обивачі слухняно придбали квитки, а товари переправляли торговими конгломерими і оформлювали нескінченні купальні паперу.
Для законослухняного громадянина все було дуже просто, але Генрі не мав жодного документа, який би надав йому особу.
Це був важкий тягар на серці, оскільки план будівництва все ще не вимальовувався.
У крайньому випадку довелося б пробиратися в вантажній відсік таємно, але охорона повітряних суден була занадто пильною і така авантюра зуліла лише нові складності.
Генрі зробив ще один нешвидкий ковток, продовжуючи сканувати оточення крізь пелюшку тютюнового диму і гул натовпу. У певний момент його увагу привернуло другий поверх таверни.
Там були ізольовані кабінети, острівці тиші в океані кабацького шуму. Кожне приміщення було захищено магічними формаціями, що відламують зовнішні звуки і блокують будь-які спроби підслуховування або фокусування.
Така конфіденційність приваблювала тих, чиї справи не терпіли денного світла. Традиційні методи магічної слежки пасували перед цими бар'єрами, але для аналізу середовища через « Блакитну Сінь» вони залишалися прозорими, наче чиста вода.
Генрі бачив, що відбувається нагорі в найменших деталях.
З п’яти кімнат чотири спершу не зацікавилися, а в одній з них кипіла ярочна схватка, за якою слід було спостерігати у інших ситуаціях. Але розмова, яка відбулася в п’ятій кімнаті, змусила його зосередитися.
Другий поверх таверни, п'ята кімната.
- Пане Сем, дві тисячі магічних каменів... Чи не забагато за звичайний транспорт? — З ноткою погано приховованої розгубленості вимовив худорлявий чоловік з акуратно підстриженими вусами, одягнений із джентльменської претензію на виящення.
Його співрозмовник, міцно збитий чоловік років тридцять з густими бакенбардами і величезним черевом, лише холодно посміхнувся. Довгий шрам, що перетинав його обличчя, при цьому руху неприємно натягнувся.
— Наживний перевізку? — Сем подався вперед, в його голосі прорізались сталеві нотки. « У своїх справах я не ставив зайвих запитань і не заглядав у тюки. Я просто діставаю вантаж. Але ти що, серйозно сприймаєш мене за сліпого? Якщо "Око Штомма" пронюхає, що саме ми таємним через кордон, нам обом не нести голови!
Він вказав коротким товстим пальцем на стіл:
- Візьміть хоча б цю скриньку. Маленька невибаглива, здавалося б, звунув у кишеню і йди. Але ти і сам чудово розумієш, який ризик я беру на себе, погоджуючись протягнути її повз патрулів.
Чоловік з вусимами буквально онімів від цього напору. Він лише безпорадно кивав, не черпаючи сили відповісти очевидному.
— Дві тисячі каменів, і жоден з них не влучив у спину Сема. — Правила минулих часів: жодних боргових розписок чи перекладів за допомогою талісманів. Тільки чисті камені. Як тільки вони будуть у мене, я доставлю вантаж в Гулатин. І не зважай питати, якими стежками я піду.
Чоловік з вусами на мить завмер, його щелепи стиснулися так сильно, що на скулах заграли жовтяниці. Сумма була грабільською, але у нього не було вибору.
— Добре... Дві тисячі так, і він нарешті видав. — Завтра ввечері я принесу оплату.
Обличчя Сема миттєво розглянулося. Він спробував зобразити привітну посмішку, але через потворний шрам вона перетворилася на лякаючий оскал. Він наповнив келих вина.
- Ось і чудово. За продуктивну співпрацю, друже!
На обличчі його візаві на мить проникла глибока лють, але він слухняно підняв келих, і тихий дзвін скла позначив закінчення угоди.
Генрі, який спостерігав за сценою з загального залу, негайно почав сканування шинки. Її стінки були виконані з особливого сплаву, що показує стандартні магічні імпульси, але « Блакитна Сина» пройшла через перешкоду без найменшого опору. Всередині, у м’якій підкладці, стояла різна людська фігурка, щільно обмотанаяна тканиною, наче крихітне мумія. Але справжня суть приховувалась глибше: всередині статуетки завмерло моторошно, багрово-чербовий жук.
— Сектант Бездны... — Майже чутно прошепотів Генри.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu