Тварюка неохоче підбиралася на північ, перш ніж знову вирівняти маршрут. Генрі не бачив джерела загрози, але це повторювалося тричі. Щоразу, коли мало монстра змушували їх робити великі круги, вони уникали невидимих небезпек. Завдяки навігаційним алгоритмам глибокої Сіней перед внутрішнім оком Генрі вибудувала складну схему маневрів, що складалася з плавних кривих. Він вів свого "провідника" з надзвичайною обережністю, не дозволяючи азарту перемогти розсудливість. Це значно зменшило середню швидкість, але гарантувало безпеку.
Покладаючись на віртуальну карту, Генрі зазначив, що пряма лінія заощадила б їм багато часу, але через об'їзди шлях розтягнувся на півмісяця. Лише через два тижні він помітив, що шар чорного ґрунту остаточно випинається і змінюється на здоровій породі. Це був чіткий знак того, що вони досягли внутрішньої зони. Коли шар був мало помітний, Генрі наказав на сповіді.
Коли він опинився ближче до поверхні, то витяг з одягу крихітну мишу, яку черв’як проковтнув ще на початку шляху. Маг зберіг їй життя саме для цього моменту. Короткий імпульс техніки « Згасання всього сущого» миттєво подав волю гризуна. Генрі виштовхнув тваринку з пащі черв’яка у вузьку щілину між камінням і переключив своє сприйняття на його органи чуття. Під його прямим контролем миша юркла в бік сходу. Через деякий час змагання по коренях і каменях, перед очима Генрі з’явився масивний мур.
Коли Генрі побачив кам’яну кладку, він дозволив собі короткий полегшений видих. Він повернувся на Землю Свитання. Не поспішаючи розривати зв’язок, він підгнав миша ближче, уважно вивчаючи патрулі та архітектуру. Переконуючись, що перед ним справді населене місто, а не просто страйк, він перервав контроль.
Маг востаннє окинув очі тісного й скриню нутро черв’яка, що стало йому домом на довгі два тижні, і несильно похлеснув за пульсуючим муром тіла.
— Вільний. Повертайся в глибину.
Спалах техніки « Мёрцання» викинула його тіло назовні, на свіже повітря. Коли Генрі обернувся на землю, то швидко розірвав дистанцію.
Але велетенський хробак не відразу зрозумів зміни, і через мить він відчув, що набридливий пасажир зник.
Гігантський черв’як замер, не зводячи з Генрі нерухомого погляду: протягом довгого шляху він встиг доскочити вивчити ауру мага і тепер не виявляв агресії.
Генрі обернувся, зустрівся очима з чудовиськом і коротким жестом наказав йому йти. Він не ризикнув дозволити черв’яка підвезти себе впритул до високої стіни.
Якщо б масивне тіло велетенського велетня пробило землю ззовні, то гуркіт неминуче привернув би увагу міських вартових.
Генрі швидко приховав свою ауру, але обережно підійшов до грандіозної споруди і постійно сканував околиці.
Велетенський хробак проводив його довгим поглядом, спантеличено смикнувся і, повернувшись з глухим рокотом, пішов глибоко під землю.
Залишившись наодинці, Генрі прислухався до шумів і в грудях шевнулося полегшення.
Варто було визнати: без цієї демонічної істоти повернення стало б авантюрою, приреченою на провал.
Шлях перекрив ділянки тотального забруднення, які неможливо було проминути самотужки і не ризикуючи своїм життям. Очевидно, небезпеку навіть підземного колоса перевершували можливості сучасного Генрі.
Хробак мчав на межі швидкості, обходячись по аномалії, сховані від очей, але смертельно небезпечні для будь-кого, хто наважився б перетнути ці пустощі. Поверхня кишіла погрозами, що не поступалися силою Великого демона або рослин з Ложбіни, і будь - яка випадкова зустріч стала б фаталлю.
Хишебник першого рівня був ще занадто слабкий для подібних подорожей.
Генрі глибоко надихнув, відтявши зайві думки і повертаючись в стан аналічної відокремленості.
Він не знав назви міста, що височіло перед ним, і навіть не був впевнений, чи це Око Шторма.
Однак стіни були вражені тим, що вони мали більший і масивніший захист — срібне Місячне місто. Поверхня каменя висікли глибокі борозни, сліди від кігтів великих істот.
Ці шрами на тілі були красномовними свідченням постійної, виснажливої війни, пояснюючи, чому фортіфікації тут досягли такого катастрофічного масштабу.
Срібне Місячне місто, розташоване на півдні Земель Рассвіта біля кордону з десятьма тисячами піків, жило у відносно безпечній місцевості: демони були рідкістю і протягом років залишалися недоторканими. У цьому ж місці стан кладок транслював атмосферу щоденного, майже будничого жаху.
Він активував систему моніторингу « Блакитно- Синеви», знову проскануючи простір, але людей поблизу не виявив. Після нещодавньої сутички з гігантським павуком він став обережним, бо відсутність видимих цілей не означало безпеки. Підійшовши до самого підніжжя, він закинув голову і оцінив висоту - близько семисот метрів-8 метра -- та завмер, не вибираючись на обертовий крок.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu