Запаси білка були створені для майбутніх нащадків. Генрі, який в одну мить перейшов у кормову базу, почав ретельно аналізувати алгоритми порятунку, але саме тоді на місці копчика спалахнула різка й пульсуючий біль.
Зондування виводило на сітківку детальне зображення: у місці проколювання з’явилася каверна, краї якої почали повільно плавати, перетворюючи тіло та кістки в однорідну субстанцію. Коли отрута павука принесла подвійну смерть, він не лише паралізував жертву, але й запускав процес травлення ззовні і перетворював тканини на поживний розчин для личинок.
Генрі зрозумів, що їдкий токсин, який розчиняє живу плоть, подолав межі копача і хлинув у всьому тілі.
Остра, яка пульсувала біль кожної клітини: кістки, м’язи та внутрішні органи почали повільно перетворюватися на тягнучу масу.
Це сильне почуття розпаду було настільки сильним, що розум Генрі мало не занурився у рятівне забуття.
Але залізна воля, яку закачують у численних битвах, дозволила йому втриматися на краю безодні.
Він чітко розумів, що бути пильним — це те саме, коли людина втрачає пильність.
У його теперішньому стані свідомість стала б лише прелюдією до жахливого фіналу — перетворенням у поживний м’ясний жижу, який з жадобою поковтнуть зграї маленьких павуків, щоб пізніше вивернути в екскременти.
Раптом по всьому тілу спалахнули яскраві червоні крапки, наче сигнальні вогні.
Спочатку Генрі прийняв це за фінальну стадію дії отрути, але невдовзі помітив дивну зміну: разом з їхньою появою агонія почала швидко згасати.
Через короткий час, за межами ураженого копчика залишився лише тихий біль — легкий поколювання, що свідчить про відновлення нервових закінчень.
Перед очима на мить з’явилася примарна, майже невагома фігура Сломанного чучела — вірного заступника смерті. Тінь проявився на короткий час у просторі, після чого беззвучно розсипалася на міріад попільних осколків і остаточно зникла.
« Зламане панчоло — заступник смерті! »
Генрі зрозумів, що давній артефакт спрацював саме в ту секунду, коли загроза життя стала фатальною. Швидко просканувавши стан організму, він переконався, що токсин повністю нейтралізований.
Фантомні болі ще нагадували про себе, але процес розпаду тканин припинився. Міцне тіло, позбавлене отрути, негайно запустило механізм регенерації.
Генрі ледве підняв руку. На його легшому місці просторове кільце залишилося на пальці - це, мабуть, головна удача в цій пастці.
Він негайно витяг клятву з лікувальним зіллям і осушив її до дна.
Прохолодна волога обгоріла горло, і внутрішні пошкодження почали затягуватися з подвоїти силу. У районі копчика все ще потрібно було багато часу, щоб повністю зцілитися. Але магічний склад уже повернув йому необхідну свободу рухів.
Він не намагався негайно вирватися з липких обіймів павутини, натомість чекав повного відновлення сил.
Втеча в цю хвилину була б вірним самогубством: великий павук застиг у порожньому місці прямо перед ним, на відстані не більше тисячі метрів. Генрі не сумнівався, що страшний хижак відчуватиме найменше коливання ниток.
Для цієї істоти він був не більш, ніж живою консервою в коморі, і спробувати покинути «полку» означало б негайну розправу.
Артефакт-замісник вже виробляв свій ресурс, і другого шансу долі не дасть.
Генрі на мить задумався про активацію координат для екстреної телепортації, але швидко відкинув цю затію.
Пересування на План Бездні було тимчасовим, і після закінчення терміну його неминуче викинуло б в ту ж точку простору.
Коли Генрі був на Плані Бездни, він міг би одним ударом стерти цього павука в пил. Але тут, у планетах Волшебників, цей павучок залишався лише магом першого рівня.
Короткий візит до Бездну не дав би йому якісного стрибка в силу, а коли він повернеться, то мав лише голодну пащу.
Поки павуку не було відомо про його чудесне спасіння, треба було шукати інший шлях до відходу.
Цей випадок лише підтвердив побоювання, які й раніше турбували Генрі: несподівана атака ворога, чия сила перевищує твою власну, не залишає часу навіть на активацію рятувальних координат.
Павук зберіг своє життя лише тому, що бачив у ньому запас провізії. Інакше Генрі загинув би миттєво.
« Я все ще надто слабкий...» — це думка, холодна і гостра, як сталь, змусило його глибше усвідомити цінність справжньої сили.
Генрі пильно спостерігав за оточенням, поки зросло тіло. У цьому місті люто ширяв галас, але його лапки тихих павуків потекли на землю.
Інших демонів у полі зору не спостерігалося. Неподалік застигли нерухомі кокони — кульки павутинки, які зпадали в безладне грудне дно.
Придивившись, Генрі побачив всередині цих оболонок тіла інших жертв. Деякі демони збереглися майже досконало, очевидно, зовсім недавно потрапили в пастку; інші ж давно перетворились на безформну мутню перлину.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu